Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
У Житомирі знову аварія. ФОТО
У Житомирі знову аварія. ФОТО

Читачі тільки що повідомили сайт...

  • У Житомирі знову аварія. ФОТО
    У Житомирі знову аварія. ФОТО

    Читачі тільки що повідомили сайт...

  • ДТП на вулиці Покровській у Житомирі: мотоцикл
    ДТП на вулиці Покровській у Житомирі: мотоцикл "наздогнав" маршрутку. ФОТО

    Щойно з місця пригоди від'їхала...

  • Зараз Вахтанг Кіпіані п'є каву у культовій житомирській кав'ярні. ФОТО
    Зараз Вахтанг Кіпіані п'є каву у культовій житомирській кав'ярні. ФОТО

    Сьогодні у Житомирі - відомий...

  • Якщо ти депутат  -  тобі усі двері на керівні посади відкриті?
    Якщо ти депутат - тобі усі двері на керівні посади відкриті?

    На привабливу посаду претендували чотири...

Новини
Хто і чому хоче посадити до в’язниці Георгія Буравкова?
Хто і чому хоче посадити до в’язниці Георгія Буравкова?
14 серпня 2013
Минулого тижня місцеві та загальноукраїнські медіа згадали ім'я колишнього міського голови Житомира Георгія Буравкова. Спочатку з'явилась інформація про його затримання, потім про те, що екс-мер знову на свободі. Щоб дізнатись, що відбувається навколо справи Георгія Буравкова та його підприємства "Інтерстиль" Житомирська газета "Субота" провела власне розслідування.

Хто і чому хоче посадити до в’язниці Георгія Буравкова?


Нагадаємо, що звинувачення щодо Георгія Буравкова у статусі керівника та власника ТОВ "Інтерстиль" висувались ще раніше. Йшлося про кредит ЄБРР, який підприємство отримало ще наприкінці 90х. Пізніше у підприємства почались проблеми з виплатою кредиту. Щоб не вдаватись у подробиці, скажемо лише, що значну роль в управлінні підприємством в той період почала відігравати інша людина. Георгій Буравков у 2002 році був обраний міським головою Житомира і практично відійшов від справ. "Саме тоді, було складено ряд договорів, які суперечили кредитним зобов'язанням. Фактично, люди, які керували підприємством, прибрали його до своїх рук", - вважає адвокат Георгія Буравкова Анатолій Шелепа.

Хто і чому хоче посадити до в’язниці Георгія Буравкова?

Георгій Буравков


Кримінальна справа проти Георгія Буравкова за ст. 364 ч. 2 КК України була порушена саме у розпал судів підчас виборної кампанії 2006 рік, підчас перед, коли мер балотувався вдруге на цю ж посаду. Очевидно, саме тиск на тоді ще міського голову, змусив його здатись не захистивши результат виборів. Тоді до влади прийшла представниця помаранчевої команди Віра Шелудченко. І у цьому "виграші" виборів було багато питань, судових рішень, зламаних сейфів та кримінальних справ.

За кілька місяців після виборів справа "Інтерстилю" набула розголосу в медіа. Сам Георгій Буравков, побоюючись розправи, відправився у "біга".

На закаті помаранчевої влади екс-мер знову з'явився у місті. І, навіть, за нашою інформацією, планував взяти реванш на виборах 2010 року, але, не встигнувши навіть висунутись, змінив плани.

Останні кілька років про життя екс-мера та його справи згадувалось дуже мало. Тому його поява в медіа викликала інтерес до його прізвища. Чому справа раптом набула такого обороту, ми запитали у Анатолія Шелепи.

Хто і чому хоче посадити до в’язниці Георгія Буравкова?

Анатолій Шелепа, адвокат Георгія Буравкова


Зі слів адвоката, йому та підзахисному вдалось довести, що Георгій Буравков тут не злочинець, а потерпілий, у якого вкрали майно. Про це свідчать численні томи справи та подані відповідні заяви про злочин. Саме тим, що справа набула неочікуваного для нинішніх власників підприємства обороту, і викликано пожвавлення. На думку захисника, затримання не що інше як тиск на Георгія Буравкова, яке до всього мало численні порушення. Адже за новим КПК затримувати можна без рішення суду лише, коли злочин був вчинений щойно. Друге порушення в тому, що прокуратура вимагала для затриманого взяття під варту. При тому, що до Буравкова вже застосовано запобіжний захід - підписка про невиїзд, яка досі не скасована.

Прокурор Денис Стемковський також змінила обвинувачення. Разом зі старшим слідчим облпрокуратури Ігорем Пікою він складає повідомлення про підозру, в якому виключно всі ті ж дії по укладанню договорів фінансового лізингу щодо заставного майна тепер кваліфікуються Буравкову як заволодіння шляхом зловживання службовим становищем і майном в особливо великих розмірах за ст. 191 ч. 5 КК України. Цей злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Адвокат вже подав заяву про злочин з приводу дій працівників прокуратури. Наразі, за його словами, підзахисний має намір і далі боротись за повернення свого майна та не зважатиме на залякування та паплюження його імені у зв'язку із розголошеною інформацією про затримання.


В засобах масової інформації за 2006 р. повідомлялося про злочини колишнього мера Житомира Георгія Буравкова. Сьогодні знову ця тема ожила з несамовитою силою і повністю заполонила центральні канали телебачення, газети, Інтернет. Повідомляється, що колишній мер Житомира Георгій Буравков то просто заподіяв Національному банку України шкоду на 20 млн. грн., то вкрав у держави більше 20 млн. грн., то вкрав у НБУ 6 млн. доларів США.

Джерелом повідомлення вказується прес-служба прокуратури Житомирської області.

Так як ЗМІ в основу «смажених» повідомлень кладуть лише бачення ситуації однією стороною – правоохоронних органів, слід вислухати й іншу: сторону захисту.

Отже, спершу звертає на себе увагу те, що якщо в ЗМІ на певні періоди мусується питання про злочини Буравкова, то його прізвище кожен раз пов’язується з виборною посадою мера. Це свідомо розраховано на пересічного громадянина, коли вчинення злочинів мером автоматично асоціюється саме з його владними повноваженнями – заволодіння бюджетним коштами, одержання хабарів та іншими особистими збагаченнями за рахунок виборців. Замовники такої атаки на конкретного посадовця переслідують чітку мету в необхідні моменти очорнити людину з тим, щоб виключити її з політичного життя. Дуже часто це робиться руками правоохоронних органів за рахунок порушення кримінальних справ, де криміналом і близько не пахне. Не гребують замовники і крайніми заходами – протизаконне взяття таких опонентів під варту, коли вже про політичну кар’єру годі думати: хоча б здоров'я та життя зберегти.
А тепер – чи були вчинені Буравковим хоча б якісь злочини, до думки про які схиляється громадськість.

У 1995-1996 рр. Буравковим та іншими учасниками були створені ТОВ «Інтерстиль» та ТОВ «Стиль» по виробництву меблів та столярних виробів

У ці ж роки для розвитку меблевого бізнесу кожне з товариств отримало строком до 2000-2001 рр. валютні кредити по лінії надання позики Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) для підтримки малого та середнього бізнесу в України. Загальна сума кредитів склала близько 3 млн. доларів США.

На забезпечення виконання кредитних угод цілісні майнові комплекси обох товариств були передані в заставу Національному Банку України.

Протягом усього строку дії кредитних угод представники НБУ та ЄБРР систематично контролювали цільове використання товариствами кредитних коштів.

Разом з тим, отриманих кредитних ресурсів було недостатньо для завершення повного циклу виробництва меблів в таких обсягах, щоб повертати кредити та відсотки по ним.

Ніколи Буравков жодних намірів у будь-який спосіб ухилятися від виконання перед НБУ кредитних зобов’язань не виношував. Розуміючи неможливість виконання зобов’язань по обслуговуванню кредитів та їх поверненню, але маючи намір виконувати ці зобов’язання, ТОВ «Інтерстиль» ще станом на 1997-1999 рр. повідомляло НБУ, Мінфін та ЄБРР про готовність продати контрольний пакет у 51% статутного фонду будь-якому стратегічному інвестору за умови надання товариству додаткової фінансової підтримки.

Навесні 2000 року Буравков з радістю сприйняв пропозицію київських юристів, що супроводжували правову сторону діяльності товариств, про вихід із кризового стану у виконанні кредитних зобов’язань. Пропонувалось провести реконструкцію ТОВ «Інтерстиль» з трьома виробничими площадками, одна з яких створювалася у вільній економічній зоні - м. Славутич, що дозволяло отримати наступні пільги:

• Звільнення на три роки від податку на прибуток.
• Наступні три роки пільги по сплаті податку на прибуток 50 %.
• Звільнення від ввізного мита.

Для цього Буравкову роз’яснювалась необхідність передачі виробничого обладнання ТОВ «Інтерстиль» в короткочасний оперативний лізинг новоствореному у м. Славутич ТОВ «Класум», допоки ця новостворена виробнича база в повну міру не запрацює на власних потужностях, після чого в правовому полі буде завершено процес реконструкції

Абсолютно ніякого ризику у такій реконструкції для Буравкова не вбачалося. Оперативний лізинг – це передача майна в тимчасове оплатне володіння та користування. Оперативний лізинг не передбачає переходу права власності на це майно до лізингоотримувача. Окрім того, все лізингове майно залишалося на виробничих площах ТОВ «Інтерстиль», де ТОВ «Класум» мало виробляти меблі. Будь-якої каверзи Буравков не вбачав і в тому, що заплановане для передачі в оперативний лізинг майно знаходилося в заставі НБУ. Права НБУ при цьому не порушувалися, так як не було різниці в тому, ким саме використовувалося це майно. В будь-якому випадку заставне майно - це виробничі потужності, призначення яким: постійне використання для виготовлення меблів.

Довірливий Буравков на цей час і гадки не мав, що київські «порадники» - це шайка шахраїв, що чітко апробованим для цього шляхом задумала шахрайську схему по заволодінню його меблевим бізнесом. Однією з ланок цієї схеми була передача виробничих потужностей ТОВ «Інтерстиль» у лізинг іншому підприємству. Надалі ж, шляхом підроблення документів, планувалося безоплатне отримання цих потужностей у власність останнього.

Безмежна довіра Буравкова до організатора цієї шайки мала під собою серйозне підґрунтя, адже саме ця особа, як працівник банківської сфери, коректував бізнес-плани ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль», тільки завдячуючи цьому і були отримані валютні кредити. Надалі ж ця особа, залучивши своїх родичів та друзів, вела правове супроводження обох товариств. При цьому за затримки в кредитуванні ними були підготовлені і велись в судах справи за позовами товариств на суму більше 16 млн. доларів США, у разі задоволення яких у Буравкова не виникало б будь-яких проблем з поверненням кредитних коштів.

Тільки значно пізніше стало зрозумілим, що подання таких позовів було звичайним блюзнірством, метою якого було отримання шахраями ще більшої прихильності Буравкова з тим, щоб без будь-яких перепон втілити в життя задум по заволодінню його бізнесом.
Надалі чітко спрацював задуманий шахраями сценарій з відсторонення Буравкова від безпосереднього керівництва виробництвом з пропозицією розпочати передвиборну кампанію по виборам мера Житомира. Буравков навесні 2000 року залишає посаду директора ТОВ «Інтерстиль», націлюючи нового директора цього товариства, а також і директора ТОВ «Стиль» в усьому слухатися порад та вказівок київських «помічників». Буравков на пропозицію шахраїв залишає їм чисті аркуші зі своїм підписом – «щоб зайвий раз не турбувати його у зв'язку з частою необхідністю отримання за його підписом певних документів для ведення справи в судах».

Ось так і появився «за підписом Буравкова» договір від 30 жовтня 2000 року про передачу майна по виробництву меблів від ТОВ «Інтерстиль» в лізинг ТОВ «Класум». При цьому в договорі тепер значиться не «оперативний» а «фінансовий» лізинг, що передбачає можливість викупу майна за його залишковою вартістю після сплати лізингових платежів по закінченню строку дії договору Зрозуміло, що такого змісту договору Буравков і в очі не бачив.

Надалі в аналогічний спосіб довіри до шахраїв появляються ще два договори від 15-16 вересня 2001 року про передачу майна по виробництву столярних виробів від ТОВ «Стиль» у фінансовий лізинг ще одному створеному шахраями ТОВ «Фабрика Класум». Зрозуміло, що і в цих договорах передбачена можливість викупу майна за залишковою вартістю після закінчення строку їх дії.

Директор ТОВ «Стиль» багато разів на досудовому слідстві та в судах допитувався з цього приводу, пояснюючи, що підписання цих договорів відбулося поза його свідомістю під навіюванням київського юриста, що це потрібно для повернення боргів. Цей керівник ніколи не вказував, що підписання ним договорів фінансового лізингу відбулося за вказівкою Буравкова.

Зазначені три договори фінансового лізингу в послідуючому і були покладені в основу обвинувачення Буравкова, яке зволилося до наступного:

• З метою уникнення від виконання кредитних зобов’язань перед НБУ Буравков передав заставне майно ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль» без згоди заставодержателя (НБУ) у фінансовий лізинг іншим підприємствам, що унеможливило повернення НБУ кредитів та відсотків по ним за рахунок заставного майна, так як майно вибуло із власності заставодавців.

Такі дії Буравкова були кваліфіковані як зловживання службовим становищем за ст. 364 ч. 2 КК України

Безпідставність заведення кримінальної справи та висунутого обвинувачення лежала на поверхні, адже укладення договорів фінансового лізингу ні в якій мірі не перешкоджали НБУ відшкодувати заподіяну від неповернення кредитів шкоду за рахунок заставного майна.

Так, строк дії кредитних зобов’язань ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль» спливав у 2000-2001 рр. Невиконання кредитних зобов’язань тягло за собою звернення стягнення заставодержателем НБУ на заставне майно та задоволення за його рахунок обґрунтованих вимог у повному обсязі. Зрозуміло, що НБУ, зіштовхнувшись з наявністю договорів фінансового лізингу, що укладені на заставне майне без згоди заставодержателя, мав повне право на визнання їх недійними в судовому порядку. Тим більше, що на той час строк дії договорів фінансового лізингу ще не сплив і лізингове майно не вибуло із власності ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль». В послідуючому цього було досягнуто - за позовами НБУ усі три договори фінансового лізингу були визнані недійсними з поверненням майна їх власникам: ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль», тобто для НБУ наступила реальна можливість відшкодування заподіяної від неповернення кредитів шкоди в сумі вартості цього майна.

Таким чином, якщо навіть умовно вважати, що зі сторони Буравкова здійснювалися усвідомлені кроки на укладання договорів фінансового лізингу, ці дії аж ніяк не є кримінально-карними, адже завжди заздалегідь існував цивільно-правовий порядок вирішення цього питання.

Справедливість таких висновків підтвердило і рішення правоохоронних органів, коли старший прокурор відділу облпрокуратури Зозуля Л.К. за погодженням з начальником відділу Борчуком В.В. ще 23 квітня 2002 році винесли постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, зміст якої зводиться до наступного:

• При укладанні кредитних угод та договору фінансового лізингу виникли цивільно-правові відносини, захист яких здійснюється в судовому порядку, а між НБУ та товариствами «Інтерстиль», «Стиль» виник господарський спір внаслідок неналежного виконання договірних зобов’язань, вирішення яких підвідомче господарському суду.
• Відмовити в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Інтерстиль, ТОВ «Стиль», зокрема, Буравкова Г.А. за відсутністю в його діях складу будь-якого злочину.

Надалі це цілком справедливе рішення скасовується з порушенням облпрокуратурою кримінальної справи проти особи Буравкова лише у 2006 році, коли він проводив активну судову тяжбу по оскарженню результатів виборів мера Житомира 2006 року, коли він повторно балотувався на цю посаду.

Дворічне судове слідство у цій надуманій кримінальній справі відкрило всю панораму злодійства шахраїв по заволодінню меблевим бізнесом Буравкова, ланкою якої і було укладання угод фінансових лізингів, що безпідставно інкримінувалося йому, як вчинення службового злочину.

Саме у зв'язку з направленням справи до суду Буравков вперше узнав, що все його майно протиправно перейшло у власність тих київських «помічників», які втерлися йому в довіру.

Детальне вивчення та дослідження в суді матеріалів тридцятитомної справи показало всю послідовність поетапно- продуманого переходу права власності на меблевий бізнес Буравкова до київських шахраїв.

Зокрема, усунувши Буравкова навесні 2000 року від безпосереднього керівництва ТОВ «Інтерстиль», 07 липня 2000 року руками нового директора товариства вочевидь незаконно на користь ТОВ «Класум» продається вся земельна ділянка, на якій розміщений цілісний виробничий комплекс товариства.

У вересні 2000 року столярний цех ТОВ «Стиль» вартістю близько 7 млн. грн.., що побудований на кредитні кошти НБУ, шляхом підроблення документів шахраями передається у власність ТОВ «Класум», а потім в ТОВ «Фабрика Класум»

Надалі за трьома договорами фінансового лізингу жодної копійки лізингових платежів на розрахункові рахунки ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль» не поступає. Шахраї надумують схему неіснуючих заборгованостей цих товариств перед ТОВ «Класум» і ТОВ «Фабрика Класум» і за рахунок взаємозаліку заборгованостей безоплатно отримують у власність виключне все лізингове майно.

Додаючи на підтвердження копії матеріалів кримінальної справи, Буравков направляє в УМВС України в Житомирській області дві заяви про дванадцять епізодів шахрайства по заволодінню його меблевим бізнесом. Буравков інформує про це й НБУ, вказуючи, де фактично знаходиться майно, що реально може бути стягнуто в рахунок погашення кредитних боргів ТОВ «Інтерстиль» та ТОВ «Стиль».

Слідчим управлінням УМВС за заявами Буравкова відкриваються кримінальні провадження по факту заволодіння його бізнесом, у яких рішеннями слідчого судді він визнається потерпілим з вказівкою реєстрації всіх дванадцяти епізодів кримінальних правопорушень і проведення по ним повного, всебічного і об’єктивного розслідування.

У цій кримінальній справі встановлюються прізвища конкретних осіб, що причетні до підроблення документів, що стали підставою для заволодіння ними меблевим бізнесом Буравкова.

Дійшовши висновку, що епізоди обвинувачення Буравкова у судовій кримінальній справі в повній мірі пов’язані з кримінальним провадженням, у якій він є потерпілим, постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2013 року справа про фінансові лізинги направляється на додаткове розслідування.

І тут починаються нові дива в долі Буравкова.

З моменту порушення у 2006 році кримінальної справи проти Буравкова ніколи не виникало питання про якусь можливість кваліфікації дій Буравкова з питань укладання договорів фінансового лізингу за статтями Кримінального кодексу тяжчими ніж зловживання службовим становищем. Під час дворічного (2011-2013 рр) судового розгляду тридцятитомної справи у державного обвинувача Стемковського Д.Б. навіть гадки не виникало про висунення Буравкову більш тяжкого обвинувачення. Більше того, прокурор відділу облпрокуратури Стемковський пішов по шляху значного полегшення долі Буравкова – змінив йому обвинувачення із зловживання, що передбачало позбавлення волі, на зловживання, що передбачає покарання у вигляді штрафу – ст. 364-1 ч. 2 КК України.

Навіть після направлення справи на додаткове розслідування цей прокурор у своїй апеляції не ставить перед судом апеляційної інстанції питання про скасування дослідування з підстав необхідності притягнення Буравкова до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

І ось після надходження кримінальної справи в облпрокуратуру для організації додаткового розслідування і починаються нові дива.
Прокурора Стемковського, який не виконав свого призначення державного обвинувача забезпечити постановлення стосовно Буравкова обвинувального вироку, призначають керівником групи прокурорів у повернутій на дослідування кримінальній справі.

І хіба ж можна інакше, ніж помсту Буравкову «за неподатливість», розцінити наступні дії прокурора Стемковського. Разом зі старшим слідчим облпрокуратури Пікою І.М. він складає повідомлення про підозру, в якому виключно всі ті ж дії по укладанню договорів фінансового лізингу щодо заставного майна тепер кваліфікуються Буравкову за ст. 191 ч. 5 КК України як заволодіння майном в особливо великих розмірах, здійснене шляхом зловживання службовим становищем. Цей злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Прокурор Стемковський та слідчий Піка змістом підозри самі ж себе викрили в її завідомій незаконності.

Зокрема, само собою розуміється, що особа може обвинувачуватися у вчиненні злочину, що передбачає заволодіння майном, лише тоді, коли здійснюється заволодіння чужим майном. Про це так і зазначено у ст. 191 КК України, де мова йде про заволодіння шляхом зловживання службовим становищем саме чужим майном. Студент першого курсу юридичного факультету знає, що кваліфікація дій підозрюваного за ознаками певного злочину в обов’язковому порядку – слово в слово, буква в букву має відповідати кримінальному закону. Якщо такої відповідності не існує – немає вчинення злочину. В даному випадку. Буравкову, якщо умовно вважати, що він дійсно вчинив такий особливо тяжкий злочин, малося бути інкриміновано згідно ст. 191 ч. 5 КК України наступне:

• Своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, Буравков вчинив злочин, передбачений ст. 191 ч. 5 КК України.

У повідомлені ж про підозру прокурор Стемковський та слідчий Піка все це зазначають, за виключенням одного слова – «чужим», цим самим зводячи підозру Буравкова до заволодіння ним просто «майном».

І такий зміст висунутої підозри – це не прикра помилка, не описка у вигляді пропущення одного слова. Прокурор Стемковський та слідчий Піка цілком усвідомлювали абсурдність кваліфікації дій Буравкова як заволодіння «чужим» майном, адже червоною ниткою через весь зміст повідомлення про підозру вони проводять тезу, що Буравков являвся фактичним власником всього заставного майна, що було передано у фінансовий лізинг. І це вірна теза, адже передане в заставу майно автоматично не стає власністю заставодержателя. Воно стає такою власністю лише після звернення в законному порядку стягнення на заставлене майно.

Отже, вказавши у повідомленні про підозру, що Буравков передав у фінансовий лізинг майно, повним власником якого він був, і у такий спосіб заволодів цим майном шляхом зловживання службовим становищем, прокурор Стемковський та слідчий Піка тим самим автоматично обвинуватили Буравкова у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем своїм же майном!

Виходячи з переліку майна, що було передано у фінансовий лізинг, з підозри у заволодінні майном вбачається доволі комічна ситуація – з’ясовується, що серед іншого майна Буравков заволодів цілою псарнею - собаками «Борман», «Боря», «Бармалей», «Красавчик», «Барс». «Пальма», «Варлей», «Султан», «Маша», «Відьма-Грета» з їх будками.

Абсурдність і надуманість такого обвинувачення для прокурора Стемківського та слідчого Піки не могла бути не зрозумілою, адже у справі мається ціла когорта рішень господарських судів, з яких чітко вбачається, що жодного цвяха із лізингового майна не було у володінні Буравкова, все лізингове майно знаходилося у повному володінні ТОВ «Фабрика Класум» і знаходилося там на балансі. Судовими рішеннями саме ТОВ «Фабрика Класум» (а не Буравкова) було зобов’язане повернути ТОВ «Інтерстиль» і ТОВ «Стиль» все лізингове майно.

Прокурор Стемковський та слідчий Піка у своєму надзвичайному устремлінні в будь-що створити Буравкову імідж «масштабного злодія» не вбачали навіть за потрібне встановлювати те, що лежало на поверхні:

• у 2008 році ТОВ «Фабрика Класум» з прилюдних торгів викупило значну частину заставного майна у вигляді нерухомості та інших об’ємних об’єктів на суму 1 750 000 грн., тобто набули у власність майно, яке ці «правоохоронці» вважають таким, що ним заволодів Буравков, протиправно передавши у фінансовий лізинг!

А тепер виникає основне логічне питання – навіщо прокурору Стемковському та слідчому Пікі було висувати Буравкову таку вочевидь протизаконну голослівну страхітливу підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Про кінцеву мету таких дій незаперечно свідчать наступні ще більш страхітливі дії слідчого Піки. Вручивши повідомлення про підозру, слідчий тут же склав протокол про затримання Буравкова як підозрюваного у вчиненні злочину. Тепер все встало на свої місця – суть протиправної підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину стала цілком зрозумілою. Можливість затримання підозрюваного за рішенням слідчого наступає лише виключно за умови висунення підозри у вчиненні злочину, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. За обвинуваченням же Буравкова у повернутій на дослідування кримінальній справі передбачалося покарання лише у вигляді штрафу.

Ось звідки і виникла нелюдська ідея висунути Буравкову необгрунтовану підозру у вчиненні надуманого особливо тяжкого злочину.

Слід зазначити, що підстави затримання Буравкова слідчим Пікою були вочевидь протизаконними, адже ст. 208 чинного КПК можливість затримання підозрюваного саме слідчим без ухвали слідчого судді лише одна – якщо особа щойно вчинила злочин і про це вказують очевидці чи потерпілі, або на одязі та тілі особи маються очевидні ознаки злочину. Зрозуміло, що підозру Буравкова у заволодінні майном шляхом укладання договорів фінансового лізингу у 2000-2001 рр. ніяк не віднесеш до щойно вчиненого злочину. Разом з тим, це не смутило слідчого все ж затримати Буравкова, вказавши абсурдні підстави – нібито на вчинення злочину вказали якісь аморфні очевидці та потерпілі і до того ж про це нібито саме на сьогодні свідчать очевидні ознаки на тілі та одягу Буравкова Г.А. Ось так – від укладання Буравковим у 2000-2001 рр. договорів фінансового лізингу у нього до цього часу збереглися очевидні ознаки на тілі та одягу!!!

На даний час законність затримання Буравкова є предметом окремого судового розгляду.

Але найстрашнішою є кінцева мета прокурора Стемківського та слідчого Піки, коли висуненням надуманої підозри та безпідставного затримання планувалася спроба по обранню підозрюваному Буравкову, серед п’яти можливих, найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою. 07 серпня 2013 року ці особи увійшли до слідчого судді з таким клопотанням. При цьому автори клопотання не навели в ньому на виконання вимог закону жодного доказу про те, що тільки така сувора, а не більш м’яка, міра запобіжного заходу і може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства.

Автори клопотання «забули», що у повернутій на дослідування кримінальній справі щодо Буравкова вже була обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яку він не порушував і яка ніким не скасована.

Зрозуміло, що зважаючи на цілковиту його безпідставність, у задоволенні клопотання про взяття Буравкова під варту слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира було відмовлено.

Тепер нова потуга тих же фігурантів познущатися над особистістю Буравкова – їх чергове клопотання до слідчого судді про обрання Буравкову запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронного засобу контролю, розгляд якого призначено на 16 год. 14 серпня.

Слід зауважити, що і ця міра запобіжного заходу може бути обрана лише за підозрою у вчиненні злочину, за який передбачена міра покарання у вигляд позбавлення волі. Однак саме на авторів клопотання при цьому покладається обов’язок довести слідчому судді на підставі вагомих доказів обґрунтованість підозри Буравкова у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину. Згідно закону такі докази мають додаватися до клопотання, з врученням їх копій стороні захисту. Поки що серед наданих документів жодного доказу про заволодіння Буравковим чужим майном в особливо великих розмірах не надано. Таких доказів і не може бути надано, так як їх не існує і не може існувати в природі, адже особа не може шляхом вчинення злочину заволодіти своїм майном.

Насамкінець не можна не сказати, що цілком природною є реакція сторони захисту на ці події. Негайно після затримання Буравкова, 06 серпня на ім’я прокурора області Проценка І.О. з копією Генеральному прокурору України Пшонці В.П. була подана заява про вчинення кримінальних правопорушень працівниками прокуратури Житомирської області, у якій була поставлена наступна вимога:

• у відповідності до ст. 214 КПК України невідкладно внести відомості про вчинення конкретними службовими особами прокуратури Житомирської області – старшим прокурором відділу Стемковським Д.Б. та старшим слідчим Пікою І.М. кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 3, 371 ч. 3, 372 ч. 2 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
• У відповідності до ст.ст. 60, 214 КПК України протягом 24 год. з часу подання цієї заяви повідомити про реєстрацію відомостей про вчинені кримінальні правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та видати витяг з Реєстру.
• Негайно відсторонити старшого слідчого Піку І.М. та старшого прокурора відділу Стемковського Д.Б. від досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно Буравкова Г.А.
• Невідкладно звільнити Буравкова Г.А. з ІТТ, де він незаконно утримується згідно протоколу затримання від 05 серпня 2013 року.

Ця заява була здана мною особисто в канцелярію прокуратури Житомирської області о 09 год. 40 хв.. 06 серпня 2013 року з висловленим бажанням особисто отримати повідомлення про реєстрацію заяви та витяг з Реєстру досудових розслідувань рівно через добу в тій же канцелярії.

На даний час за результатами розгляду заяви маються лише дві звістки – 06 серпня Буравков з-під варто негайно звільнений не був, прокурор Стемковський та слідчий Піка продовжують проводити досудове слідство у кримінальному провадження стосовно Буравкова.
Разом з тим, стає цікавим, у який спосіб і хто тепер візьме на себе відповідальність вчинити зловживання службовим становищем, не реєструючи в Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяву про вчинення кримінального правопорушення, що підлягає обов’язковій негайній реєстрації протягом не більше 24 год.
Джерело статті: Газета "Субота"

На головну сторінку

«    Вересень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 
Новини