Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...
Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...

"Я під слідством СБУ, мені...

  • Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...
    Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...

    "Я під слідством СБУ, мені...

  • Поки жителька Пулин тікала від обстрілів, у її будинку перекрили газопостачання
    Поки жителька Пулин тікала від обстрілів, у її будинку перекрили газопостачання

    До редакції сайту Субота-Онлайн звернулася...

  • Яблуневий Спас у Житомирі. ФОТО
    Яблуневий Спас у Житомирі. ФОТО

    Житомиряни сьогодні разом з усією...

  • Хто і навіщо погрожує селянам колишнього Пулинського району автоматами Калашнікова?
    Хто і навіщо погрожує селянам колишнього Пулинського району автоматами Калашнікова?

    Автоматники з Житомира що роздавали...

Новини
Про Новоград-Волинський військовий госпіталь і не тільки

Про Новоград-Волинський військовий госпіталь і не тільки

27 лютого 2019
Новоград-Волинський заслужено має статус міста військової слави. Здавна тут містився великий військовий гарнізон.

У ньому дислокувалися й досі дислокуються з’єднання і військові частини різних родів і видів Збройних Сил України.

Активну участь у бойових діях на сході України брали і беруть не тільки воїни військової частини Новоград-Волинського гарнізону, але й мешканці міста та регіону.

Для наочності можна навести деякі статистичні дані. За період проведення АТО тільки з міста було мобілізовано 2 тисячі 493 чоловік, з яких 248 загинуло, дістали поранення 1 280 осіб.

Одним з невід’ємних і необхідних компонентів військових структур гарнізону був військовий госпіталь на 350 ліжок, що дислокувався в Новограді-Волинському з 1937 року. За своєю інфраструктурою він відповідав усім вимогам для лікування та проведення реабілітаційних заходів і був унікальним центром відновлення здоров’я військовослужбовців, ветеранів війни і пенсіонерів військової служби, членів їхніх родин. На медичному обслуговуванні в госпіталі щороку перебувало понад 6000 чоловік.

Проте у ході, так званого, реформування за Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, під гаслом «Утримання таких збройних сил, в умовах недостатнього фінансування їх потреб, надто обтяжливе для державного бюджету і є тягарем для держави», проводилось необґрунтоване і необдумане скорочення не лише бойових з’єднань і військових частин, але й військових частин технічного, тилового і, у тому числі, медичного забезпечення, а саме: госпіталів, під яке підпав і Новоград-Волинський військовий госпіталь.

У «заплановані» роки (2006-2011) здійснити це не вдалося. На заваді «реформаторським» планам стала активна позиція Володимира Литвина. Принагідно нагадати, що загалом ті плани були значно масштабніші. Стосувалися вони не лише військового госпіталю, а взагалі всього гарнізону, який мали передислокувати з Новоград-Волинська до чернігівських лісів. Було багато зацікавлених у тому, щоб захопити землі, приміщення і території військових частин і маючи гарну логістику (траса Київ-Чоп, залізниця) організувати бізнес. Володимир Литвин, що називається, грудьми встав проти цього. Бо не треба мати аж надто велику уяву, щоб зрозуміти наслідки таких дій. Адже місто найтіснішим чином пов’язане з військовими. Залежність міста від гарнізону була й лишається ледь не критичною. Про це чомусь забули. А даремно. Очевидно, вдячність не відноситься до наших кращих рис.
Зберігши тоді гарнізон і військовий госпіталь, В.Литвин фактично зберіг і тим самим утримав на плаву саме місто. Але нажив ворогів, які активізувалися зараз.

На той час ситуацію вдалося відстояти. Проте всупереч логіці й здоровому глузду в 2013 році госпіталь було розформовано. Скористались тим, що тоді можливості В.Литвина зменшились і помстились. І це тоді, коли в Новоград-Волинську розміщена 30-та окрема механізована бригада, 12-ий окремий полк оперативного забезпечення, 54-ий окремий розвідувальний батальйон, 181-ий окремий батальйон тилового забезпечення, об’єднаний міський військовий комісаріат та підрозділ військової служби правопорядку, особовий склад яких фактично залишився без належного медичного забезпечення, а на стаціонарне лікування хворих потрібно доставляти у військові госпіталі за сотні кілометрів від Новограда-Волинського, що далеко, незручно, дорого, не кажучи вже про те, що ці госпіталі завжди переповнені.

Потреба ж у лікуванні особового складу військових частин гарнізону дуже велика. Наприклад, тільки у 2018 році за медичною допомогою звернулися понад 9800 військовослужбовців усіх категорій, а стаціонарно пролікувалися в різних військово-медичних закладах близько 1300 чоловік.

Окрім того, на сьогодні кількість військовослужбовців Новоград-Волинського гарнізону сягає понад 4 тис. осіб; військових пенсіонерів тільки в місті – 2 304; ветеранів війни – 2 081; ветеранів військової служби – 870, учасників бойових дій, які отримали відповідні документи – 7 530. З огляду на це, ліквідацію Новоград-Волинського військового госпіталю, який був розташований у живописному районі міста на березі річки Случ і мав абсолютно нормальні лікувальні корпуси, можна вважати не інакше, як грубою наругою над військовослужбовцями гарнізону та ветеранами і пенсіонерами військової служби. Їх абсолютно безпідставно позбавлено можливості отримувати гарантовану законом України безкоштовну висококваліфіковану медичну допомогу в спеціалізованому військово-медичному закладі за місцем служби і проживання.

Треба взяти до уваги ще й те, що поблизу Новограда-Волинського розташовані містечка Ємільчине, Баранівка, де свого часу також були ліквідовані військові формування, але залишилася велика кількість ветеранів і пенсіонерів Міністерства оборони, які також потребують постійної медичної допомоги та поглибленого лікування.

Добре розуміючи надзвичайну важливість цього питання, народний депутат України В.Литвин тільки останнім часом зробив з цього приводу 3(!) депутатські запити до Президента України, Прем’єр-міністра України, Міністерства оборони України. Неодноразово виголошував відповідну вимогу до влади з трибуни Верховної Ради, зустрічався з цього приводу з Президентом. У відповідь – обіцянки, що проблему буде вирішено у 2018-му, 2019-му році. А госпітальне містечко продовжує все більше занепадати, а військовослужбовці та військові пенсіонери не можуть отримати такої потрібної належної медичної допомоги. І це при тому, що воєнне відомства України має величезний бюджет.

Зрозуміло, що не в останню чергу така тяганина відбувається через те, що наші люди займають споглядальну позицію, більше переймаються обсмоктуванням чуток і пліток.

Про Новоград-Волинський військовий госпіталь і не тільки


А водночас, стосовно тих, кому справді небайдужа доля цього закладу, ведеться підла «робота». Мовляв, за госпіталь воюють просто так, демонстративно, а насправді хочуть забрати собі землю і будівлі. З’явились чергові активісти, які навіть підтверджують це, демонструючи свою обізнаність. З чого це! Постає питання: чи це не є продовження роботи тих, хто свого часу просував ідею передислокації гарнізону? Чи не є це спроба обстоювання інтересів тих, хто не полишив плани за будь-що заволодіти ласим куснем майна на рекреаційних землях на березі мальовничої Случі? Чи не є це наслідком того, що В.Литвин несамовито воює з забруднювачами річок Хомора і Случ, за що йому посилають «привіти»?

За будь-яку ціну треба обплювати і очорнити В.Литвина. Саме тому стільки ядучих стріл випущено в бік народного депутата України, його активності в цих питаннях, який не дозволяв здійснювати оборудки раніше й не дає можливості робити їх тепер. Але це його не зупиняє. Він звично керується життєвою установкою мами – правда дорогу собі проб’є – намагаючись достукатися до найширшого загалу, аби вивести на чисту воду нечистих «активістів». Адже не можна допустити, щоб шляхом маніпулювань ошуканими виявилися люди.

У цьому контексті прикро, що не чути голосу й належної йому підтримки з боку власне військових колективів. І це тоді, коли всім добре відомо про його внесок у їхню спільну справу. Внесок його, Благодійного фонду «Майбутнє Полісся». А це – від шоломів та бронежилетів до машин швидкої допомоги, надання матеріальної підтримки сім’ям загиблих та поранених.

Прикро, що ті, хто волає про якусь зраду, не дуже хочуть говорити про свій особистий внесок у загальну справу оборони Батьківщини.

Не любить говорити про це й В.Литвин, але ж про це добре знають військові 30 бригади, хто неодноразово зустрічався з ним у гарячих точках: на Херсонщині і Донецькій області, на Савур-могилі і в с. Степанівка. Ті, кому він особисто передавав необхідну допомогу бронежилетами, шоломами і тією ж дефіцитною на той час питною водою.

В.Литвин знає одне, що його родина служила і служить народові Україні, і жодні перепони її у цьому служінні не зупинять. У тому числі й «заслужені» активісти, які підпільно паплюжать, множать плітки про чесну людину, яка живе інтересами свого краю.

А де ж люди – громадськість, військові, ветерани, врешті-решт, місцева влада, які бачать всю цю нечесність і мовчать? Історія знає, до чого призводили такі мовчання, чим оберталася така позиція «моя хата скраю».

Джерело статті: Час Полісся

На головну сторінку

«    Серпень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Новини