Провінційна Україна. Острог. ФОТО
20-04-2012
За рейтингом 2011 року Острог зайняв друге місце серед малих міст України. Випередила його лише столично-спальна Буча.
Можливо, з Бучею я вас познайомлю через кілька тижнів, а поки хотілося б розказати та показати чудове історичне місто Острог, що на кордоні Рівненської та Хмельницької областей.
Чому маленький Острог піднявся так високо у цьому всеукраїнському рейтингу? Причин декілька, точніше факторів, які тут вдало поєдналися.
.
По-перше, як ви всі зрозуміли, це туристично привабливе місто. На відміну від переважної більшості сусідніх міст, які починали свій міський шлях звичайними селами, а вже потім через розвиток промисловості чи транспорту набували статус міста, Острог завжди був значним адміністративним, освітнім, культурним та релігійним центром.
.
Наявність кількох важливих історичних пам’яток та музеїв робить його перспективним з точки зору розвитку туристичної галузі.
По-друге, наявність такого вищого навчального закладу, як Острозька академія, з двома тисячами студентів та парою сотень викладачів на борту не дасть міським закладам торгівлі та сфери послуг занепасти остаточно.
.
Ну і третій фактор – близькість до обласного центру (46 км.) з натяжкою, але залучає Острог до приміської зони Рівного. У випадку тотального безробіття можна їздити на роботу як до Рівного, так і до сусіднього благополучного Нетішина (7 км.).
Зверху у нас пам’ятник Острозькій академії. А далі давайте перейдемо до серця цього міста – Острозького замку.
Побудований у другій половині XIV століття, він протягом кількох наступних столітть був резиденцією князів Острозьких – впливових магнатів Великого князівства Литовського та пізніше Речі Посполитої.
Варто зазначити, що зі свого замку Костянтин Острозький володів та керував більшою половиною України, а його молодший син Василь-Костянтин у 1573-1574 роках був одним з можливих кандидатів на польський престол, очолити який йому завадило православне віросповідання. До речі, колись замок виглядав ось так:
Сам замок, якщо порівнювати його з кількома іншими по-сусідству, не зазнав за всі ці століття якихось катастрофічних руйнувань. Набагато сумніша доля спіткала Богоявленський собор (XV-XVI ст.).
Незважаючи на те, що Василь-Костянтин Острозький був одним з найбільших захисників православ’я, доля так повернула, що його онука Анна Алоїза стала набожною католичкою. У 1636 році, через конфлікт з мешканцями Острога, Анна Алоїза зачинила церкву і з тих пір споруда, залишена без догляду, почала невпинно руйнуватися.
До кінця XVIII ст. церква вже була зруйнована остаточно. Але після кількох поділів Польщі Острог перейшов до володінь Російської імперії, в якій у XIX cт. вирішили реконструювати Богоявленський собор.
Однак, як бачите, замість оригінальної псевдоготичної архітектури був побудований звичайний храм, можна навіть сказати, за типовим православним проектом XIX століття.
Я разів п’ять був в Острозі і ніколи не бачив, щоб ця церква була відкритою. Очевидно, служба проводиться лише в неділю та свята. Невелика кількість населення міста та туристів, як виявляється, не сприяє навіть церквам.
Хоча, наприклад, Володимирський собор у Києві, що поблизу метро “Університет”, суперпопулярний в будь-який день навіть без служб. Це так звана Мурована вежа. В ній зараз розташовується краєзнавчий музей, про який я напишу окремий пост завтра-післязавтра. Тому зараз особливо зупинятися тут не будемо.
Напроти входу до собору встановлено пам’ятний хрест. Таблички вже чомусь немає, але зі своїх колишніх приїздів пам’ятаю, що це нібито місце розстрілу кількох українських військових часів УНР чи щось тіпа того.
На території замку мені раптово зустрілась звичайна білка. Як справжня дівчина, вона спочатку для порядку трохи поламалася…
…але врешті погодилася попозувати.
Знизу Острозький замок виглядає ще живописніше, ніж всередині. Це Кругла вежа.
А це знову Мурована.
За день до мого приїзду на майданчику перед замком виступав цирк. Слава Богу, я застав лише його від’їзд. Тоді б всі ці шатри з каруселями зіпсували чудовий історичний вид.
Неподалік від замку розташовується костел Успіння Діви Марії. Побудований ще у XV столітті як православний храм, наприкінці XIX століття він був кардинально перебудований та набув класицистичних рис. Як і сусідній Богоявленський собор, костел по будніх днях закритий.
Район головної площі міста. Перехрестя вулиці Князів Острозьких та проспекту Незалежності. Вагончик цей з продуктами абсолютно не в тему. Тим більше в центрі такого міста.
А ось і сама головна площа. На День міста концерти і все таке.
Проспект Незалежності. За межами Острога проспект виконує функцію автомагістралі Рівне-Шепетівка-Хмельницький.
Далі по проспекту можна дійти до Острозької академії. Але це екскурсія для окремого посту, може колись в майбутньому. Зараз все одно без попередньої домовленості мені б там нічого не показали.
Оригінальний пам’ятник загиблим у Другій світовій війні.
Навпроти пам’ятнику стоїть будівля музею нумізматики. На відміну від двох інших острозьких музеїв, мене з фотокамерою туди не пустили. Напевно бояться, що на їхні золоті монети порчу наведу. А взагалі музей цікавий, раджу сходити. Я там вже колись був, тому особливо не переживав.
Луцька вежа. У 1985 році в ній було відкрито музей книгодрукування, про який я розкажу у завтрашньому, музейному пості.
На вулицях небагатолюдно, якщо порівнювати з сусіднім Нетішиним.
Втім, в Острозі є і виробництва…
Давно не бачив таких колонок, ще й блакитного кольору. Я не натискав, але здається, вона працює.
Старі дерева на тротуарах ніхто не пиляє, як в більшості інших міст, а ось так, з любов’ю, обносять бордюром.
Взагалі, життя тут досить спокійне. Можливо це теж врахували у рейтингу.
Знову проходжу повз Острозький замок. Сонця вже немає, погода потихеньку починає псуватися.
Костел Успіння Діви Марії. Вид з вулиці Академічної.
Далі історична частина закінчується і я повертаю в бік справжнього сучасного Острога.
На політичні теми в місті заведено дискутувати на стінах будинків.
Місцевий центр. Зупинка автобусів, вулична торгівля, пару банків, магазинів та універмаг з потворною вивіскою часів початку перебудови. Тоді такий шрифт вважався дуже модним та сучасним.
Багато фотографів бояться знімати незнайомих людей на вулиці. Втім, як показує практика, пара доброзичливих слів – і дехто потім навіть просить, щоб їх пофоткали.
До речі, ніяких туристів в Острозі я так і не побачив. Це дуже погано.
Стихійний базарчик. Молоко без радіації та інші смачні натуральні речі.
На околиці міста знаходиться так зване Острозьке море. Підозрюю, що ця назва більш популярна серед острожан, а нетішинці з усім іншим світом називають його водосховищем Хмельницької АЕС.
Загальна площа водойми – 22 км². Водосховище штучне і створено для охолодження реакторів ХАЕС. Саму атомну станцію можна побачити на іншому березі.
Трохи лівіше – місто атомників Нетішин. Напевно, у сутінках вогні нетішинських багатоповерхівок мають шикарний вид.
Не знаю, чи в літній час тут відпочивають жителі Острога, але для всяких змагань з вітрильного спорту тут класне місце.
Пару місяців тому, під час аномально страшних морозів тут знайшли свій порятунок кілька тисяч птахів.
Оскільки, як я вже сказав, вода з водосховища використовується для охолодження реакторів, вона навіть у найсуворішу зиму не замерзає та має температуру +13°С. Птахи з північних районів України, сусідньої Білорусі та навіть Росії якимсь чином під час перельоту побачили вільну від криги поверхню водосховища та вирішили тут врятуватися від холодів. Центральні українські телеканали навіть зняли про цю історію кілька сюжетів. Щоправда, я цих птахів так і не побачив. Може вже полетіли в інші краї, а може тусуються біля заможного Нетішина, де їх підкормлюють працівники атомної.
На водосховище навіть ловлять рибу. Кажуть, абсолютно безпечна. :))))))
Далі заборонена зона. Ось ці бетонні плити на доріжки дуже якісні, набагато кращі, ніж подібні десь в місті. Дуже зручно було б якісь спортивні забіги організовувати чи щось подібне. За береговими укріпленнями проходить межа Хмельницької та Рівненської областей. Острог – це Рівненська, а Нетішин – вже Хмельницька область.
Поруч у західному напрямку можна побачити високовольтні лінії електропередач. Хоча ХАЕС є складовою частиною єдиної енергосистеми, можна сказати, що по цій лінії подається струм до майже всієї Західної України. Ну і крім цього, не забувайте, що ми експортуємо електроенергію до Польщі, Білорусі та ще кількох країн. Коли проходиш під цими лініями, чуєш характерне потріскування. Трохи поваги та страху додає.
У лісі біля меж міста стоять монументи жертвам розстрілів в роки війни. Один радянський, інший встановлено єврейською громадою кілька років тому. У 1941-43 роках на цьому місці було розстріляно кілька тисяч місцевих жителів, переважно євреїв. Що цікаво, зараз Острог вже нічим не нагадує, що до Другої світової основну кількість населення тут становили євреї. У 1921 році чисельність єврейського населення Острога складала 7991 осіб (при загальній чисельності городян – 12795). До речі, якщо я забув вам сказати, місто засноване 1100 року, а нинішня чисельність жителів становить біля 15 тисяч чоловік.
Коли я повертався з водосховища, на одній з вулиць побачив мутанта – гусака з пір’ям селезня. Я ніколи навіть не здогадувався, що їх схрещують. А виявляється, це нещасне створіння сексуальних збочень називається мулардом. Вони далі не розмножуються, безплідні. Але швидко набирають вагу.
Біля фасаду однієї з місцевих шкіл створили ось таку креативну композицію. Як я вже казав, до старих дерев в Острозі ставляться з особливою турботою.
Ріка Вілія. Напевно, саме вона зображена на старовинному малюнку Острозького замку.