Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Сьогодні свій День народження святкує відома українка Ліна Костенко
Сьогодні свій День народження святкує відома українка Ліна Костенко

У Житомирі, Україні та й...

  • Сьогодні свій День народження святкує відома українка Ліна Костенко
    Сьогодні свій День народження святкує відома українка Ліна Костенко

    У Житомирі, Україні та й...

  • У Житомирі почали продавати черемшу
    У Житомирі почали продавати черемшу

    На Житньому ринку у Житомирі...

  • Про складну ситуацію проживання переселенців у “червоній лікарні” Хорошева
    Про складну ситуацію проживання переселенців у “червоній лікарні” Хорошева

    Більшість з нас нещодавно бачила...

  • Помер Геннадій Москаль
    Помер Геннадій Москаль

    Він займав багато державних посад,...

Новини
« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»

« Зроблено насправді багато, але на цьому ми не зупиняємось!»

22-06-2022
Іноді здається, що у Житомирі всі і все знають. Про те, що робить влада, як справи у війську, куди і хто поїхав і де сьогодні живе. Надворі вже четвертий місяць війни, а те, що війна докорінно змінила наше життя – здається зрозуміло кожному. Ми говорили про війну і про те, як допомагати нашим військовим, як пришвидшити чи наблизити нашу перемогу із подружжям житомирян Тетяною та Андрієм Стражниками. У Житомирі дуже багато ( йдеться про тисячі житомирян) знають Тетяну та Андрія, проте багато людей навіть не здогадуються, наскільки багато Стражники встигли зробити за весну 2022-го року. Двадцять ( не дві і не п’ять!) автомобілів підвищеної прохідності були закуплені за кордоном за їх участі, за їх кошти і кошти їх друзів. Потім автівки були доставлені в Україну, оглянуті, відремонтовані нашими майстрами і у стані абсолютної готовності відправлені до підрозділів Збройних сил України (ЗСУ). Сьогодні, оглядаючись назад, про це легко говорити і просто називати справді дивовижні факти, показники, цифри та прізвища людей. Але за усім цим – просто титанічна, гігантська діяльність, яку важко виміряти кілометрами, годинами , доларами чи гривнями. Є інші речі, які треба і важливо зрозуміти, аби збагнути джерела нашої непоступливості і нашої сили, аби і надалі плекати потужну генерацію нашого опору дикій навалі ненависного ворога.

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


- Усім відомо, як розпочиналася війна, - каже Тетяна Стражник. – Ніхто не забув тих перших годин і перших звісток, зведень, які переконали майже всіх нас у тому, що це буде дуже нелегко. Вже наступного дня ми не лише стежили за новинами про бої, про висадки десанту і про спалені нашими воїнами танки. Багато хто із наших друзів одразу (на другий день) подалися до військомату. Хто вже знав, де буде служити, хтось, як то кажуть, на ходу шукав, розпитував, телефонував, пробував… ЗСУ, територіальна оборона, добровольчі формування – це сьогодні все вже чітко розподілене і про певні відмінності у їх статусі можна щось казати. А 25 лютого, коли люди рвонули до військоматів, з’ясувалося, що , окрім ентузіазму і обурення (лють щодо «рашки» тоді ще так не оголилася, як сьогодні), у військах багато чого не вистачає. Особливо це розуміли ті люди, які вже служили у війську, а ще більше ті, які пройшли бої на Донбасі у 2014 – 2015 роках, які служили в умовах так званих АТО /ООС. Тому вже на другий і точно – на третій день війни, стало чітко зрозуміло, що для підрозділів ЗСУ потрібні дуже багато речей: амуніція, спеціальне обладнання і автотранспорт.



« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


- Зрозуміло, що більшість усіх, вище перелічених потреб, можна було задовольнити лише із-за кордону, оскільки у нас, в Україні таких виробів і таких товарів просто не було в продажу, - продовжує нашу розмову чоловік Тетяни , Стражник Андрій. - І тут знадобилися друзі, знайомства, зв ‘язки, досвід колишньої діяльності у багатьох сферах життя. Скажімо, голова Всеукраїнської федерації карате Іван Дутчак майже блискавично зрозумів суть і зміст можливих потреб для суто військових приготувань в Україні і осів із власноруч створеним «штабом» у Львові. Абсолютно вірне рішення, бо зі Львова до кордону – рукою подати, а те, що у Львові легше і простіше можна було вирішувати питання будь-якої складності, багато хто із нас відчув досить швидко. Друге, це друзі і знайомі за кордоном. Вони реально і найбільш ефективно могли здійснювати пошук найпотрібніших речей. Від автомобілів до продуктів і медикаментів.

- НАСКІЛЬКИ ВЕЛИКИМ ВИЯВИЛОСЯ КОЛО ВАШИХ ДРУЗІВ, КОЛЕГ ЧИ ЗНАЙОМИХ, ЯКІ ДОЛУЧИЛИСЯ ДО ТАКОГО ВСЕБІЧНОГО ПОТОКУ ПОМІЧІ ЗСУ?

- Досить великим, а якщо точніше – дуже великим, - каже Андрій Стражник. - Спочатку ми спілкувались у колі десятків людей (це перший тиждень війни), але із кожним тижнем все збільшувалося у масштабах геометричної прогресії. Тобто, йдеться про сотні осіб, а можливо й про тисячі. Це, кому і скільки телефонували, зверталися, просили, пояснювали і т.ін. Але . якщо про конкретику, то перший автомобіль для потреб ЗСУ ми із дружиною купили за власні кошти. Бо надто швидко треба було його передати за призначенням. Так само, власне, ми купували і другий автомобіль, але процес пошуку, збору та акумуляції коштів вже був запущений. В принципі, більшість із тих двох десятків автомобілів, які ми передали для потреб ЗСУ, купувалися за такою схемою : ми платили ( давали завдаток) власні кошти чи вже й позичали миттєво потрібні кошти у наших близьких друзів, а потім , коли вже автівка доставлялася до України, гроші дозбирувалися, повертали позичене і через тиждень все розпочиналося знову. Хоча, якщо точніше, бувало, що вже й на другий день запускався процес пошуку та збирання коштів на новий бандерамобіль для військових. Бувало, що збирали гроші одразу на два автомобілі чи «бусики».

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


- ОКРІМ ВИЩЕ ЗГАДАНОГО СПОРТСМЕНА ІВАНА ДУТЧАКА, ХТО ДОПОМАГАВ НАЙБІЛЬШЕ, ЧИЯ ДОПОМОГА ЧИМОСЬ ОСОБЛИВИМ ЗАПАМЯТАЛАСЬ?

- Повторюю, дуже багато людей. Але, якщо конкретні прізвища, то тут не можна не згадати про Тимофія Прилипка, який просто перевернув догори дном всю Польщу у пошуку потрібних автомобілів для військових потреб, - розповідає Андрій. - Адже для цього потрібно і добре знати країну, бути своєрідним «асом» у сфері автотехніки, вміти домовитися, переконати, узгодити і тут же самостійно сісти за кермо і їхати, доправляти, переганяти. Все це робиться у блискавичних умовах. Часто – під чесне слово, або ж після дзвінка друзям, колегам, партнерам. Зауважу, що знайти потрібний автомобіль за кордоном (не лише у Польщі) із кожним тижнем ставало все важче, адже Україна і українці «вичищали» середовище автомобілів відповідного класу, які після доставки на нашу територію, годилися для потреб ЗСУ. Друге, що також впадало у вічі, це ціна автівки. Вона, ясна річ, підвищувалася. Хоча неодноразово бувало, що вже у ході купівлі автомобіля його власники суттєво знижували ціну. Більше того, тут же, дізнавшись, що автомобіль служитиме на передовій у підрозділах ЗСУ, поляки, німці, данці, італійці вантажили до салонів проданого автомобіля медикаменти, спорядження, продукти.

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


Заправляли повні баки палива і тоді відправляли до кордону. Ось так у нас зявлялися нові і нові друзі і соратники. Далі треба було доправити автомобіль додому. Кордон – окрема річ. Нульове розмитнення створило великі черги і стало великою проблемою для тих, хто допомагав нашим захисникам. Це окрема проблема і окрема розмова. Про нашу мораль і про порядок у державі. Про патріотів і просто про бариг, які вирішили скористатися «моментом» послаблення митного режиму. Але повернемося до наших добродіїв –патріотів. Серед тих, хто доправляв автомобілі до нашого кордону, окрім вище згаданого Тимофія, мушу також назвати невтомну Таню Прилипко, за плечима якої – тисячі кілометрів за кермом. Якщо згадати про унікальні випадки, то слід назвати «Український культурний центр із Манчестера» - громаду британських українців, які допомогли миттєво знайти чудовий тепловізор для розвідників однієї із наших бригад. Якщо згадати ще про допомогу, то слід згадати спільноту хлопців – «айтішників», які завжди розуміли, допомагали і не відмовляли НІКОЛИ. Їм не просто слова подяки, а земний уклін. Вважаю, слід згадати про моїх земляків із Коломиї, де проходили обов’язковий технічний огляд всі автівки, які ми купували за кордоном. Все робилося у режимі «сьогодні – на сьогодні» і біля автомобіля одночасно поралися по 5, 6 і 8 механіків та інших автомобільних «спеців». Адже на фронті автомобіль має бути лише справним і надійним.


« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


- АНДРІЮ, ДО ВАС, ВЖЕ, ЯК ДО АВТОМОБІЛІСТА, ПИТАННЯ СТОСОВНО ТОГО, ЯКБАГАТО ТРЕБА ТАКИХ БАНДЕРОМОБІЛІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗСУ?

- Тут все просто і зрозуміло. Люди мають знати, що автомобілі, які ми купуємо і передаємо для військових, мають винятково важливе значення для наших успіхів у боях, у тому, аби мобільність і швидкість пересування наших хлопців була блискавичною. У цьому – наша очевидна перевага. Цим ми можемо компенсувати нашу слабшу оснащеність артилерією, танками та іншим озброєнням, з чим ми не могли рівнятися із потенціалом агресора. Але ми маємо чітко розуміти, що найкращий «джип» чи позашляховик не може конкурувати за показниками міцності броні із тим же БТР чи БМД. Кожна бойова операція із навіть мінімальним, кількахвилинним боєм, найчастіше призводить до втрати таких автівок. Але вони знову і знову потрібні. І тому ми й надалі будемо робити свою справу. Сподіваюсь коло наших прихильників лише ширшатиме. І перемога, звісно ж, буде за нами. Адже сьогодні вже чітко видно, що нам допомагають не лише наші земляки – українці, не лише окремі громадяни інших країн, але й Уряди і держави. Тому ми не просто говоримо , а стверджуємо і наполягаємо, що «Слава Україні! І «Героям – слава!»

« Зроблено насправді багато, але  на цьому ми  не зупиняємось!»


Картка ПриватБанк 4149 6293 1699 1009
отримувач
Стражник А.Д.
Гривневий рахунок АТ «Райффайзен Банк»
На картку : 4678080090492336
АБО:
Банк отримувача
АТ "Райффайзен Банк"
IBAN
UA053003350000000262012321592
Отримувач
СТРАЖНИК АНДРІЙ ДМИТРОВИЧ
ІПН/ЄДРПОУ отримувача
2903718670
Призначення платежу
Поповнення карткового рахунку СКР № 1940715200 СТРАЖНИК

На головну сторінку

«    Червень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Новини