Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
"Там есть сумасшедшие люди, психически больные. Срез общества", - Богдан о депутатах из "Слуги на ...

Там есть сумасшедшие люди, психически...

  • "Там есть сумасшедшие люди, психически больные. Срез общества", - Богдан о депутатах из "Слуги на ...

    Там есть сумасшедшие люди, психически...

  • Житомирский медицинский центр вертебрологии и реабилитации: здесь ставят на ноги. В буквальном смысл ...
    Житомирский медицинский центр вертебрологии и реабилитации: здесь ставят на ноги. В буквальном смысл ...

    - К нам привезли бойца...

  • Сморід і бруд на Бульварі від неприбраних біотуалетів.ФОТО
    Сморід і бруд на Бульварі від неприбраних біотуалетів.ФОТО

    Біотуалети поставили, але вчасно їх...

  • "Сумно за Житомир - на Михайлівській п'ють і гуляють, а тут, геть поруч, відсталість така."

    У місті з'явився новий атракціон...

Новини
Житомирські будні петлюрівця Довженка
Житомирські будні петлюрівця Довженка
3 листопада 2011
Багато років уславлений митець жив "під ковпаком" комуністичних спецслужб (справа-формуляр "Запорожець"). Він був лояльним радянським громадянином, але тільки особистому щоденнику та дружині він довіряв своє справжнє ставлення до режиму, антиукраїнському в своїй суті.
Сексоти радянських спецслужб усе життя супроводжували майстра, повідомляючи нагору навіть такі інтимні подробиці - "уві сні він часто розмовляє українською".
В 1934-му оперуповноважена ОДПУ Терновська складає чергову довідку на Довженка, де серед іншого подибуємо - "був вчителем у Житомирі, висловлював себе прихильником націоналістичного, українофільського руху".
Подібного роду документи збирали проти режисера аж до початку Великої Вітчизняної. В лютому 41-го київське НКВД робить запит в архівне управління - "Довженко якобы состоял одним из адъютантов гетмана Скоропадского... был адъютантом 3 отдельной бригады сичевой дивизии, начальником которой был атаман Волох... с проверкой просим не задерживать".
Збереглися документи засідань ВЧК м. Житомира в 19-му році, на одному з яких робітник-залізничник Буковець свідчив - "...боягузлива бандитська групка націоналістів-петлюрівців під натиском червоних без оглядки втікала з повітового містечка Сосниці кол. Чернігівської губернії. ...утікав і О.П. Довженко, обвішаний гранатами й гвинтівкою. Цей Довженко активно боровся проти радянської влади, що я добре пам'ятаю, тому що особисто брав участь у вигнанні петлюрівців з м. Сосниці".
ЧК визнало Довженка "врагом Рабоче-Крестьянского Правительства... Но ввиду запроса Губпарткома Коммунистов-Боротьбистов приговор до выяснения существа вопроса в исполнение не приводить".
Від смерті молоду людину, яка потрапила на радянську територію з підробленими вчительськими документами, врятувало диво. Як було сказано в іншому документі - було вирішено заключити його до концентраційного табору "до окончания Гражданской войны".
З доносу якогось Кандиби: в батьківській хаті в Сосниці багато років зберігалася фотографія видатного земляка в "гайдамацькій формі - кожусі, смушевій шапці з китицею, шаблею на боці". Потім це фото було передано в київський музей Довженка, звідки й зникло.
У "совсекретному" донесенні інший інформатор пише, що як тільки повернути розмову з творчих планів "в площину сучасного українського народу", настрій Довженка різко псується - "виявляється, наш народ г...", "нашому українському народу, виявляється, зовсім байдуже, український він чи не український", "поляків теж не менш і русифікували, германізували, а вони залишилися поляками, а наш народ охоче сам іде назустріч втраті своєї національності".
Тим не менше, у день похорону Миколи Хвильового Довженко прибуває до Харкова - "підійшов прямо до труни, ні на кого не дивлячись, взяв голову обома руками, нагнувся, поцілував заклеєну рану, повернувся й вийшов".
Керівник радянського Кінокомітету Борис Шумяцький під великим секретом дружині майстра актрисі Юлії Солнцевій, що ніби "санкціонувано ордер на арешт Довженка". І зроблено це на вимогу керівник українського радянського уряду Миколи Скрипника та Володимира Затонського, які подивившись "Івана", вирішили, що фільм ворожий народу.
Солнцева в спогадах написала, що Сталін особисто телефонував наркому НКВД Всеволоду Балицькому і той знищив вже виписаний ордер.
З Довженкової "Автобіографії" - "Я найглибшим чином переконаний, що товариш Сталін врятував мені життя. Якби я не звернувся до нього вчасно, я, безумовно, загинув би як художник і громадянин. Мене би вже не було. Це я зрозумів навіть не зразу, але цього я вже ніколи не забуду, й кожний спогад мій про цю велику благородну людину наповнює мене почуттям глибокої синівської вдячності і поваги до нього".
Довженко прожив у Москві три роки і повертається на київську студію, яка через роки носитиме його ім'я, щоб зняти "за порадою великого вчителя" один зі своїх найкращих фільмів "Щорс".
Джерело статті: "Історична правда"

На головну сторінку

«    Вересень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 
Новини