Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Друга за владою людина в Україні народилася у Житомирі
Друга за владою людина в Україні народилася у Житомирі

Новостворене Бюро економічної безпеки має...

  • Друга за владою людина в Україні народилася у Житомирі
    Друга за владою людина в Україні народилася у Житомирі

    Новостворене Бюро економічної безпеки має...

  • На перехресті Східної та Грушевського у Житомирі
    На перехресті Східної та Грушевського у Житомирі "працює"жебрак, створюючи аварійні ситуації. ФОТО

    Читачі надіслали до редакції фото...

  • Що сталося з гранітною плиткою після реконструкцій в центрі Житомира
    Що сталося з гранітною плиткою після реконструкцій в центрі Житомира

    Пошкоджені елементи вивозяться як будівельне...

  • Житомир вкотре «задихається», але  ні влада, ні екологи того не бачать
    Житомир вкотре «задихається», але ні влада, ні екологи того не бачать

    Житомир знову зазнає наступу стихії....

Новини
«Таємний агент Микола Гоголь» вдруге побачив світ. Цього разу - у Харкові

«Таємний агент Микола Гоголь» вдруге побачив світ. Цього разу - у Харкові

23 липня 2021
У харківському видавництві «ФОЛІО» вийшло друге видання книги відомого українського вченого-філософа, письменника із Острога Петра Кралюка «Таємний агент Микола Гоголь, або про що розповідає «Тарас Бульба». Після прем’ єрної появи книжки у львівському видавництві Старого Лева» минуло якраз п’ ять років і виникла очевидна потреба у новому виданні книжки, яка й досі будить увагу і уяву великого кола читачів в Україні. Отже, сьогодні на кілька запитань журналіста сайту Zhitomir-Online відповідає автор книги, проректор Національного Університету «Острозька академія» Петро Михайлович Кралюк.

«Таємний агент Микола Гоголь» вдруге побачив світ. Цього разу - у Харкові


- Найперше, хотілося б дізнатися, наскільки відмітним від першого є повторне видання книги «Таємний агент Микола Гоголь, або про що розповідає «Тарас Бульба»?

- Текстуально нічого нового у харківському виданні моєї книги не з’явилося, - говорить Петро КРАЛЮК. - Минуло п ‘ять років від часу її появи у видавництві Старого Лева і стало очевидним, що інтерес до книжки не спадає. Услід за реакцією українського читача та загалом української громадськості, з’ явилася реакція із іншої країни – із Росії. Вийшло так, що після презентації книги про «таємного агента Миколу Гоголя..» у Рівненському краєзнавчому музеї, телерепортаж про цю подію потрапив до інформаційного простору Росії. Ну й, як то кажуть, почалося! Не думаю, що у сусідній країні всі і одразу взялися за прочитання книги, але, як це часто нині буває, читав, чи ні – це не так важливо, але ось поговорити , виявляється, можна. Ось такий інформаційний лемент навколо книжки «Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає «Тарас Бульба» і здійнявся у Росії. Як це часто буває, автори всіляких дописів на російських інтернет-сайтах та «постів» у соцмережах навіть не пробують щось там проаналізувати на основі тексту моєї книжки (бо ж для цього її доведеться хоча б прочитати), але натомість звідти масово посипалися звинувачення, дорікання на мою адресу. Звісно ж, у Росії стверджують, що в Україні із класика російської літератури намагаються зробити шпигуна.

«Таємний агент Микола Гоголь» вдруге побачив світ. Цього разу - у Харкові


- Хоча по великому рахунку, факт співпраці Миколи Гоголя із Третім відділенням імператорської канцелярії, не є сенсаційним відкриттям, бо ще у 50-х роках ХІХ століття (одразу після смерті Гоголя) були конкретні свідчення ( з боку редактора «Северной пчелы» Фадея Булгаріна) про те, що Гоголь свого часу влаштувався на роботу у третє відділення імператорської канцелярії.

- Сама назва книги, а точніше - її початок і конкретний вираз «таємний агент Микола Гоголь», має значно ширше значення і мету, аніж показати чи шукати сенсацію у самому факті співпраці Гоголя із царською охранкою. До речі, «охранка» у той час займалася не лише і не стільки політичною розвідкою та стеженням, але ще більшою мірою боролася із фактами корупції. І якраз там Микола Гоголь мав можливість познайомитись із матеріалами, які увійшли до сюжетів його літературних творів. Але у своїй книжці про «таємного агента» я намагався поставити чимало запитань про особливості тексту повісті Гоголя «Тарас Бульба». Адже зрозуміло, що вона вперше з’явилася у 1835-му році, коли у Росії намітився своєрідний «вал» антипольських настроїв і відповідно – антипольської літератури. Микола Гоголь, як людина, яка робила у своєму «великому» літературном у житті лише перші кроки, яка сподівалася зробити свій внесок і зробити своє ім’ я у тодішній літературі, просто змушений був «відгукнутися» і перебувати у тому процесі суспільної реакції на польське повстання 1830 - 1831 років. Звісно ж, тема козацько – польських взаємин упродовж кількох століть була благодатна і Гоголь за неї взявся..

- Але з того часу і фактично досьогодні існує міцно сформований стереотип ідейного спрямування повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

- Як завжди, у ситуації із літературним твором, існує чи виникає не лише проблема літературного тексту, але й проблема читача. Якщо ширше – супроводу літературознавчих відгуків, досліджень і т.п. Однозначно і у часи Російської імперії, і у радянські часи, сприйняття і трактування повісті «Тарас Бульба» було ледь не категоричним – антикатолицизм, антипольська спрямованість, яка протиставляла козацтво і християнський світ в цілому світові католицького Заходу. Але ж , це, якщо читати неуважно, якщо слухати ідеологічно заангажованих літературознавців із одного боку чи табору. Але ж існує чимало авторів, яких знає, читає, поважає ледь не увесь світ і до яких також прислуховуються багато дослідників творчості Гоголя, але вони якраз стверджують, що відверто антипольської апологетики чи звеличення святості боротьби православ’я із католицизмом у повісті «Тарас Бульба» немає. Зокрема дослідниця із Гарвардського університету Едита Бояновська дуже переконливо показує , що текст Миколи Гоголя не такий однозначний, як його трактують вже більше як півтора століття. Моя позиція грунтується на більш уважнішому, глибшому «зануренню» у назви, образи та інші особливості тексту повісті «Тарас Бульба». Ось, до прикладу, термін «бульба» у творі використовується не як символ популярного і шанованого у народі овочевого продукту ( на той час, картопля- бульба лише виходила на «арену» кулінарної популярності у Росії) . У той же час, термін чи поняття «бульбашка», як щось несуттєве, мінливе і навіть непереконливе, тоді було більш зрозуміле скрізь і всім. Назва коня у Тараса Бульби також карикатурно – провокативна (Чорт), що не може позбавити нас певних роздумів. Багато у творі в’їдливої іронії стосовно щоденного козацького побуту. Можна звернути увагу і на те, що у другому виданні «Тараса Бульби» антипольську спрямованість було посилено, а зміни, які з’явилися там ще пізніше, авторові взагалі не були відомі.

- Петре Михайловичу, постать Миколи Гоголя дуже колоритна, достатньо важлива для росіян, які й досі вважають його своїм класиком, але й до України, де він народився і виріс, його також «притягує» немало чого?

- Безумовно, Гоголь походив із України, але ж, звісно, був змушений жити у російському суспільстві і , що там казати, був приречений служити інтересам імперії. Хоча, як суперталановита особистість, він розривався між службою та формальною належністю до російських класиків і своєю українською ментальністю. І якраз цю ментальну спорідненість зі своєю батьківщиною письменник не міг нічим і ніде приховати. Творчість і, взагалі життєва доля Миколи Гоголя, є дуже символічною для розуміння історичної долі нашого народу. Для того, щоб зрозуміти, ким були українці у складі Російської імперії упродовж кількох століть. Свого часу , працюючи над книжкою «Козацька міфологія України:творці та епігони», я зрозумів , що Микола Гоголь і його потрактування та розуміння історичної спадщини українського козацтва, вимагають окремого дослідження. Ось так і виникла ідея та задум детально та ретельно дослідити текст повісті «Тарас Бульба», запропонувавши низку конраверзійних запитань.

- Стосовно зауваження про те, ким були українці у складі Російської імперії, виникає потреба певних коментарів чи навіть більш розлогої аргументації, наприклад, у «світлі» недавньої статті глави російської держави Владіміра Путіна…

- Зрозуміло, що сам текст статті російського президента готувався групою серйозних істориків. Звісно ж, не для наукового дискурсу, а виключно для ідеологічно –пропагандистського вжитку. Твердження про те, що українці та росіяни –« адін народ», звучать не вперше і, мабуть, не востаннє. Підбір фактів та положень у статті «від Путіна» - тенденційний, вибірковий, некоректний, неповний і т.п. Можу припускати, що російські правителі змушені зважати на певні геополітичні реалії і розуміють, що варіант просування «русского мира» через агресію та артилерійські обстріли зазнає фіаско. Потрібні інші чинники і фактори боротьби та переконання українців. Аби довго не говорити на цю розлогу тему, зауважу і нагадаю усім, хто цікавиться історією, про статтю дуже відомого російського та українського історика Миколи Костомарова , що з’явилася у другій половині 19-го століття. Професор імператорського університету однозначно і цілком переконливо довів та стверджував про те, що існує дві окремішні руські народності – великороси (росіяни) та малороси (українці). Щоправда Костомаров виділяв, чи виокремлював , як окремішні народи ще й білорусів та червоноросів. Але ж ті аргументи, які навів 150 років тому авторитетний історик, нікуди не поділися. І Путін , і його історики, мали б про це пам’ятати.

- Традиційне запитання, як до автора, дослідника і письменника, який вже звик і вміє приносити своїм читачам, а загалом – широкому колу поціновувачів української історії, приємні несподіванки: що готуєте до видання, над чим працюєте зараз?

- Скажемо так: роботи вистачає і задумок не менше. Щоправда і на виході є кілька досліджень, які мають зацікавити читача. Йдеться про підсумок моєї тривалої праці – про об’ємне дослідження , приурочене стосункам упродовж багатьох століть двох народів –сусідів: українців та поляків. У цьому ж році планую завершити також знакову книгу, яка має стосунок до 200-річчя ще одного визначного класика російської літератури із українським корінням – про Федора Михайловича Достоєвського. Так що читачам, і всім небайдужим до нашої історії людям, нудьгувати не доведеться.

#ПетроКралюк #МиколаГоголь #ТаємнийАгентМиколаГоголь #ОстрозькаАкадемія #ВидавництвоФОЛІО #МиколаКостомаров #ФедірДостоєвський
Автор статті: Віктор Радчук

На головну сторінку

«    Вересень 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Новини