Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Віктор Развадовський очолив Житомирський обласний осередок політичної партії «За майбутнє»
Віктор Развадовський очолив Житомирський обласний осередок політичної партії «За майбутнє»

Одноголосним рішенням головою Житомирської обласної...

  • Віктор Развадовський очолив Житомирський обласний осередок політичної партії «За майбутнє»
    Віктор Развадовський очолив Житомирський обласний осередок політичної партії «За майбутнє»

    Одноголосним рішенням головою Житомирської обласної...

  • Хто в Житомирі блокує сплату комунальних послуг?
    Хто в Житомирі блокує сплату комунальних послуг?

    Жадоба нажитися гальмує створення відповідних...

  • На вихідних у Житомирі не буде води, набирайте воду заздалегідь
    На вихідних у Житомирі не буде води, набирайте воду заздалегідь

    До закладів соціальної сфери буде...

  • Хто стане новим головою житомирської облдержадміністрації? ФОТО
    Хто стане новим головою житомирської облдержадміністрації? ФОТО

    Він - наш...

Новини
На Черняхівщині чоловік хотів з’їсти свого односельця
На Черняхівщині чоловік хотів з’їсти свого односельця
20 січня 2011
Розчленоване і зварене тіло останнього знайшли… у духовці плити

Село Клітище Черняховського району знаходиться неподалік від райцентру. До обласного центру відстань теж досить невелика. Всього якісь тридцять сім кілометрів. Зовні – звичайнісіньке собі село, центр сільської ради, нічим не примітне. Якби не інцидент, що трапився якраз на Різдво. Тридцятидворічного Миколу Д. (всі імена змінено) знайшли розчленованим у домівці його рідного дядька.

Вбитого виявили випадково – рідна мати привезла з Черняхова синові та братові куті і оніміла, - у духовці газової плити лежали вже зварені рештки її сина…

«Добре, що я не дійшла до хати. Бо він би і мене вбив»

Микола жив разом зі своїм дядьком, Петром. Обоє, кажуть у селі, любили випити. Частенько бачили їх напідпитку. У день свого вбивства Микола завітав до рідної бабусі, яка живе через кілька хат від них із дядьком і сказав, що його односелець, Грицько, потребує допомоги.

– Вивозив дрова з нашого двору та застряг машиною, просить допомогти. – сказав Сергій рідній бабусі. Саме із цих дров, які Микола з дядьком рубали, вони і мали заробіток. Нарубають дров, продадуть, – дивися, на їжу й заробили. Пішов. А назад уже не повернувся.

– Коли почало сутеніти, – згадує бабуся покійного, Надія Дмитрівна, – я пішла була подивитися, де ж там той Микола забарився. Мав ще до мене прийти. Але ступивши кілька кроків за ворота, відчула, що замерзаю і повернулася додому. Добре, що повернулася. Бо він би і мене вбив…

Сама бабуся Надія любов своїх сина і онука до оковитої не заперечує.
– Коля ніде не працював. А коли кому що допоможе, заробить грошей, – зразу проп’є. Дядько його, мій син, теж полюбляв це діло. Але п’яничками не були. Не було грошей – сиділи тверезі…

Дядько Миколи нічого не запідозрив

Машину Микола із Грицьком таки випхали. На знак подяки Григорій дав Миколі пляшку, яку тут, на місці і розпили. А потім, розповідають односельчани покійного, Грицько просто вбив свого товариша, розрізав і запхав у духовку газової плити.

Відбувалося все у хаті, де жили Микола і його дядько. Останній, кажуть, присутній при вбивстві не був. Зайшов у хату, коли Грицько ще не встиг зварити розчленоване тіло Миколи.

– Звідки м’ясо взялося? – спитав тільки дядько Петро у Грицька? – Привезли?
Грицько мовчки кивнув. Петро нічого не запідозрив і пішов далі у своїх справах.

Про те, що це тіло її сина, здогадалася мати вбитого. Вона приїхала з роботи з Черняхова (працює в тамтешньому банку), зайшла, побачила, що нікого нема. Вирішила зробити своїм рідним сюрприз, підігріти привезену їжу і лишити їм вечерю на столі. В кімнаті стояв запах м’яса. Коли жінка відкрила духовку – бажання робити сюрприз відпало відразу. У плиті побачила і впізнала рештки свого сина. Кинула все і побігла дзвонити в міліцію…

Сусіди вбитого бійки не чули

– Ми не чули, як Грицько забив Миколу, і не знали, аж поки не прибігла Лариса. В нас повна хата дітей, вони кричать, шумлять, за ними нічого в хаті не чутно. Лариса заскочила дуже перелякана і прямо з порогу попросила подзвонити. Вже тоді тільки взнав, що сталося, – згадує сусід Миколи, Ігор. – Хата, в якій усе сталося ще з похорон Миколиних підперта дощечкою. Нікого там немає.

Дядька Миколиного в селі не бачили давно. Кажуть, що він переїхав до сестри у Черняхів. Раніше він просто частенько навідувався до райцентру, а зараз, очевидно, оселився назавжди.

Селом ширяться чутки, що Миколин убивця хотів з’їсти покійного. Бабуся покійного розповідає, що після того, як Грицько розчленував односельчанина, він варив його у духовці.

– Грицько жив без жінки… – розповідають у селі. – Разом із племінником рубали дрова, продавали їх. Із того і мали заробіток. Цей заробіток, до речі, і коштував Миколі життя.

Подвір’я будинку мовчазне і зловісне

У хаті, де жив покійний із дядьком, майже всі вікна – дерев’яні. Двоє пластикових. А біля невеличкого сараю лежать порубані дрова. Двері підперті невеличкою дощечкою. А саме подвір’я мовчазне і зловісне. Зовні нічого не нагадує про трагедію, що тут сталася.
– Коли його (Миколу) ховали, – згадує бабуся вбитого, – то навіть домовину не відкривали. Швиденько відслужили службу і закопали.

P. S. Газета «Субота» висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійного.

Іван СОМ

На головну сторінку

«    Липень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031 
Новини