Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі
Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі

У дворі однієї з багатоповерхівок...

  • Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі
    Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі

    У дворі однієї з багатоповерхівок...

  • Сьогодні святкує день народження відомий овручанин Віталій Юшкевич
    Сьогодні святкує день народження відомий овручанин Віталій Юшкевич

    Віталія Юшкевича добре знають, люблять...

  • Чоловік, в якого стріляли на Польовій у Житомирі, помер у лікарні
    Чоловік, в якого стріляли на Польовій у Житомирі, помер у лікарні

    43-річний житомирянин, замах на вбивство...

  • У Житомирі прямо зараз транслюється російська телепрограма «Взгляд Панченко»
    У Житомирі прямо зараз транслюється російська телепрограма «Взгляд Панченко»

    У Житомирі прямо зараз транслюється...

Новини
У Києво-Житомирської дієцезії новий єпископ

У Києво-Житомирської дієцезії новий єпископ

30-04-2017
30 квітня 2017 р., у Ватикані Папа Франциск призначив о. Віталія Кривицького, СДБ, настоятеля парафії святого Петра в м. Одесі, єпископом Києво-Житомирської дієцезії в Україні.
Києво-Житомирська дієцезія, яка входить до Львівської римо-католицької митрополії, стала вакантною після несподіваного відходу до вічності її попереднього ординарія архиєпископа Петра Мальчука, що упокоївся 27 травня 2016 року. Вона об’єднує римо-католицькі парафії Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей. Катедральний собор святої Софії розташований у Житомирі, статус співкатедрального має собор святого Олександра у Києві.

Єпископ-номінат Віталій народився 19 серпня 1972 року в Одесі. У 1987 році розпочав підпільне формування в рідному місті під проводом салезіянина о. Тадеуша Хоппе, вступивши 1990 року до Салезіянського Згромадження святого Івана Боско. Після навчання у Краківській Духовній Семінарії, 24 травня 1997 року прийняв пресвітерське рукоположення.

Душпастирське служіння отець Віталій спочатку здійснював, як парафіяльний вікарій в Одесі (1997-2004). Від 2004 до 2012 року очолював парафію та салезіянську спільноту в Користишеві на Житомирщині. Далі, протягом двох років, священик служив у Перемишлянах на Львівщині, а від 2014 призначений настоятелем парафії святого Петра в Одесі.

Інтерв`ю сайту Перемишляни, 2013р.
У день, коли з отцем Віталієм домовилися про інтерв’ю, він займався облаштуванням дитячого літнього табору у костелі, та все ж, одразу люб’язно погодився на розмову. Вона відбулася напередодні вшанування пам’яті рівноапостольних святих княгині Ольги і князя Володимира. І тому будемо осмислювати своє життя через призму величі цих двох неординарних історичних постатей і святих.
-Отче Віталію, чи Церква латинського обряду так само шанує святих Ольгу і Володимира, адже вони обрали східний обряд?
-Безумовно, у нас одні святі. Літургія латинської Церкви вшановує святих, пов’язаних з історією держави, у якій живе.Те, що Володимир Великий у 988 році обрав візантійський обряд було зумовлено певними політичними і культурними зв’язками з Візантією. До того ж, християнська церква тоді була нероз’єднана.
-Ми знаємо з історії, як жорстоко помстилася княгиня Ольга за вбивство свого чоловіка князя Ігоря древлянам, спаливши дотла їх місто, також і князь Володимир вів далеко не праведне життя, маючи кілька жінок і багато наложниць. Але Нестор літописець каже, що після хрещення княгиня «між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням». І Володимир також після хрещення зовсім змінив своє попереднє життя та перейнявся євангельськими правдами милосердя і любові до ближнього. Чи можемо говорити, що і зараз серед людей цей процес євангелізації триває?
-Як каже апостол Павло зєвангелізована людина є новим сотворінням, не виправленим, не зміненим, а повністю новим. Якщо говорити про Ольгу, то вона, як передвісниця християнства, передала Володимиру цю потребу цілковитого оновлення. Ми можемо зараз роздумувати над тим, чого це сталося, вбачати у цьому якийсь політичний розрахунок, а можемо просто прийняти факт, що християнство прийшло на нашу землю. У такому контексті хрещення Русі подібне до хрещення кожної конкретної людини. Чого батьки принесли дитя до церкви, бо така традиція, чи вибирали багатих кумів – спонсорів для своєї дитини, чи ще чомусь? Але факт хрещення відбувся, дитина отримала Божу благодать і далі вона сама може це розвивати. Інтенція… Думаю з часом у історію увійде багато різних інтенцій, тобто намірів, які так чи інакше змінювали її хід… Але християнство прийшло на цю землю і сьогодні кожен із нас має ототожнити себе з ним і напевне не тільки словами, але й конкретним способом життя … І ось уже 1025 років людство іде цією дорогою очищення. Бо, якщо звернемося до Старого Заповіту, то там сказано, що залишиться рештка Ізраїля. І потім ця думка рештки продовжується у словах Ісуса Христа, коли Він говорить, що брама неба є вузькою. Отож, зрозуміло, що до цієї брами доходить лише ота рештка вибраних, вистояних, випробуваних. Але оце хрещення Русі, як і кожного із нас відбулося і тепер вибір подальшої дороги за кожним із нас.

-Наскільки духовною потребою для людства був акт хрещення, адже відомо, що воно місцями насаджувалося силою?
-Є різні припущення вчених, істориків, сьогодні можна почути все і різне. Але в найпотаємніших інтенціях (прагненнях) ми, напевне, не зрозуміємо до кінця Божого задуму щодо цього. Це від нас заховано. Говорячи про княгиню Ольгу, маємо розуміти, що стати такою одною, білою вороною серед усіх – це означає плисти проти течії. І, як казав Іоан-Павло ІІ , тільки той, хто пливе проти течії, завжди дістанеться джерела. Тобто Ольга охрестившись, а вона це зробила майже за сорок років до хрещення Володимиром Русі, попливла проти течії. Чому? Якщо б це були тільки політичні амбіції, то рано чи пізно це мало б скінчитися. Подібно, як з апостолами, коли вони почали проповідувати і їх почали переслідувати, - равин Гамаліїл сказав: «Не чіпайте їх, бо, якщо це від людей , то воно само розсиплеться, а якщо від Бога, то не вільно нам з Богом воювати». І сталося так, що те зерно, яке посіяв Ісус Христос впало у благодатну Ольжину душу і проросло хрещенням для цілої Русі. З літописів ми знаємо, що Володимир був дуже настирливий і цілеспрямований у своєму покликанні. І у багатьох випадках хрещення відбувалося не лише хрестом, але й мечем. Але по-перше, це був інший час, мужі без меча тоді не ходили. Це було нормою вирішувати справи за допомогою сили, тобто меча. Але є ще прихований зміст його діянь. Він, очевидно, як добрий правитель для свого народу, як людина, обрана Богом, добре розумів свою місію. Пройшло тисячу років і ми нині можемо користати з його трудів: жити у Бозі через Святі Таїнства і отримати життя вічне.

-Чому у державах, які десятиріччями були під тоталітарним режимом духовність вища, ніж у демократичних, які мали право вибору? Світом пройшла хвиля узаконень одностатевих шлюбів, що за Божим законом є содомським гріхом.
- Існує така думка, що для церкви немає кращого часу, ніж коли її переслідують, бо вона тоді проходить очищення. У демократичному середовищі, церква стала одним із форм хобі. Ти можеш дбати про бездомних собак, ти можеш боротися з проблемами, які викликають загальне потепління і ти можеш ходити до тієї чи іншої церкви. Коли за це не треба боротися, коли це не треба відстоювати, коли за це не треба понести терпіння, то воно й не має сенсу. Це час, коли втрачається сенс апологетів віри, які відстоюють віру, оправдують її, борються за неї, у християнстві є багато сподвижників, які пролили кров за віру… Час, коли головним стало споживання, а з психологією споживання ніколи не прийде відчуття достатку, бо поруч завжди знайдеться той, у кого краще чи у кого більше. Це час розбещеності, суцільних компромісів і домовленостей у штучно створеній моделі секуляризованого суспільства. І ось маємо зовсім свіжі наслідки – у парламентах Бельгії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Італії, Англії, узаконюють содомію.
Свого часу у Італії партія соціалістів пропонувала закон Божий ввести як один із предметів у шкільну програму і Церква не дозволила це зробити. Бо якщо закон Божий звести до рівня хімії, фізики чи інших предметів, то він перестане бути законом для нашого життя. Бо у школах багато вчать такого, що згодом у житті нам не придасться, а оцінки за знання Божого закону виставляє саме життя. Чи вплинуло це на те, що в тій же Італії прийняли закон про одностатеві шлюби сказати важко, це питання дискусійне, але закон Божий не можна ставити на один щабель з юридичними законами. Він - над усім. Також, стосовно Закону Божого у школі, я не хочу порівнювати з Європою нашу державу. У кожному суспільстві є свої привілеї і складності.

-Сьогодні часто можна почути таку думку: «Я віруючий, але не релігійний». Чи можливо таке взагалі? Адже віруюча людина повинна у когось і у щось вірити. У християнстві – це три Божі особи, це воскресіння Ісуса Христа, це безсмертя душі… Так само християнин має обов’язок бути присутнім на Святій Літургії, сповідатися і причащатися Святих Таїн… Поясніть це, будь ласка.
-На початку нашої розмови говорилося, що Володимир оповівся за церквою східною. Тобто він розумів, що має належати до якоїсь конкретної Церкви, має бути привитим до якоїсь спільноти. Господь говорить Петрові: «На тобі я збудую Церкву». Ми розуміємо, що він говорить не про будівлю, а про спільноту. І ця спільнота уже тут, на землі творить Небесне Царство. Тобто не кожен окремо, бо кожен окремо, як та вівця, відбита від стада, з якою можна зробити будь-що. Християнин сильний, коли належить до спільноти. У людей є різні періоди, коли вони з якихось причин можуть прагнути усамітнення, їх напружує спілкування, людність, метушня. Можливо їм треба дати собі звіт про своє життя, можливо ще раз помилитися, щоб щось осмислити, але нічого не є просто так, усе має свій початок і кінець і, як кажуть, кожен святий має своє минуле і кожен грішник має своє майбутнє. І люди, які не ідентифікують себе зі спільнотою, бо не хочуть від неї ніяких установок не розуміють, що сатана може дати їм установку набагато швидше, він це робить вміло і непомітно. Але якщо людина не втрачає віри, вона все одно шукатиме порятунку у спільноті, вона завжди може навернутися. Питання полягає в тому, що коли прийде оце запрошення до навернення, чи завжди усамітнена людина зможе дати собі раду зробити вибір на користь свого спасіння? Якщо та співпраця з Богом триває, то Він завжди буде посилати їй потрібних людей або потрібний момент для навернення. Бо Бог часу не міряє, у нього є час тут і сьогодні. І вибір завжди тільки за людиною. І якщо на це дивитися в контексті Володимира, то це був конкретний час, коли він прийняв хрещення і за ним ціла Русь, коли він просто обрав тут і тепер і це приносить свої конкретні плоди. І нам, сучасникам, треба просто прийняти це як факт і на цьому будувати свій світогляд, своє сімейне, суспільне життя. Бо якщо ми усе будемо піддавати сумніву, то кожному із нас знову потрібно буде винаходити колесо, велосипед і таке інше… Так само, якщо людина стоїть у церкві, але може, наприклад, чогось не розуміти, то це не означає, що воно не так? Адже, якщо ми не бачимо молекулу, то це не означає, що її не має. Але ми довіряємо у цьому фізику. Тільки тому, що ми можемо прийняти те, що зробили попередники ми і маємо прогрес. Такий самий прогрес є у дії Церкви, яка щодня стає перед вирішенням дражливих питань сучасності. Не сама стає. Христос казав, що де двох або трьох збирається в Його Ім’я, там і Він посеред них.

-Що таке духовність? Яку людину ми називаємо духовною?
- Колись у радянській школі нас вчили, що храм духовності є театр, отже до нього ходили розвивати свою духовність, або, що люди, які слухають класичну музику є духовними. Але це усе досить примітивно, тому що є на рівні тілесному і не переходить у сферу трансцендентності ( надземного). Якщо говорити конкретно, як каже апостол Павло, то духовна людина є та, яка ходить під супроводом Духа. Тобто духовність – це здатність переходити у сферу трансцендентного і дозволити, щоб мене провадив Святий Дух. Никодим приходить до Ісуса і говорить: «Як мені народитися, чи мені знову увійти в утробу матері моєї? – Як не народитеся з води і Духа, то не ввійдете в Царство Небесне, - відповів Ісус Христос.
У Перемишлянах, де 7 тисяч населення на цьогорічну Хресну Дорогу зійшлося близько 4 тисяч, я був вражений. Нехай якась незначна частина із них були приїжджі із навколишніх сіл. Усі ці люди заявили про себе, що вони прийняли Христа і ідуть за Ним. Але давайте поставимо собі запитання, чи усі ці люди у найближчі тижні, вже після Пасхи приступили до Святого Причастя, не втратили Освячуючої Благодаті і не переступили із цієї сфери духовності знов у царство князя тьми? Наступне запитання: скільки із них бере участь у недільній Святій Літургії? Якщо людина не може приступити до Святих Таїн, то це означає, що вона не є у згоді з Богом. А якщо не з Богом, то з ким? Так само у час Різдвяних свят, «від Романа – до Йордана»… Скільки людей провели ці свята не за святковими столами, а по-релігійному, скільки із них запросили до цього столу голодних? Люди мають ставити собі ці запитання і давати на них відповіді.
У Києво-Житомирської дієцезії новий єпископ

Джерело статті: peremyshlyany.com, radiovaticana.va

На головну сторінку

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Новини