Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Міський голова Житомира оприлюднив декларацію за 2023 рік
Міський голова Житомира оприлюднив декларацію за 2023 рік

Міський голова Житомира Сергій Сухомлин...

  • Міський голова Житомира оприлюднив декларацію за 2023 рік
    Міський голова Житомира оприлюднив декларацію за 2023 рік

    Міський голова Житомира Сергій Сухомлин...

  • У центрі Житомира помер чоловік
    У центрі Житомира помер чоловік

    У центрі Житомира, навпроти Телецентру,...

  • Колишня житомирянка відкрила інтернет-магазин одягу з українськими мотивами
    Колишня житомирянка відкрила інтернет-магазин одягу з українськими мотивами

    Валентину Шафран (Світельську, Коноброцьку) добре...

  • Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі
    Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі

    У дворі однієї з багатоповерхівок...

Новини
Зіновій Парамонов: «Хірург – це людина, яка долає хворобу і виходить з операційної переможцем»

Зіновій Парамонов: «Хірург – це людина, яка долає хворобу і виходить з операційної переможцем»

27-02-2017
Зіновія Михайловича Парамонова називають лікарем від Бога. Зараз він директор Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України». Хірург за фахом, Зіновій Парамонов зробив понад 10 тисяч операцій, рятуючи найцінніше – людські життя. Свою професію Зіновій Михайлович називає покликанням і зізнається, що жодного разу не пошкодував про життєвий вибір.

Як дитяча мрія стала покликанням життя

«Для мене працювати хірургом – це святе. Пам’ятаю один випадок, коли взимку серед ночі ми прилетіли в Словечне (Овруцький район – ред.), де довелося проводити важку операцію. Після операції мене зустрів голова колгоспу з місцевим активом та запросили в клуб. Там на сцені вже чекав хор, який своїм виступом віддячив мені за врятоване життя односельця. Було ще багато таких випадків, коли я в черговий раз переконувався, що потрібен тій сфері, якій присвятив себе», - пригадує Зіновій Парамонов.

Зіновій Парамонов народився у 1947 році в робітничій сім’ї у місті Івано-Франківськ. Разом із рідним братом, лікарем-кардіологом, вони започаткували цілу династію, в якій виховалося не одне покоління медиків.

Його батько Михайло Васильович – учасник Другої світової війни, яку пройшов від 1941 по 1945 роки. Він родом з-під російського Куйбишева, звідки його забрали в армію, а воювати закінчив у тодішній Чехословаччині. Потім військову частину відправили на базування до Івано-Франківська, де батько познайомився з мамою Стефанією Павлівною. Вона народилася в Польщі, але на той час проживала на Прикарпатті. Отак і вийшов польсько-російський шлюб.

Мама вже померла, а батькові зараз 95 років. Він живе в Івано-Франківську із сім’єю молодшого сина. Зіновій Михайлович каже, що 4 роки тому нарешті забрав у батька ключі від «Таврії». У родині Парамонових по маминій та батьковій лінії багато довгожителів, адже всі проживали майже по цілому століттю.

Зіновій Михайлович ще у 1991 році отримав почесне звання «Заслужений лікар Української РСР». Окрім цього, він нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня та «За заслуги» ІІ ступеня. У 2000 році захистив дисертацію і став кандидатом медичних наук. Першоосновою цих досягнень є наполегливість на шляху до здійснення своєї дитячої мрії.

«Батько прийшов з війни із обмороженими ногами і цілими ночами стогнав від болю. Він постійно лікувався і я часто бував у хірургії. У той час лікарі не могли йому допомогти. Саме тому я прийняв рішення, що буду допомагати людям, аби вони не хворіли і не кричали від болю. Свідомо готував себе, що стану хірургом», - розповідає Зіновій Михайлович.

У біографії Зіновія Парамонова є чимало фактів, про які знають лише рідні та близькі люди. З медициною він мав справу ще до інституту. Першу практику здобував, коли перейшов на у вечірню школу, працюючи вдень робітником у морзі. Навчання закінчив зі срібною медаллю і став студентом за результатами єдиного екзамену. Для хлопця із сім’ї звичайних робітників це було неабияким досягненням, адже тоді на 1 місце претендувало аж 6 абітурієнтів.

У Житомир Зіновій Михайлович разом із сім’єю переїхав у 1972 році. Його забрав сюди головний лікар Житомирського онкодиспансеру Микола Васильович Дикий, який приїхав на розподіл молодих медиків в Івано-Франківськ.

Свою кар’єру молодий лікар розпочинав в обласному онкодиспансері, де працював хірургом та завідуючим хірургічним відділенням. Потім був головним хірургом області, завідуючим відділом охорони здоров’я та начальником управління охорони здоров’я облдержадміністрації. До речі, на останній посаді він пропрацював з 1991 до 2005 року, що є одним із рекордів України. Зіновій Парамонов став першим ендоскопістом на Житомирщині та впровадив у лікарську практику розширені форми оперативного втручання при пухлинах шлунково-кишкового тракту.

Така самовідданість професії, що забирала багато часу та сил, можлива лише тоді, коли в хірурга є міцна сім’я, в якій його люблять, розуміють і завжди чекають. Дружина Зіновія Парамонова – Ніна Миколаївна, лікар-анестезіолог за фахом, весь час пропрацювала в онкодиспансері. Зараз вона на заслуженому відпочинку після 50 тисяч наркозів, які робила людям, аби полегшити їхні страждання.

Лікарська династія Парамонових

Ніна Миколаївна та Зіновій Михайлович разом навчалися на одному курсі в інституті. Чоловік з ніжністю каже про свою обраницю: «У нас кохання з першого погляду. Буває так…».

Подружжя Парамонових виховало двох доньок. Старша Віталія – дерматолог, працює в Житомирському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. Молодша Уляна – дерматокосметолог, живе в Києві. Один із зятів, Віктор Лучків – головний хірург області. Онучка Галя працює УЗД-спеціалістом у районній лікарні. Ще одна онучка Анісія – студентка 2-го курсу Івано-Франківського медуніверситету. Дідусь переконаний, що і двоє менших внучат продовжать його справу: «Вони бачать в сім’ї атмосферу доброти, милосердя і теж будуть лікарями».

Протягом 1972-1986 років Зіновій Парамонов працював в онкодиспансері. Тоді у закладі було лише 3 хірурги із ненормованим робочим днем. Він тепло згадує про свого наставника і керівника Миколу Дикого: «Я потрапив у прекрасний колектив онкодиспансеру, очолюваний Миколою Васильовичем. Саме він взяв мене на роботу і в нього я навчився, як працювати з людьми, організувати роботу та налаштувати на неї колектив. У нас був клімат колективу-сім’ї. Завідувачем хірургічного відділення тоді працював заслужений лікар України Віктор Іванович Степаненко. У нас не було злорадної конкуренції, яка часто виникає між хірургами. Все будувалося на взаємодопомозі і ми працювати над кожним хворим колективно. Цьому я навчав і своїх учнів».

Чорнобильська катастрофа стала викликом для лікарів. Вже 2 травня 1986 року житомирські медики на власному ентузіазмі, у тому числі й Зіновій Парамонов, допомагали людям в уражених радіацією районах. Та лікарі жертовно і безстрашно виконували клятву Гіппократа. Працювали, рятуючи інших ціною власного здоров’я. Лише у вересні з’явилися перші контрольні прилади, які показували рівень радіоактивного забруднення. До речі, багатьох із тих перших рятівників уже немає в живих.

«Людині, яка дала клятву Гіппократа і виконує її, не потрібно шукати жодних партій»

Зіновій Михайлович стверджує, що перебуваючи на керівних посадах він ніколи не був членом компартії. На логічне запитання, чому, хірург відповідає: «Вважаю, що лікарі це така, як ми себе називали, ППЛ – партія порядних людей. Людині, яка дала клятву Гіппократа і виконує її, не потрібно шукати жодних партій. Найважливіше в нашій професії – це кваліфікація та довіра людей. Своєю вершиною я вважав посаду хірурга. Це людина, яка йде в операційну, бере в руки скальпель, долає хворобу і виходить переможцем над хворобою».

Щоправда, у 1986 році перед призначенням головним хірургом області, Зіновію Михайловичу дали зрозуміти, що безпартійність – це недобре. На співбесіді в третього секретаря та інструктора обкому партії такий факт викликав неабияке обурення.

«Я навіть зрадів, що мене не візьмуть (на посаду головного хірурга області – ред.). Однак, ця інформація дійшла до другого секретаря. Він чув про мене, як про хірурга. Запросив до себе в кабінет і попросив вибачення за свого колегу. По телефону йому сказав, що беремо Парамонова не секретарем обкому партії, а головним хірургом області, який з цією роботою справиться. Отак мене взяли першим безпартійним головним спеціалістом управління області», - згадує про ті часи Зіновій Парамонов.

Вже у 1991 році перший секретар обкому партії Володимир Фьодоров запропонував йому посаду завідуючого облздороввідділу.

Досвідчений хірург намагався тактовно відмовитися від підвищення: «При першій зустрічі знайшов пояснення, що я хірург, можливо, не підійду, не справлюся… Від Фьодорова отримав однозначну відповідь, що ми у вас особливо й не будемо запитувати. Каже, вас держава вчила і ви маєте віддавати належне. Самі розумієте, що альтернативи в мене тоді не було. Потім Володимир Фьодоров потягом 7 років був послом України в Росії і допомагав вирішувати багато проблем Житомирської області».

Хірург – не просто професія, а спосіб життя

Із 1992 року Зіновій Парамонов став начальником управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Він тричі був депутатом обласної ради. Зіновій Михайлович стверджує, що багато доленосних рішень для медицини Житомирщини вдавалося приймати завдяки розумінню з боку колег. Серед депутатського корпусу облради постійно було 20-30 лікарів, котрі добре розуміли, що за кожним голосуванням стоять життя і долі дітей та дорослих.

Зіновій Михайлович пригадує ефективну 8-річну співпрацю з Антоном Малиновським, який обіймав різні керівні посади в області. За цей час на Житомирщині з’явилося чимало об’єктів будівництва, необхідних галузі охорони здоров’я. Очевидно, що без підтримки високого керівництва вони б залишилися лише нереалізованими проектами.

Так, у 1991 році Житомирська область стала одним із лідерів по Україні після Донеччини та Львівщини, де був відкритий діагностичний центр з автоматичною реєстратурою та національним реєстром постраждалих від аварії на ЧАЕС. Тоді ж розпочалося літнє оздоровлення дітей із північних районів на базах лікувальних установ. Тогочасна система комплексної медико-психологічної реабілітації дітей-чорнобильців Житомирщини не мала аналогів у державі.

Під керівництвом Зіновія Парамонова у Житомирській області вперше в Україні провели реорганізацію ліжкового фонду. Показник 70 ліжок на 10 тис. населення був зафіксований ще у 1997 році, тоді як держава досягла такого рівня лише у 2006 році. Окрім цього, Житомирщина стала одним із лідерів по впровадженню сімейної медицини.

Важливою ініціативою керівника управління охорони здоров’я стало створення у 2000 році благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Лікарняна каса вирішила питання медикаментозного лікування хворих та зняла соціальну напругу серед малозахищених верств населення.

Серед знакових досягнень Зіновія Парамонова було відкриття першого в Україні відділення дитячої ендоскопічної хірургії на базі Житомирської обласної дитячої лікарні. А у 2003 році в області з’явився центр матері і дитини, в якому впроваджувалися нові технології проведення пологів, передбачені рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Ефективність роботи управління охорони здоров’я, яким тоді керував Зіновій Парамонов, оцінили на загальнодержавному рівні. У 2004 році в системі рейтингових оцінок по охороні здоров’я в Україні Житомирська область посіла перше місце.

Зіновій Михайлович виховав цілу плеяду хірургів, які стали головними лікарями у медичних закладах по районах області. Вони здобували свій досвід, вчилися, як працювати у колективі та щодня все глибше усвідомлювали свою місію заради порятунку людей під керівництвом мудрого наставника та вчителя Зіновія Парамонова.

«Пишаюся своїми учнями, які зараз виконують найскладніші операції. Це Іван Іванчук, Віктор Лучків, Ігор Міщеряков, Володимр Ковальчук. Окрім цього, мої вихованці – це головні лікарі з різних районів області Ігор Сабадаш, Анатолій Галанюк, Тарас Собко», - розповідає Зіновій Михайлович.

Хірург – не просто професія, а спосіб життя. Саме ця істина влучно характеризує Зіновія Парамонова. Нині лікар вже не робить операцій, але постійно слідкує за новітніми досягненнями у медицині. Він не відмовляє у допомозі нікому, хто до нього звертається, адже з дитинства знає, що його покликання – допомагати людям, аби вони не хворіли і не страждали від болю.

Зіновій Парамонов: «Хірург – це людина, яка долає хворобу і виходить з операційної переможцем»




Джерело статті: Житомир-онлайн

На головну сторінку

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Новини