Важливим напрямом у щоденному плині військового часу є діяльність журналістів, які прибули в Україну із низки зарубіжних країн. Парадоксально визнавати, але в багатьох країнах Європи до самого початку вторгнення російських військ в Україну, громадяни мали дуже мало інформації про те, чим живе Україна і як вона реагує на агресію від сусідньої держави. У Житомирі, а згодом у Бердичеві сьогодні працюють двоє журналістів Бельгійського державного телебачення і радіо. Про те, що вони бачать, з ким зустрічаються, які враження отримали від комунікації із мешканцями Житомирщини, розповідає один із журналістів бельгійської теле і радіокомпанії - СЕБАСТЬЯН Георіс (Georis Sebastien):
- До Житомира ми прибули не одразу. Розпочиналося наше відрядження в Україні на україно–польському кордоні, де ми спілкувалися із тими українцями, які прямували до кількох країн у Європі. Затим ми прибули до Львова, де спілкувалися із місцевими людьми, але більше – знову із біженцями, які прибували із центральних та південно-східних регіонів України. Враження були різними, калейдоскопічно поповнювалися, але окрім того, що ми дізналися багато нового, ми пережили, відчули шквал небачених і невідомих емоцій.
- Вже дві доби ви перебуваєте на Житомирщині. З ким зустрічаєтесь, що вдалося побачити?


- Звісно ж, наше головне завдання – дивитися, чути, фотографувати і взагалі – фіксувати те, що відбувається. Наші редактори, які споряджали нас у відрядження до України, кількаразово повторювали: «Ви маєте максимально відкрити очі, аби потім відкрити рота і сказати якомога більше про те, що побачили в Україні». Ми зустрічаємося щодня із десятком співрозмовників. Ми дуже вражені побаченим. Нам запам’яталася жінка – бібліотекар із розтрощеного російською ракетою ліцею у центрі Житомира. Вона ледь не першою працює на руїнах і намагається віднайти уцілілі книги. Дуже цікавим співрозмовником виявився координатор територіальної оборони одного із блок–постів, який розташований за півсотні кілометрів від Житомира. По блок–посту російський штурмовик випустив ракету і серед бійців територіальної оборони були втрати. Але дуже швидко оборонці відновили і навіть укріпили свій блок–пост і сьогодні він знову працює. Ми спілкувалися і з представниками місцевої влади. Вони повністю зайняті питаннями оборони та військових приготувань. Що нас вразило? Загалом, багато речей, але найбільш зворушує те, що українці тут, у Житомирі, а також – у Бердичеві, дуже ввічливі, напрочуд гостинні і привітні люди. Це, попри те, що навколо йде війна, що приходять печальні звістки і тривога і сум здавалося б, мають повністю затулити усілякі інші життєві аспекти. Але українці живуть, сумують і радіють, сподіваються на перемогу. У Європі дуже мало знають ось про таку Україну.

- Наскільки довго ви затримаєтесь у нас, на Житомирщині?
- Специфіка нашої діяльності полягає у тому, що побачене, почуте, відзняте на камеру треба якомога швидше опрацювати і показати нашим людям ( глядачам та слухачам) у Європі. Тому вже за кілька днів ми виїздимо додому. Але на наше місце прибуває інша група журналістів. Саме сюди на Житомирщину, де зараз триває не тільки визвольна війна українців проти російської агресії, але й потужний геополітичний конфлікт, який вже має вплив на Європу і увесь світ. Тому Україна, і зокрема Житомирщина , для нас і надалі матиме велике значення і цікавість до тутешніх подій буде тривалою.