???????????
??? ??????????? :
?????? :
Ві??????? ??????!
Чому житомиряни досі стоять у черзі під
Чому житомиряни досі стоять у черзі під "Житомиргазом"?

"Немає такого житомирянина, який би...

  • Чому житомиряни досі стоять у черзі під
    Чому житомиряни досі стоять у черзі під "Житомиргазом"?

    "Немає такого житомирянина, який би...

  • Як воювати, коли влада України заблокувала масове постачання дронів в Україну?
    Як воювати, коли влада України заблокувала масове постачання дронів в Україну?

    Чому владу потрібно вмовляти виконувати...

  • "Якщо Бог врятує і я доживу до нашої перемоги, напевне поїду з країни", - волонтер та воїн із Мелі ...

    Текст Олексія Петрова отримує тисячі...

  • В Оліївці регулярно призначають грошові премії секретарю місцевої сільради
    В Оліївці регулярно призначають грошові премії секретарю місцевої сільради

    Як видно з документів, премії...

??????
Важко  перемагати, але куди важче – навчитися пам’ятати

Важко перемагати, але куди важче – навчитися пам’ятати

8 травня 2022
Травень 2022-го року виявився періодом важких випробувань, що випали на долю України у ході російської агресії. Безумовно, у цей важкий для України час по іншому сприймаються події минулого, а день памяті та примирення і день перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, які відзначалися раніше в Україні 8 і 9 травня, відтепер «обєднані» в одну дату – 8 травня.

Відповідно, 9 травня Україна відтепер відзначатиме День Європи.

Аргументації для чергових реформувань процесу чи процедури відзначення пам’яті, примирення та перемоги над нацизмом наводиться більше ніж вдосталь, але якраз зараз нікуди не зникає питання про те, що ж за дату відзначає Україна 8 травня? Підкреслюємо, попри те, що наш народ боронить свою волю та незалежність від найстрашнішого ворога сучасності – путінської росії, день перемоги над нацизмом нікуди не зникає із календаря більшості українців. Так, відтепер перемогу у Другій світовій війні українці відзначають разом із європейцями – 8 травня. Звісно ж, в умовах артилерійської канонади, у години постійного завивання сирен у багатьох містах і селах України, про масові і багатолюдні зібрання з нагоди «дня перемоги» не може бути й мови. Але це зовсім не означає, що факт перемоги над нацизмом у травні 1945-го має бути забутим чи скромно замовчаним. Ні, якраз навпаки – Україна і українці заплатили надто дорогу ціну у часи Другої світової. Від самого її початку у вересні 1939-го року і до фінішу у травні 1945-го , українці були учасниками і свідками багатьох подій, які й сьогодні варто пам’ятати і правильно оцінювати.

Щодо оцінок – питання особливої ваги, оскільки в силу певних обставин, у ході тривалого періоду новітньої історії української державності, Україну та українців спочатку намагалися відсторонити від числа учасників драматичних років Другої світової, а потім нашу державу взагалі викреслили із числа переможців боротьби із гітлерівським нацизмом. Більше того, саме період Другої світової війни використовується нинішнім керівництвом росії для обгрунтування нинішньої агресії проти незалежної України. При цьому історія Другої світової очима і руками росіян сьогодні дико сфальшована, деформована та перекручена до невпізнаваності. Україну та українців імперська російська пропаганда паплюжила упродовж десятиліть, а захищати свою історію і власну пам'ять українці й досі не навчилися. Сьогодні, повертаючись до періоду НАШОЇ історії восьмидесятилітньої давності, ми маємо чітко розуміти, що якраз наш народ виніс на собі потужний тягар битви із гітлерівською Німеччиною. Це, до речі, важливо для розуміння не лише в Україні, але й у Європі, де українців ще донедавна ототожнювали із «частинкою росії».

Важко  перемагати, але куди важче – навчитися пам’ятати


Якщо розпочати із літа 1941-го року, то сьогодні важливо зазначити, що військові історики багатьох європейських країн надають виняткового значення подіям на Південно-Західному фронті у районі протистояння 5-ї армії радянських військ і 6-ї польової армії гітлерівського вермахту. Саме тут, на території нинішньої Житомирщини, відбувалося протистояння відоме у військовій історії, як «припятське диво». Завдяки тому, що війська радянської 5-ї армії під керівництвом генерала М.Потапова зуміли утримувати у липні –серпні 1941-го року значне угрупування армії вермахту в районі Коростеня – Малина-Чорнобиля , була зірвана спроба захоплення Києва всередині липня (Київ був окупований нацистами лише 19 вересня) 1941 року. Внаслідок цього командування вермахту було змушене перекинути значну частину військ з-під Смоленська на Полтаву – Київ, аби завершити розгром Південно – Західного фронту. Саме тому гітлерівці не змогли у вересні – жовтні 1941 року впритул наблизитись до Москви, а зробили це (через затримку під Києвом) наприкінці листопада 1941 року.

Упродовж 1941 – 1944 років Україна опинилася в умовах нацистської окупації. Житомир і Житомирщина – також. Якраз цей період досі залишається у тіні історичної правди і чимало житомирян і досі вважають, що «Житомир бомбили о 4-й ранку 1941 року». Далі нас запевняли і навчали, що «увесь народ піднявся на боротьбу із ворогом» і «земля горіла під ногами окупанта». Насправді все було дещо інакше, бо ще влітку 1942-го року більшість житомирян, що проживали в умовах окупації, були переконані, що радянська влада більше ніколи не повернеться. Проте і в 1942-му, а ще активніше – у 1943-му, партизанський рух і рух підпільників на Житомирщині ставав важливим фактором подій воєнного часу. Прізвища Бородія, Протасевича,Шелушкова для житомирян сьогодні майже нічого не говорять, але якраз ці люди взялися за організацію руху опору окупантам на Житомирщині. Опір нацистам чинили і учасники українського підпілля, про яких теперішні житомиряни і мешканці Житомирщини знають дуже небагато. Однак вони були, вони боролись і гинули. Микола Сціборський, Омелян Сеник, сотні учасників подій «2-го Базару», Олег Ольжич, члени бандерівської ОУН, козаки «Поліської Січі» під командуванням Тараса Бульби –Боровця – усі вони доклали зусиль, а більшість яких ціною власного життя заплатив за перемогу над нацизмом. Все це сьогодні виноситься «за дужки» уваги суспільства. Досі більшість нинішніх уявлень про Другу світову війну грунтується на основі радянських стереотипів та наративів. На жаль , держава Україна і українська влада на усіх рівнях не може не вміє (хоча, насправді – не хоче) донести до товщі людської памяті українців величезний масив фактичної інформації, яка сьогодні відома начебто широкому загалові людей, однак яку треба узагальнити та осмислити. Це стосується не лише фактів та прізвищ конкретних людей, з якими і досьогодні влада і громадськість граються у процесі всіляких декомунізацій та величезної кількості топонімічних вибриків. Усі ці негаразди і недоліки у процесі встановлення справжньої «картинки минулого» , а потім збереження історичної памяті українського суспільства, варто негайно усувати. День памяті і примирення – це торжество істини стосовно заги блих і тих, хто зник без вісті, а також щодо розуміння ролі і значимості кожного українця, який взяв у свої руки зброю і боронив власну землю. Так, траплялося і виходило так, що українці опинялися по різні боки фронту, так, що боролися вони під різними прапорами і гаслами. Але для нас важливо, що вони боролися ЗА УКРАЇНУ! Яка, зрештою, постала, яка бореться і міцніє і яка обов’язково переможе! І сумнівів у цьому сьогодні немає!

Важко  перемагати, але куди важче – навчитися пам’ятати


Сидір Ковпак

На головну сторінку

«    Лютий 2023    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 
??????