Син-герой Євген Поплавський забрав для своєї мами солодкий подарунок від газети «Субота»
31-12-2015
Народний тижневик «Субота» продовжує дарувати новорічні призи своїм щасливим передплатникам.
У переддень Нового року мішечок цукру від улюбленої газети поїхав
в с.Прилуки Овруцького району до Світлани Михайлівни Поплавської.30 грудня подарунок для мами в редакції забрав її син-герой Євген Поплавський.
Нам надзвичайно приємно, що скромний подарунок підсолодить життя родини, в якій виховали мужнього захисника України. Після важкого поранення Євгена життя його сім’ї починає повертатися у мирний і спокійний ритм.
Розвідувальник Євген Поплавський з 30-ї бригади потрапив у зону проведення АТО в 2014 році. Він добре пам’ятає гарячі точки буремного сходу – Савур-Могилу, Степанівку, Боково-Платове… Потім кілька місяців спокою і знову війна. У червні цього року він отримав важке поранення, переніс три операції, але не втратив віри в себе.
Молодий воїн розповів свою історію:
«Нам передали по радіостанції, що на нас рухається група майже із 30 чоловік. Ми їх називаємо сепаратюгами або недругами. Я думав, що як тільки хтось із нас їх побачить, то одразу відкриємо вогонь, аби не дозволити навіть підійти. Я стиг зробити лише 3-4 кроки, а далі вистріли і дзвін у вухах… Ми навіть не почули свисту. Потім відчув, що на виску у мене кров і з голови вона теж ллялася фонтаном. Я не зрозумів, що в мене уражене око та не відчував болю. Мене перебинтували і завели через окопи в БТР. Вже там зняли розгрузку і бронежилет, бо я не міг дихати через те, що в мене був двосторонній пневмоторакс. Після цього опинився в Харкові, де зробили операцію. Далі був Київ і ще одна операція. Осколок пройшов через око, череп і зачепив висок. Під час останньої операції канадські хірурги вставили мені титанову пластину. У мене зберігся 100% зір. Лікарі в шоці, що після такого поранення я залишився живим, і взагалі ходжу, та ще й їжджу за кермом. Спочатку боліла голова, а зараз я себе добре почуваю. Мій лікар зі Львова якось сказав: «Було б дивно, щоб тобі після такого не боліла голова». Дякуємо Світлані Михайлівні за виховання такого мужнього сина! Бажаємо сім’ї, щоб Новий рік приніс багато приємних несподіванок і лише гарних новин!