Житомир - єдине місто в Україні, де немає сучасної акробатичної доріжки, – Бєліков
03-12-2019
Старший тренер ДЮСШ №2 м. Житомира відділення стрибків на батуті (стрибки на акробатичній доріжці), Заслужений тренер України, президент Житомирської обласної федерації гімнастики Ігор Миколайович Бєліков розповів
Спортивному Житомиру про успіхи та проблеми житомирських стрибунів-акробатів.
Ігор Миколайович працює в спортшколі з 1978 року. Починав з жіночої спортивної гімнастики, але потім перейшов на стрибки на акробатичній доріжці. Серед його вихованців - велика кількість майстрів спорту, чемпіонів України, чемпіонів спартакіад України, членів збірної України. Серед них - Лариса Лапічкова, Наталія Суходольська, Оксана Степанюк, Тетяна Панійван, Андрій Орлов, Андрій Винокурцев та багато інших.
Сьогодні в Житомирі так само готують чемпіонів зі стрибків на акробатичній доріжці, хоча про сам вид спорту останнім часом в місті незаслужено забули.
- На сьогоднішній день наша Зейнаб Кварцхелія 2001 (р.н.) вважається однією з найсильніших спортсменок не лише в Житомирі, а й в Україні. Весною вона стала трьохкратною чемпіонкою України. На жаль, дівчина травмувалася під час розминки перед черговими змаганнями. Зараз відновлюється і планує повернутися до змагань в жовтні. Перспективний хлопчик – юніор Владислав Стреволюк (1998 р.н.), який готується на Чемпіонат світу серед молоді в листопаді, - розповідає Ігор Миколайович.
- На жаль, сьогодні зі всієї чоловічої спортивної гімнастики лишилася лише шоста частина - стрибки на акробатичній доріжці. Плюс у нас є перший допоміжний вид – батутна підготовка. Дитину легше без страху навчити першим азам акробатичних елементів саме на батуті і на надувних автомобільних камерах.
– Стрибаєте на автомобільних камерах?Так. На них відпрацьовуємо різні елементи – від простих сальто до складних подвійних, трійних сальто. Там легше страхувати. Одна справа відштовхнутися від доріжки, де треба додаткові фізичні зусилля, інша – камера. Дітям дуже подобається стрибати, тому їх використовуємо і в якості гри.
-
Багато дітей сьогодні обирають спортивну акробатику?- В нас займається приблизно 120 – 140 дітей. Зараз популярність акробатики зростає. Раніше всі хотіли займатися східними єдиноборствами, карате, йогою і так далі. В останній час дедалі частіше батьки приводять своїх дітей саме до нас. Але знайти дійсно талановитих і перспективних вихованців важко.
Ще 40 років тому в одній школі я міг набрати 4 групи по 15 дітей, обійшовши всього один-два класи. Зараз з цим проблеми. По вигляду я бачу, що ось ця дитина мені потрібна, але то батьки не хочуть, то сама дитина.
- В чому проблема?Батьки приводять дітей на загальне оздоровлення. Їм не важливі результати, а потрібно, щоб дитина не була на вулиці. Вони хочуть, що дитина навчилася перевертатися вперед і назад, а якщо вийде - робити і сальто.
Також завжди були діти, які не знають, навіщо їм цей вид спорту, навіщо вони ходять в цю спортивну школу. Впливу на них теж немає, бо на батьківські збори в спортшколу з кожним роком приходять все менше батьків.
На жаль, більшість батьків так і не знає, чим займаються їхні діти поза школою.
- Що може дати акробатика дитині?- Як в спортивній гімнастиці, так і в акробатиці – виховання вестибулярного апарату – це для життя той показник, завдяки якому дитина, а в майбутньому доросла людина зможе вільно орієнтуватися в просторі: або коли впаде і зорієнтується як впасти, або буде перевертатися і нормально без запаморочення підуть далі. Навіть льотчики і космонавти батутну підготовку проходять. Це гарний і чистий вид спорту. Він не набридає.
- Зі скількох років варто приводити дитину на акробатику? Специфіка полягає в тому, що азам - подвійним сальто і подвійні піруетам - легше вчити, поки дитина маленька і безстрашна. Це перша перспектива тренера. Тому в основному до нас приходять діти 5-6 років, хоча і семирічні теж бувають.
Буває, що дитині 4 роки, а фізично вона підготовлена на рівні 8-річної.
Нещодавно в мене була вихованка - Люда Поліщук. У 5 років вона 24 рази підтягувалася і 75 разів віджималася. Її батьки приділяли фізичному вихованні велику увагу, слідкували, щоб дитина вела здоровий спосіб життя. В квартирі був міні-спортивний куточок. Але подібних дітей дуже мало.
– А як щодо травматичності?Практично будь-який вид спорту травматичний. Але у нас менший відсоток травматизму, ніж в легкій атлетиці. Може бути забій, розтягнення.
– Є якісь ще вимоги до тих, хто хоче займатися стрибками на акробатичній доріжці?Звісно. Важливі фізіологічні характеристики дитини. В першу чергу зріст і форма нін.
Є чотири види структури ніг: о-подібні, у-подібні, х-подібні і нормальні. На стрибках у-подібні та х-подібні ноги забиваються в колінах і дитина довгого навантаження не витримає. Вона стане калікою.
Також варто звертати увагу на батьків. Якщо вони високі і дитина теж буде рослою, краще обрати баскетбол або волейбол. На акробатиці високорослим нема чого робити.
Хоча у нас є спортсмени і під 1 м 85 см. Але їм набагато важче виконувати вправи, потрібно мати більше сили і робиті більші зусилля.
Оптимальний зріст - 165-172 см. Найкращий ріст – 168 см для юнаків, для дівчат - під 158-160 см.
Важливий критерій – схильність до повноти. Бо ті діти, які її мають, завжди тишком вночі наїдаються і тренеру доводиться ще й зганяти зайву вагу.
– Скільки потрібно часу, щоб дитина змогла вирости до рівня чемпіонату України за бажання дитини?Насамперед мрія тієї маленької людини, яка дійсно полюбила будь-який вид спорту, стати майстром спорту. В акробатичних стрибках, щоб підготувати хлопчика треба 10 років, дівчинку – 8 років, а щоб чемпіона серед дорослих, то дівчинці треба 10 років, хлопчику – 12 років. Це за рівних умов. Коли в Україні у всіх була пружинна доріжка.
- Хто тренує дітей разом з вами?В школі працює чотири тренера. Я, як страший тренер відділення, Руслан Грузда, Володимир Ракицький, Сергій Ткаченко. Нам допомагає Наталія Вітюк. Вона - моя вихованка, майстер спорту України, багаторазова призерка чемпіонатів України. Вона закінчила Кам’янець-Подільський університет і працює на 0,5 ставки тренером і на півствки методистом.
- Які основні проблеми в житомирській акробатиці?Велика проблема – короткий зал. Акробатична доріжка це 25 метрів робочої частини, 10-11 метрів – розбігу і 6 метрів – зона приземлення. Тому за стандартами зал має бути не менше 45 метрів. А у нас лише 42 метри від стінки і до стінки. Це початок розбігу і кінець. Не дуже зручно, але доводиться справлятися.
Також на сьогоднішній день Житомир - єдине місто в Україні, де немає сучасної акробатичної доріжки. Якщо всюди використовують фібергласові доріжки, то у нас стара, ще 80-х років, пружинна. Для неї потрібна зовсім інша техніка стрибків. А на змаганнях нашим дітям потрібно перестроюватися.
До недавніх пір стара доріжка була у харківчан. Але вони мали можливість на 3-4 дні раніше приїздити в те місто, де проходить той чи інший чемпіонат України. Тому вони адаптовувалися швидше.
Ми, на жаль, такої можливості не маємо. У нас є лише день на адаптацію. А наступного дня вже в бій – початок змагань.
Хоча нещодавно зробили дуже гарний зал у місті Шостка і там теж проводять чемпіонати України. Його довжина – 60 метрів, ширина – 30 метрів з обох сторін трибуни. Для нас це стало невеликим полегшенням. Шостка знаходиться відносно недалеко - приблизно за півтисячі кілометрів. Це Сумська область.
Також проводять змагання за 480 кілометрів у Дніпродзержинську, де є хороший спортивний зал, який відповідає всім параметрам. Гарне місце розташування і пунктів харчування.
- Скільки коштує нова доріжка?- Найкраща коштує 24 тис. $. Просту доріжку можна купити і за 18 тис. $. З одного боку – це не так і мало, але з іншого стільки ж зараз коштує спортивний майданчик. Тому можна одну доріжку для міста придбати. Зараз є надувні доріжки. Стандарт – 20 метрів. На замовлення. В наш зал (бо він менший) взагалі коштує близько 14 тис. $.
– Ви зверталися кудись за допомогою?Зверталися. До всіх. Це сміх і гріх. І горе, і радість. Якби Ви знали, як свого часу потрібні були кошти на поїздку в чемпіонат Європи. Ми оббігали всіх. Але результату ніякого.