УВАГА! Житомирська міліція розшукує шахрая, який виманив у жінки понад 42 тисячі
31-01-2013
Коли в телефонній трубці 55-річної житомирянки пролунав незнайомий чоловічий голос, на дворі була ніч. "Голос", що представився працівником районного відділу міліції, наполегливо, декілька разів повторюючи, запевнив, що син жінки звинувачується у вчиненні серйозного ДТП. Зараз він сам знаходиться в лікарні. Його провина фактично доведена і йому загрожує чималий тюремний термін. Та ще й на лікування потрібні гроші.
У напівнепритомному стані жінка насилу осмислювала почуте. І навіть не зрозуміла, чи повірила вона до кінця сказаному, як раптом…диво: «правоохоронці» можуть якось допомогти і «зам'яти» справу, та ще й вплинути, аби лікарі гарно піклувалися про здоров’я сина. Звісно, не за спасибі, а за певну суму грошей. Звичайно, той, що дзвонив, не забув уточнити, що розповідати про угоду нікому не можна, інакше полетять міліційні чиновники, а син після лікарні сяде за грати.
Щоб жертва не зірвалася з гачка, шахраї дуже часто просто не відключають телефонний зв'язок, а навпаки, продовжують розмову, контролюючи кожен крок свого опонента. Таким чином після оголошення виходу із ситуації, звісно, оплачуваного енною сумою грошей, шахрай тримає свою жертву в постійній напрузі, не даючи їй ні хвилини на роздуми.
У нашому випадку спантеличена жінка теж не відключила телефонний зв'язок.
А нещасна мати настільки захопилася уявним порятунком сина, що їй навіть і в голову не прийшло елементарно набрати його номер і запитати, де він перебуває. Натомість склавши у конверт усі грошові заощадження, о четвертій ранку вона стрімголов помчала назустріч з «міліціонером».
У такий ранній час людей на вулиці, звичайно не було, що значно полегшило злодіяння. В увімкненому мобільнику той самий голос наказав жінці підійти до одного з кіосків. Певне, переконавшись, що жертва прийшла сама, пройдисвіт не змусив довго себе чекати. Похапцем узяв простягнутий конверт, у якому знаходилися
42,5 тисячі гривень, і не промовивши більше ні слова зник у невідомому напрямку.
Розгублена жінка подалася додому, не уявляючи, що робити далі, адже їй навіть не було відомо, де саме знаходиться її син. Діставшись додому, вона врешті спробувала йому зателефонувати й уточнити, чи все тепер буде в порядку. А коли в трубці почула заспаний голос рідної дитини, який повідомив, що спокійно спить у себе вдома, і чутки не чував про якихось міліціонерів, ДТП, лікарні, жінку ледве не хватив інфаркт.
До міліції жінка звернулася тільки наступного дня, коли змогла більш-менш послідовно відтворити події страшної ночі. Проте описати чоловіка, якому вона власноруч віддала усі заощадження, бідолашна толком не змогла: нервовий стан не закарбував у пам’яті якихось значимих рис його зовнішності та й у темряві добряче розгледіти щось було неможливо.