Авторизація
|
|
Новини
 Отець Богдан: "Ми опікуємося звичними для життя наших прихожан потребами"13 березня 2022
Сьогодні минає перший тиждень Великодневого посту і водночас – 16-й день війни із російським супостатом. Після вранішньої служби у Свято –Михайлівському Кафедральному соборі ми зустрілися із його настоятелем – отцем Богданом. - Вас знає більшість житомирян і якраз у ці дні багато хто зважає на вашу думку і на ваше слово - Мушу сказати, що у житті нашої громади наступив дуже нелегкий час. Відчувається, що більшість людей поки що не оговталися від того психологічного та морального шоку, спричиненого агресією сусідньої держави. Тим паче – після багаторазових обіцянок не нападати, не воювати, Росія остаточно перетворилася для абсолютної більшості мешканців України у лютого ворога, ненависного агресора, який не має жодних моральних гальм. Систематичні ракетні обстріли, авіанальоти на міста і селища України сьогодні стали щоденним атрибутом нашого життя. Як показує щоденна практика, жоден регіон нашої держави не може бути убезпеченим від руйнівних ударів російського загарбника. - Ворог прагне посіяти паніку, розгубленість у середовищі українців і тому головний наголос у військових діях робиться на руйнацію, на знищення важливих і життєво необхідних обєктів. - Так, до цього не можна звикнути, хіба лише військові вже на другий чи третій тиждень бойових дій потроху звикають до вибухів, розривів, до пожеж та руйнувань. Звичайна людина, пересічний городянин навіть із солідним життєвим гартом не спроможні звикнути до варварства, яке нам нав’язує осоружний «русскій мір». Тому нинішня війна стала нечуваним і дуже неочікуваним випробуванням для нашого народу. - І, все ж таки, мусимо єднати свої ряди, мусимо напружити усі свої сили.. - Це однозначно. Після кількаденного шоку, викликаного першими обстрілами і боями із полчищами агресора, розпочався етап евакуації мирного населення із тих міст, що потрапили в епіцентр бойових дій. Сьогодні це вже здебільшого позаду, а тому на часі – гранична мобілізація трудового потенціалу нашого суспільства. Адже, хто б і що не казав, країна повинна працювати задля перемоги. Розраховувати на допомогу ззовні, на те, що хтось нам допоможе вигнати рашистів поза межі та кордони України, не можна. Треба налаштуватися на ратну працю і продемонструвати монолітну єдність людей, які працюватимуть під егідою влади. - У перші дні ворожої навали допомога Православної церкви України виявилася дуже суттєвою, адже ніде гріха втаїти – багато кого у кабінетах влади напад Росії буквально приголомшив. - Тут слід дивитися правді у вічі – напад насправді був приголомшливий. Але ж ворог сподівався на паніку, крайню розгубленість і , відповідно – на свій швидкий успіх. Проте усі його розрахунки виявилися ілюзорними і приреченими на провал. Ну, а ми підставили плече допомоги у числі перших. Тут не може бути жодних запитань – інакше бути не могло. Усі свої ресурси, усі зусилля наших прихожан, числені благородні прояви благодійності були миттєво направлені на потреби організації оборони. Зокрема ми дуже допомагали коштами для закупівлі ліків. Знову ж таки наголошую – на миттєві закупівлі. Доки ресурси держави запрацюють, доки механізми державної організації досягнуть злагодженості та дієвості, має пройти декілька днів. Ось якраз у ці найперші дні ми повинні були діяти блискавично , допомагати, підсобляти і т.п. Сьогодні ситуація змінюється на кращу сторону. Почала надходити масштабна допомога із-за кордону. Як для армії, і це першочергово, так і для цивільного населення. Наприклад, сьогодні житомирський міський голова Сергій Сухомлин другий день поспіль закликає тих житомирян, які мають певні проблеми із харчами, із одягом, елементарними побутовими товарами, звертатися до пунктів розподілу гуманітарної допомоги, що надійшла до Житомира. Думаю, вже за кілька днів і в цьому аспекті житомиряни відчують певні полегшення. - Але Православна Церква України надалі продовжує збір коштів, закликає багодійників для того, аби допомагати нашим збройним силам, підрозділам територіальної оборони, чинити опір і готуватися до цілковитого вигнання ворога із української землі… - Однозначно. Ми опікуємося звичними для життя наших прихожан потребами. Ми, наприклад, продовжуємо заняття нашої «Недільної школи» для дітей, які залишилися вдома, або ж і евакуювалися на територію західних областей України. Звісно ж, заняття проводяться в онлайн – режимі. Але це життя і воно має продовжуватись. Навіть у складний, навіть у драматично військовий час. Ми віримо, що усі ці негаразди із евакуацією, із обстрілами та нальотами ненадовго. Ми все відбудуємо. Ми врахуємо те, у чому помилялись. Ми – переможемо!
|
     Топ-новини
|
|
|
