Житомирського мера розжалують у весільні генерали

Торік на двох останніх сесіях депутати Житомирської міськради перекроїли сформований Володимиром Дебоєм виконком. Після першої сесії цьогоріч міський голова може втратити й підконтрольного секретаря міськради. І це притім, що більшість у муніципальних зборах сформували однопартійці мера. До речі, саме голоси трьох «регіоналів» стали вирішальними під час голосування 27 грудня, коли питання про відставку міськвиконкому на сесії міськради потрапило до порядку денного з голосу й пройшло з мінімальною перевагою голосів — 32 із 56 присутніх. Чим конкретно не сподобався виконком депутатам, сказати складно: крім загальних фраз про те, що все погано, ніхто нічого не пояснював. Утім, після того, як стало зрозуміло, що Дебой з депутатським корпусом не спрацюється, виконком залишався єдиним органом, підконтрольним меру. Між іншим, це не перша суперечність у поглядах фракції ПР. Багато «регіоналів» уже давно краще знаходять спільну мову з опозиціонерами, ніж з «біло-блакитним» мером Житомира.

Аби хоч якось стабілізувати ситуацію, Дебой змушений був прийняти у виконком відразу кількох опозиціонерів, знаковими з яких є депутати облради Сергій Сухомлин («Фронт Змін») і Віталій Француз («Батьківщина», екс-голова облради). Через них мерові навіть довелося збільшити кількісний склад виконкому на дві особи. Якби не голоси опозиціонерів, місто могло б на невизначений час втратити виконком. Голосування відбулося 29 грудня і було, на диво, одностайним. Новий склад підтримали 49 з 57 депутатів. Після чого, схоже, готові піти далі. Так, значна частина депутатського корпусу розраховує на те, що на найближчій сесії мер втратить щонайменше одного зі своїх заступників — Миколу Боровця, а також секретаря міськради Наталю Леонченко. Секретаря протягом року, як і Дебоя, називали відповідальною за конфлікт мера з депутатами. Не те, щоб вона його провокувала, але й об’єднати народних обранців і налагодити їхню співпрацю з мером не змогла. Утім, вона б могла ще довго всіх улаштовувати, якби не дві обставини. По-перше, знявши виконком, депутати відчули смак крові. По-друге, амбіції й підкилимні ігри деяких з них уже перейшли в стадію реалізації — потяг рушив. Тепер залишається питання, хто вийде з нього на останній станції.

Відповідь на це питання поки не знає ніхто, але переговори вже активно ведуться. Дебой, мабуть, не дуже радий таким змінам, але якщо уже немає виходу — постарається замінити свого на свого. Мерський претендент — «регіонал» Валерій Онопрієнко — підприємець і співвласник Житомирського комбінату силікатних виробів. Кандидатура спірна, оскільки ні в самій фракції ПР, ні в лавах опозиції не має авторитету. Уже те, що його хоче бачити секретарем мер, зводить шанси отримати цю посаду до мінімуму. Більше за всіх сподівається поставити свого секретаря неформальна група із 37 депутатів (усього в міськраді 60 мандатів), які, власне, і затіяли заколот проти мера. Але й тут, схоже, діяли за принципом: спочатку намутимо води, а потім, можливо, щось і виловимо. Принаймні, погодженої кандидатури поки немає. Є два претенденти: позафракційний Микола Савенко (екс-голова фракції «Батьківщина») і номінальний представник СПУ — Володимир Кропивницький. Савенко балотувався торік на мера й посів третє місце, до того ж має досвід участі в політичних іграх. У Кропивницького явно виражені мерські амбіції, тож посада секретаря міськради як стартовий майданчик йому дуже цікава. Хоча досвідом й авторитетом він однозначно програє колишньому «бютівцю». Так що зіграти на непогодженості кандидатур серед «заколотників» — єдиний шанс Дебоя ще якийсь час залишатися на плаву.

Але найбільш реальним претендентом на секретарське крісло на сьогодні уважають колишнього мера Віру Шелудченко. Крім своєї фракції «Рідне місто» з восьми депутатів, її можуть підтримати колишні соратники, які тепер осіли в «Фронті Змін», і дехто з позафракційних депутатів. Як стало відомо «k:», Шелудченко зараз веде переговори із ПР. Остаточне рішення залежатиме від голосів кількох депутатів, які, з одного боку, є членами фракції ПР, з іншого — ядром неформальної групи, про яку йшлося вище.

Газета "Комментарии"