Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Нашествие растений-трансформеров – не название страшного мультика, а печальная реальность
Нашествие растений-трансформеров – не название страшного мультика, а печальная реальность

Там, где появляются растения-трансформеры, полностью...

  • Нашествие растений-трансформеров – не название страшного мультика, а печальная реальность
    Нашествие растений-трансформеров – не название страшного мультика, а печальная реальность

    Там, где появляются растения-трансформеры, полностью...

  • Нардеп: Комітет ВР таємно провів засідання, на якому за 15 хвилин підтримав законопроєкт про продаж  ...
    Нардеп: Комітет ВР таємно провів засідання, на якому за 15 хвилин підтримав законопроєкт про продаж ...

    Сьогодні, нехтуючи всіма правилами і...

  • Откройте глаза, дурачье!
    Откройте глаза, дурачье!

    ФОПы положим, раскулачили, но почему...

  • Владимир Александрович, где вы набрали этих мальчиков в жилетках?
    Владимир Александрович, где вы набрали этих мальчиков в жилетках?

    Разве не понятно, что эта...

Новини
“Вона хотіла вбити Миколку... Зробіть їй щось!..”
“Вона хотіла вбити Миколку... Зробіть їй щось!..”
6 січня 2011
Драма під Житомиром: дружина хотіла вбити свого чоловіка

Жінка років сорока втирає сльози розпачу. Дружина сина самовільно забрала дітей у батька і втікла до Вишневого Київської області. Історія, на перший погляд, цілком типова. Такі відбуваються ледве не щодня. Якби не передісторія...

Миколку і Петрика виховувала бабуся

Сергій (ім'я змінене) — єдина дитина у батьків. Виріс у приміському Новогуйвинському, тут пройшло його дитинство. У селищі добре знають і його, і родину. Має дві вищі освіти, гарно вихований.
“Марина, - згадує мати Сергія, Вероніка Іванівна, - з'явилася в нашому з чоловіком житті якось зненацька. Коли Сергій привів її і сказав, що вона житиме з нами — вона була вже вагітна. Невдовзі народився старший син Сергія, Миколка...
За словами Вероніки Іванівни, Марина просила, щоб у родбудинку з нею була саме свекруха. Вона могла допомогти дівчині і порадою, і підтримати в разі чого. Та й у лікарні всі питання вирішити могла, коли що.
- Я чотири місяці гляділа Миколку, купала його. Невістка постійно скаржилася на нудне життя, - веде далі мову Вероніка Іванівна. - Сама вона з-попід самісінького Києва. Але я весь час сиділа із Миколкою, даючи змогу Сергієві із Мариною поїхати відпочити десь. За два роки народився Петрик.

“Мені зателефонува брат. Марина хотіла зарізати Сергія”

Листопад 2008 року жінка без смутку згадувати не може. Того дня Вероніка Іванівна була на роботі Сергій із Мариною мали їхати купувати холодильник.
- Мені зателефонував мій брат. Він із нами живе. Мовляв, приїзди, бо Марина щойно хотіла зарізати Сергія...
Вероніка Іванівна не повірила своїм вухам. Але материнське чуття підказало: треба брати таксі і мерщій їхати додому. Не помилилася. Приїхала. Син розповів, як це сталося. Після цього жінка подзвонила матері Марини і та забрала доньку до Вишневого.
Та на цьому пригоди цієї родини не скінчилися. Вже за кілька днів життя у Вишневому Марина починає дзвонити Сергієві і проситися назад. Забрали...
Здавалося, що дівчина нарешті отямилася. Аж ні. Минулося знову якісь чотири-п'ять днів і Сергій привіз дружину до Вероніки Іванівни.
- Вона хотіла вбити Миколку, - сказав Сергій матері. - Зробіть їй щось.
Стали знову дзвонити батькам Марини, скаржитися. На що батько дівчини сказав: “Я їй не вихователь”. Батько Сергія намагався зустрітися із Марининими батьками, але все марно. Наступного разу Марина пробувала задушити свого чоловіка. Але перед тим вилила на нього холодну воду, потім горілку і кинула сірника.
Така поведінка Марини була останньою краплею. Батько її сказав: “Не вмієте жити — розлучайтеся”. Розвелися майже відразу. Після того Марина поїхала до батьків у Вишневе. Обох хлопчиків забрала із собою.

У Вишневому Миколка весь час сидів у сараї

- Після того, як у Сергія забрали дітей, ми їх не бачили довго. Але хотіли, скучали. Тож поїхали до Вишневого, - згадує Вероніка Іванівна.
Та не все так просто. До дітей ані Сергія, ані бабусю з дідусем ніхто так і не пустив. Сказали, що покажуть дітей тільки, коли буде рішення суду. На щастя, дозвіл суду на право зустрічатися з дітьми Сергій отримав дуже швидко. Наступного разу приїхав уже із документом. Та коли Сергієві і його батькам показали дітей — вони були просто в шоці. Діти були залякані та голодні.
- Старший взагалі весь час сидів у сараї, - плаче Вероніка Іванівна.
Зустрічатися із дітьми Сергієві вдома не дозволяли. Сказали, хочете — знімайте номер у готелі. Перші кілька разів так і довелося робити. Але потім Сергій відмовився від цієї ідеї — дуже дорого.
Наступного разу, коли Сергій із батьками приїхав до дітей — ті були хворі. В обох нежить, кашель, рвота. Лікарі поставили діагноз “бронхопневмонія”.Тоді батько хлопчиків прийняв рішення — забрати дітей із собою. Вже на місці почали лікувати.
- Як тільки ми забрали дітей, - нам подзвонили із міліції з Києва. Мовляв, мати хлопчиків звернулася, що викрали дітей, - розповідає Вероніка Іванівна. - По телефону я пояснила міліціонерам, що діти хворі, ми їх вилікуємо і повернемо матері. Син повідомив про це Марині.
Тиждень, згадує бабуся Миколки та Петрика, мати хлопчиків не давала про себе знати. Коли дітей почали готувати до думки, що їм треба буде повернутися до матері, вони категорично опиралися: “Тільки не в Вишневе!” Тим часом, діти ішли на поправку, покруглішали, вже не кашляли...

Мати Марини била чоловіка сковорідкою

18 травня в двері квартири в Новогуйвинському, де проживає Вероніка Іванівна із сином та чоловіком, хтось подзвонив у двері. Вероніка Іванівна була вдома. Подивишись у дверний “глазок”, вона побачила батьків Марини. Син ось-ось мав прийти з роботи. Тож, від лиха подалі, вирішила дочекатися. Двері відкрив Миколка. Він тільки прочинив двері і крикнув: “Мамо! Їдь звідси!” Цим і скористалися Маринині батьки. Батько дівчини просунув ногу у двері і відкрив їх настіж. А його дружина збила з ніг Вероніку Іванівну.
- Били вони мене довго. Всі. І Марина, і її мати, і батько. Сусідка по площадці почула шум, вискочила на допомогу — побили і її, - згадує потерпіла. - Дітей забрали майже зовсім невдягненими і втікли.
Після того Вероніка Іванівна пролежала 24 дні в лікарні з численними забоями. А кримінальну справу щодо цього факту порушили і відразу закрили.
Мати Марини, стверджують їхні сусіди у Вишневому, постійно била свого чоловіка сковорідкою по голові. А сина Вероніки Іванівни з подачі вже колишньої дружини затягали по експертизах, намагаючись зробити з нього психічно неврівноважену людину. Діти ж наразі перебувають із матір'ю. Незважаючи на те, що їхати туди не хотіли, навіть боялися.

Ігор ЩИРИЙ

На головну сторінку

«    Січень 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 
Новини