- Валеріє Іллівно, двадцять років тому складалося враження, що проголошення незалежної України Росія сприйняла прихильно. В усякому разі – не в багнети. Чи так було насправді?

- Тоді російська влада була іншою. Разом з Україною вона у Біловезькій Пущі поховала Радянський Союз. У той час в Росії була не стагнація, як зараз, а демократизація. Тому Україну було відпущено на свободу легко. Леонід Кравчук виявився здібним партократом, який міг прочитувати нові віяння і дотримуватися їх. Це вам не Щербицький. Велика заслуга Кравчука у тому, що він пішов по дисидентському шляху. Хоча став «дисидентом», коли це вже не було небезпечно.

Перша перешкода, перший фрагмент невдоволення з боку Росії виник у той день, коли Єльцин сказав: «Якщо Україна буде погано поводитися, ми в неї Крим заберемо». Звичайно, це було сказано несерйозно, зате дурень Лужков постійно до Криму волочився і говорив різну гидоту...

Ваша незалежність була отримана безкровно. Але Україна наробила купу помилок. Не провела вчасно економічних реформ на кшталт наших «гайдарівських». Віддала ядерну зброю – цього робити не можна було. Деякі з ваших політиків мали рацію, коли з відчаю намагалися кинутися в ракетну шахту. Якби Україна залишилася з ядерною зброєю, вона б сьогодні мала інший статус, з нею інакше б розмовляли і Росія, і Захід. Вас тоді ловили на дешевий гачок... Подивіться, як сьогодні танцюють навколо ядерної Північної Кореї, навіть підгодовують її – хоча там огидний режим. Якщо б у цього режиму не було ядерної зброї, його залишили б здихати з голоду... В України не було би газових проблем, якби у неї була ядерна зброя.

Ювілей своєї держави ви зустріли в авторитарній обстановці. Бійка між демократами призвела до того, що до влади прийшов Янукович, який сконцентрував у своїх руках всю владу. На службу йому поставлені вірнопіддані суди. Засудження Юлії Тимошенко – це за великим рахунком, засудження Помаранчевої революції. Кремлівський ведмідь наклав на Україну свою лапу. Найстрашніше, що за 20 років у вас не подолали розкол між заходом і сходом, що велика частина українців все ще дивиться у бік Москви...

- Які нові несподіванки можуть чекати Україну в разі обрання на пост президента Росії Володимира Путіна? У відносинах з нашою країною він буде жорсткішим від Дмитра Медведєва?

- Путін весь час стояв «за кадром». Він нікуди не йшов. Медведєв – жалюгідна маріонетка. Просто російська влада скинула маски. Наша громадськість настільки пройнялася ностальгічними настроями за радянським періодом, а Захід настільки перестав робити зауваження з цього приводу, що в Кремлі вирішили більше не розігрувати комедію.

Нічого у відносинах між Росією і Україною не зміниться. Чого ще Кремлю хотіти, якщо Чорноморський флот назавжди в Криму укорінився, Юлія Тимошенко – у в’язниці, а Ющенко виявився зрадником? Куди далі йти?

- Що вам бачиться за «нової амбітної інтеграційної задачі» Путіна – створення Євразійського Союзу?

- Це проект на противагу Заходу. Спроба створити новий Варшавський договір – тільки з іншими учасниками. Деякі пострадянські держави Росії підім’яти під себе вже не вдасться, а от Україну господарі Кремля хотіли б підверстати. Якщо вона буде піддаватися, значить, підверстають...

- Україна з труднощами, але просувається до асоціації з Євросоюзом, до зони вільної торгівлі з ЄС та всіляко опирається входженню до Митного союзу. Чи може Кремль перешкодити європейському курсу України? Чи є у нього такі інструменти?

- У Москви таких інструментів немає. Ви тільки самі собі можете перешкодити. Юлію Тимошенко давно треба було звільнити силою. Просто взяти приступом суд... Не можна допускати, щоб хтось в Україні отримував російське громадянство, це треба вважати державною зрадою. Не можна допускати використання української території на користь Москви. Не можна допускати, щоб Москва вирішувала, кого садити в Україні, а кого не садити. Це ваші проблеми – ваші відносини з Європою. Але якщо у вас буде продовжуватися те, що діється з Тимошенко, ви не увійдете в Європу...

- Ваш однодумець Борис Нємцов сказав, що «процес Тимошенко» нагадав йому «процес Ходорковського». Що в цьому сенсі Янукович копіює Путіна...

- Боренька сказав правильно. Процеси тотожні, але претензії Путіна до Ходорковського і Януковича до Юлії не однакові. Суд над Ходорковським був процесом над незалежним бізнесом. Це акція «розстріляти кожного десятого» – щоб інші тремтіли й боялися. Тепер всі прокинулися – і Дерипаска, і Абрамович, і Прохоров. Тремтять від страху...

У вас же – інше. У вас – суто політична помста, одягнута в економічну суперобкладинку. Це помста за Майдан, за те приниження, яке пережив «прохвесор» Янукович і над яким тільки ледачий не сміявся... Янукович не самостійний, як і його політика. Але досить жадібний. Просто так Росії нічого не віддасть. У нього радянський менталітет, радянська заздрість.

- На тлі навколобандерівських пристрастей в Україні було несподіваним почути, що у вашому робочому кабінеті у Москві висить портрет керівника ОУН? Що ви хочете сказати цим?

- Наш «Демократичний союз» визнав незалежність України задовго до того, як Україна її проголосила. У наших статутних документах було записано завдання – «дезінтеграція СРСР». У 1989 році на засіданні Гельсінської спілки я заявила: «Росія відпускає Україну. Ідіть, на здоров’я, на всі чотири сторони!». Ми допомагали Україні творити Народний Рух. Ми вашою незалежністю займалися так само ґрунтовно, як ваш В’ячеслав Чорновіл. Степан Бандера, портрет якого я повісила у себе, – це приголомшливий приклад для Росії, як можна було чинити опір НКВД до кінця 50-х років...

- Спасибі, що знайшли час для нашої бесіди!

- Живи, Україно! (цю фразу Валерія Новодворська вимовила українською).

Джерело статті: Високий Замок