Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
ПЕТРО КРАЛЮК:
ПЕТРО КРАЛЮК: "Робити помилки і працювати у півсили ми не маємо права"

Петро Михайлович Кралюк, голова Вченої...

  • ПЕТРО КРАЛЮК:
    ПЕТРО КРАЛЮК: "Робити помилки і працювати у півсили ми не маємо права"

    Петро Михайлович Кралюк, голова Вченої...

  • Продовження руйнації доступної медицини в Житомирі
    Продовження руйнації доступної медицини в Житомирі

    Обласні чиновники вирішили закрити (реорганізувати)...

  • Що кажуть житомиряни з приводу чергової спроби перейменувати вулиці у місті
    Що кажуть житомиряни з приводу чергової спроби перейменувати вулиці у місті

    Перейменувати хочуть вулиці Кибальчича, Пушкінську,...

  • За зарплату в конвертах позбавлять субсидії, а страйки обмежать. Влада готує новий КЗпП. Що у ньому  ...
    За зарплату в конвертах позбавлять субсидії, а страйки обмежать. Влада готує новий КЗпП. Що у ньому ...

    В Україні може з'явитися новий...

Новини
Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

10 грудня 2021
Якби це не торкнулося особисто автора, може, матеріал був би менш емоційний. Але після того, що раз по раз доводиться переживати у лікарнях Житомира, сил стримуватися майже не залишається. Безвихідь і жодної допомоги, адже навіть близькі друзі не завжди розуміють, яким чином потрібно діяти.

Про дев'ять кіл пекла, тільки у лікарні…

Вперше про кола пекла згадав Данте Аліг'єрі у своїй «Божественній комедії». У його творі всього дев'ять кіл. Душі потрапляють у різні кола, і що нижче коло, тим важче провина, яку вони здійснили за життя. Основних кіл пекла налічується всього дев'ять, але в народі кажуть «сім кіл пекла», тобто мають на увазі, що незважаючи на те, що люди вели далеко не безгрішне життя, але ніколи не чинили найжахливіших злочинів. Але ніхто не може відповісти на питання, чому зараз ми опинилися десь на сьомому колі. Мабуть, за якусь провину у минулому житті. Але немов дежавю – доводиться переживати одне й те ж уже з десяток разів.

Наше видання неодноразово повідомляло про жахливі умови надання медичної допомоги, саме допомоги, а не медичної послуги, як пишуть в офіційних документах. Особливо важким виявилося лікування ковіду, якого нині налічують кілька штамів, і ми постійно втрачаємо від нього рідних, друзів, колег. Поки «антивакцинатори» ходять з плакатами проти щеплення та агітують в свої ряди прихильників «теорії вселенської змови», ковід забрав життя багатьох, хто був нам дорогий.

Цієї неділі біда торкнулася родини моїх близьких друзів. Після майже місяця лікування з попереднім діагнозом COVID-19 і двобічною пневмонією у 2-й міській лікарні ім. В. П. Павлусенка померла мама мого друга.

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

У коридорах нібито переповненої лікарні нікого немає


Я зараз хочу наголосити не на дуже великій небезпеці і підступності цієї хвороби, а на байдужості медичного персоналу. Можна частково списати це на професійне вигоряння, втому від величезної напруги, але це оплачується людським життям. Коли в суботу ми разом із другом прийшли до лікарні, то я з превеликим подивом дізнався, що вже кілька діб важкохвора жінка лежить не в інфекційному, а у травматологічному відділенні без медичного догляду. Без догляду в даному разі від слова «взагалі». Це не просто шокувало – виникло одразу багато запитань до керівництва лікарні, до очільників управлінь і департаментів охорони здоров’я, яких майже кожних пів року ловлять на хабарях, і нічим це не закінчується. Жодного вироку суду.

Мати мого друга була жінкою із трохи зайвою вагою, тому коли ми звернулися до медичного персоналу за допомогою, то почули, що вони ні за які гроші не будуть підходити до неї, адже вона – занадто важка. Тоді ми, дорослі чоловіки, почали самі обробляти величезні виразки з некрозом, які з’явилися від пролежнів, адже хвору ніхто не перевертав і взагалі не підходив до неї. Коли ми зайшли у відділення, ніхто з медичного персоналу не поцікавився, до кого ми йдемо, з якою метою. Ба більше, склалося враження, що на нас взагалі не звертають уваги, нібито ми – невидимі привиди. Коли ми перевертали хвору і обробляли жахливі рани по всьому тілу з некротичними виділеннями, то в палату мовчки зайшла медпрацівниця, поставила лікарняний сніданок на тумбочку і також мовчки вийшла. Жодних запитань, жодної реакції, нібито нас не існувало взагалі. Після самостійної обробки ран без будь-якої лікарської консультації, і це у травматологічному відділенні, де повинні бути спеціальні маніпуляційні, ліками, які ми самі принесли, адже у відділенні, за словами чергової медсестри, крім еноксапарину в ін’єкціях, нічого хворій не робили. Це стало для нас ще одним підтвердженням повного провалу так званої медичної реформи.

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

Фото ще живої жінки, на якому можна побачити вогнища некрозу по всьому тілу


Еноксапарин – це антитромбічний засіб з групи гепарину. Неконтрольоване лікування цим препаратом призвело до величезних гематом на животі, куди робили уколи. При цьому на порушення дихання, серцеву недостатність ніхто не звертав уваги. Навіть ми не змогли дізнатися про сатурацію. Вже потім медсестра заявила, що нібито сатурація дорівнювала 99. І це при двобічній пневмонії під постійним киснем у 8 літрів на хвилину? Самотужки перемірявши пульс, з’ясували, що він всього 50 ударів на хвилину при нормі 70. Набряки по всьому тілу свідчили про порушення роботи серця. Ніхто з медперсоналу не звертав уваги на те, що хвору важко розбудити, вона припинила приймати їжу, не могла розмовляти.

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

Живіт після введення величезної кількості гепарину - майже єдиних ліків, які отримувала хвора


Окремо варто звернути увагу на умови перебування хворих у травматологічному відділенні 2-ї міської лікарні ім. В. П. Павлусенка. Перше враження, що було якесь стихійне лихо. На стелі другого поверху чотириповерхової будівлі – сліди від вологи і чорна пліснява з грибком в усіх кутах зовнішньої стіни. Вирвані електричні розетки. Оббита плитка біля раковини. Жахливий санітарний стан палати не міг компенсуватися показово-добротним ремонтом у коридорі та холі відділення. Коли ми проходили через травмвідділення, а це відділення хірургічного профілю, де завжди були підвищені вимоги до чистоти та порядку, на нас та інших відвідувачів медперсонал принципово не звертав уваги.

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

Цвіль та чорний грибок на стелі другого поверху чотириповерхової будівлі


Чому у міській опорній лікарні не роблять ургентні дослідження?

В останню ніч з жінкою залишився її чоловік, але було занадто пізно, і коли увечері почалися хрипи і хвора вже не реагувала на дотики, жінку терміново забрали до реанімації. На ранок її син прийшов провідати матір. Його пустили на кілька хвилин, але спілкування не вийшло, адже хвора не могла розмовляти, а тільки плакала від болю. Приблизно за годину повідомили, що матір мого друга померла в реанімації. За свідченнями лікарів реанімації, в неї був набряк мозку, інсульт, набряк легень, гостре порушення серцевої діяльності, пневмонія, множинні некротичні рани по всьому тілу від пролежнів. Отже, до хворої протягом кількох днів ніхто не підходив і її не оглядали. Крім того, вже в реанімації нам повідомили, що зробити терміново комп’ютерну томограму неможливо, бо вихідний. У разі підозри на інсульт кожна секунда може виявитися фатальною, тому діагностика має робитися миттєво. Постає питання: яким чином було укладено договір із Національною службою здоров’я України, якщо ургентну (термінову) діагностику у лікарні зробити у вихідні дні неможливо?

Усі кола пекла у житомирській лікарні №2 ім. В.П. Павлусенка. ФОТО

Загальний вигляд палати


Перебуваючи в шоковому стані, ми пішли до приймального відділення, де повинні були видати довідку про смерть. Без отримання цієї довідки неможливо звертатися до ритуальних служб та обирати місце на кладовищі. Але при вході у приймальне відділення на нас накричала санітарка, мовляв, сьогодні – неділя, і нікого немає. Єдине, що ми зрозуміли: ми всі заважаємо працівникам лікарні займатися чимось більш важливим, ніж надання медичних послуг належної якості, як про це стверджує Національна служба здоров’я України. Але потім виявилося, що все ж працює черговий лікар.

Зрозуміло було лише те, що стан хворої погіршився після переведення до травматологічного відділення, де внаслідок відсутності медичного догляду вона загинула. На думку сина померлої та її родичів, це сталося конкретно внаслідок ненадання медичної допомоги та професійної недбалості медичного персоналу лікарні. Отже, було прийнято рішення подати відповідну заяву до Житомирського районного управління поліції. І ось тут на нас чекало наступне коло пекла…

Наступне коло пекла – поліцейське…

Діставшись до Житомирського районного управління поліції, що по вулиці Лесі Українки, 17, ми звернулися до чергового і отримали вказівку очікувати на оперативного працівника, який прийме від нас заяву. Ніхто не міг уявити, що дві чарівні дівчинки виявляться саме тими оперативними працівниками, які повинні прийняти від нас заяву. З самого початку нам заявили, що все, що ми написали до цього, – це якісь писульки і вони не будуть приймати від нас жодної заяви, тому що потрібно звертатися до Міністерства охорони здоров’я, щоб там спочатку лікарі надали довідку про порушення у процесі лікування. Додатково нам повідомили, що ні до якого ЄРДР наше повідомлення вносити ніхто не буде. Ми просили прийняти заяву, адже потрібно терміново робити розтин, щоб з’ясувати справжню причину смерті, а рішення стосовно цього може зробити тільки слідчий. Нам ще раз наголосили, що ми повинні спочатку поскаржитися на лікарів самим лікарям, отримати від них відповідні довідки і тільки потім звертатися до поліції. Ви ще вважаєте, що цього не може бути? А ось у Житомирі вже є!

Стаття 214 Кримінального процесуального кодексу зобов'язує слідчого чи прокурора протягом 24 годин з моменту, коли надійшла заява або їм стало відомо про злочин, відкрити кримінальне провадження, внести відповідний запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань і протягом доби після внесення запису до ЄРДР надати заявникові витяг із реєстру.

У підсумку після тривалої суперечки ми попросили представниць міських правоохоронних органів представитися і назвати свої посади та імена, а також пред’явити посвідчення. Несподіване в цьому те, що працівниці, одягнуті в поліцейську форму, відмовилися пред’являти посвідчення та назвати прізвище і посаду. Тільки запропонували записати номер жетону. На зауваження, що в мене вади зору і з відстані у два метри я фізично не можу побачити номер на жетоні, реакції не було. Довелося телефонувати за номером 102 і викликати наряд патрульної поліції до будівлі Житомирського районного управління поліції, щоб змусити працівників поліції прийняти заяву та назвати свої посади та прізвища. Подібного божевільного трешу у моєму особистому досвіді ще не було.

Після повторного звернення до Житомирського районного управління поліції, що по вулиці Лесі Українки, ми дізналися, що заяву перенаправлено для виконання до дільничних інспекторів, а скаргу відносно дій працівників поліції скеровано до управління головної інспекції ГУ Національної поліції в Житомирській області. Також нам порадили написати скаргу до прокуратури. Звісно, це займе досить багато часу. Також зрозуміло, що дільничні інспектори не можуть самостійно призначати судово-медичну експертизу. А похорон вже відбувся у вівторок, 7 грудня 2021 року. Отже, дії поліції можна певним чином вважати або непрофесійними, або такими, що навмисно спрямовані на відмову від проведення слідства.

Ми звернулися до адвоката Романа Гуртовенка із запитанням, що саме потрібно робити в подібних випадках. Він зазначив: «Зрозуміло, що іншого шляху, ніж написання заяви в поліцію про порушення кримінального провадження, не існує. Поліція не має права не приймати вашу заяву. А якщо все ж такий випадок трапляється, то потрібно цю заяву викласти у письмовій формі та подати через канцелярію відділу або управління поліції. Можна також направити замовним листом з повідомленням на адресу поліції. Якщо слідчий протягом 24 годин не внесе відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, то потрібно негайно звернутися до суду з вимогою про забов`язання органа досудового слідства здійснити цю дію. Після того, як кримінальне провадження буде порушено, необхідно писати клопотання та домагатися, щоб слідство провело всі необхідні медичні експертизи для встановлення причин, які призвели до смерті».

Підбиваючи сумні підсумки…

Після пережитого протягом тільки одного дня можна із сумом констатувати, що пересічному громадянину, який не має зв’язків та «волохатої лапи», вижити у цьому світі складно.

Ми звернулися зі скаргами до відповідних органів, але це займе певний час, тому після отримання відповідей ми повідомимо про це окремо.

Наступного дня ми отримали довідку про смерть із результатами розтину тіла. За свідченням патологоанатома, який проводив розтин, смерть наступила внаслідок розшарування аневризми аорти з розривом. Саме цей діагноз записаний у довідці про причину смерті. Патологоанатом пояснив, що процес розшарування відбувався протягом відносно тривалого часу, тобто це зайняло кілька діб. Саме в цей період можна було врятувати людину, якби хтось із медичного персоналу звернув увагу на погане самопочуття хворої. До того ж як можна пояснити, що у спеціалізованому хірургічному відділенні, яким є відділення травматології і в якому лежать люди після різноманітних травм, у жінки з’явилися пролежні з некротичними ділянками?

Померла людина. Померла в лікарні. А могла б ще жити й жити, якби не людська байдужість і недбалість. Так, подані заяви та скарги до відповідних органів. Буде розслідування та висновки. Але людину вже не повернути з того світу. Ніколи…

Автор статті: Руслан Мороз

Джерело статті: Газета "20 хвилин"

На головну сторінку

«    Жовтень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 
Новини