Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Фільм уродженця Житомира висунено на
Фільм уродженця Житомира висунено на "Оскара"

Приємна новина з Києва. Український...

  • Фільм уродженця Житомира висунено на
    Фільм уродженця Житомира висунено на "Оскара"

    Приємна новина з Києва. Український...

  • «Водії мають бути відповідальними, а Житомир — безпечним» — Віктор Євдокимов
    «Водії мають бути відповідальними, а Житомир — безпечним» — Віктор Євдокимов

    Попри всі латання доріг, нову...

  • Мер Житомира у відпустці, а міськрада його
    Мер Житомира у відпустці, а міськрада його "піарить" перед виборами. ФОТО

    21 вересня, як і кожного...

  • ЮРІЙ ПАВЛЕНКО: МИ ПРАГНЕМО СФОРМУВАТИ ПОТУЖНІ ФРАКЦІЇ У МІСЦЕВИХ РАДАХ УСІХ РІВНІВ, АБИ ВІДРОДИТИ ЖИ ...
    ЮРІЙ ПАВЛЕНКО: МИ ПРАГНЕМО СФОРМУВАТИ ПОТУЖНІ ФРАКЦІЇ У МІСЦЕВИХ РАДАХ УСІХ РІВНІВ, АБИ ВІДРОДИТИ ЖИ ...

    Житомирська територіальна виборча комісія 23...

Новини
Сергій Пашинський: «Я - з Коростеня!» ФОТО

Сергій Пашинський: «Я - з Коростеня!» ФОТО

25 липня 2018
Ми сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з відомим коростенцем, народним депутатом, головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Сергієм Пашинським.

- Вас добре знають на Житомирщині, адже Ви тривалий час очолювали обласну партійну організацію блоку Юлії Тимошенко. Та мало хто знає, що Ваші батьки живуть у Житомирській області, в місті Коростені.

- Так, мої батьки живуть у місті Коростені Житомирської області, я коростенець, навіть пашинець, із села Пашини. Там жили Пашинські, Волковські, Міцензеловські. Пишаюся походженням, адже сам по собі Коростень і ця територія дуже цікаві з точки зору історії. Багато вчених задавалися питанням: де прабатьківщина слов'ян? Зараз історики й археологи схиляються до думки, що ці території були одним із центрів так званої празько-колочинської культури. І якраз поліські племена з цих територій розселилися по всій центральній і східній Європі. Це не містечковий патріотизм, це історичний факт, який все ж таки підкріплює і патріотизм.

Сергій Пашинський: «Я - з Коростеня!» ФОТО

Сергій Пашинський з батьками


- Коростенці називають Вас своїм. Як часто Ви там буваєте? Що для Вас значить це місто?

- Я закінчив там школу, там мої батьки, це моя батьківщина. В Пашинах до цих пір живуть мої батьки, Пашинські. Це місто, в якому батько, Володимир Олексійович Пашинський, очолював школу № 3 - одну з найстаріших у Коростені! За моїми підрахунками, його стаж директора школи - 44 роки. На мою думку, це рекорд! У Коростені намагаюсь бувати якнайчастіше. Хоча іноді і не виходить так часто, як хотілося б. Зараз ми переживаємо дуже важкі часи. Взагалі останні 5 років мого життя - це суцільна боротьба. Ті події, які відбувалися Україні, ризик втратити незалежність, державу і територію, змушували мене більшість часу перебувати в Києві. Та, як каже моя мама, дякуючи телевізору, бачить мене регулярно, тому може слідкувати, чи я пострижений, чи не схуд, і чи в шапці!

- За освітою Ви - історик, закінчили Київський педагогічний інститут (зараз Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Ваші батьки педагоги?

- Так, викладачі іноземної мови, батько Володимир Олексійович - англійської, а мама Ольга Кузьмівна - німецької.

- Ви захоплюєтеся історією, що для Вас цікавіше - досліджувати чи творити історію сучасної України як державний діяч, депутат?

- Насправді, ніхто ж не планував такий хід подій, планували жити, працювати, ростити дітей. Це заїжджена фраза, але людина народжується, щоб бути щасливою. Але доля має свій план.

У древніх китайців був такий прокльон ворогу: "Я тобі бажаю жити в час перемін". Адже в час змін найбільше катаклізмів, найбільше трагедій. Моєму поколінню, так трапилося, прийшлося жити в епоху колосальних змін. Я вже був у зрілому віці, коли розпадався Радянський Союз, потім початок 90-х, соціально-економічна катастрофа, коли не було зарплат, пенсій, коли економіка колапсувала.

А далі доля мені наврочила ще переміни. Я мав честь брати участь у тих подіях майдану, які, на мою думку, вперше за 700 років повернули українську історію туди, де вона повинна була бути. Це не гучні слова. Київська Русь по своїй ідеології, по своїй культурі і релігії - це була європейська країна, яка приймала активну участь у міжнародних політичних процесах, була рівноправним партнером. Але в результаті монголо-татарської навали та інших подій ми стали країною-окраїною, прикордонням. І дуже багато століть ми не мали своєї державності. Та незважаючи на це, українська нація вижила, зберегла свою самоідентичність, культуру, мову.

Я наведу цифру, яка мене особисто дуже вразила. До приєднання до Російської імперії на території нинішньої України до 200 міст користувалися Магдебурзьким правом. На території нашої області 5 міст, які зараз називаються містами обласного підпорядкування, мали Магдебурзьке право. Вдумайтеся в ці цифри! Тобто у нас навіть до 17 ст., до приєднання до Росії, був оцей шанс стати Європою. Адже Магдебурзьке право - це право, яке лежало в основі побудови всіх потужних міст Європи, було основою демократії. На жаль, наші пращури прийняли рішення воз'єднатися з Російською імперією, і ми в соціально-політичному та ідеологічному розвитку втратили свій шанс демократичного європейського розвитку. Якби не було приєднання до Російської імперії, ми б вже зараз були самодостатньою розвиненою європейською країною.


- В одному зі своїх інтерв'ю у 2014 році Ви процитували слова Левка Лук'яненка: "Нація, яка не може посилати своїх синів на смерть, це нація рабів". Україна вже не нація рабів? Адже майже щодня на Сході гинуть кращі її сини… Що, на Вашу думку, можна і треба зробити, щоб це припинилось?

- У ніч з 10 на 11 грудня 2013 року Україна перестала бути нацією рабів! Тоді, під час нічного штурму Беркутом наметового містечка на Майдані, в ніч, коли намагалися ліквідувати Майдан, я бачив на свої очі, як Україна ставала сильною, незалежною державою, державою сильної нації, хоробрих, відважних людей!

Я стояв поруч з людьми, в яких стріляли, вони падали, а на їх місце ставали наступні! Вони стояли стіною, незламною стіною, що боронила нашу свободу, нашу суверенність, наше право на вільний вибір! Я був там, я бачив це власними очима, я стояв поруч! Після цього неможливо не повірити у силу свого народу, своєї нації, у наше спільне славне та успішне майбутнє!


- Ви є Головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Що Вам вдалося/не вдалося зробити на цій посаді?

- За 4 роки було зроблено для національної єдності і безпеки більше, ніж за 25. Ми прийняли базові закони, ми змогли реформувати армію, що дало можливість втримати державу і не дати Росії просунутися далі, попри їх плани захопити всю Лівобережну Україну.

Що не вдалося? Поки не вдалося реформувати оборонпром, виробництво. Та в мене ще є трохи часу і я буду це робити!


- В критичний період війни Ви підтримали реформу закупівель у Збройних Силах України (скорочення терміну закупівель з 60 до 14 днів, посилення відповідальності постачальників), що дало змогу швидше отримувати необхідні для ЗСУ речі. Вплинуло це на стан ЗСУ?

- Звісно, вплинуло, але зрозумійте, це тільки одне із завдань, яке потрібно було вирішувати. А вирішувати їх потрібно безліч. І ми це робили, бо потрібно було захистити державу, захистити наші кордони, вирішували масу завдань, яких не видно на перший погляд, але які змінили нашу обороноздатність, зміцнили нашу державу! Це як робота хірурга-кардіолога: потрібно шукати тромби і їх видаляти, інакше весь організм зупиниться, перестане функціонувати. Ми постійно шукаємо ці тромби і намагаємося їх видалити для формування національної безпеки країни.

- Ви підтримуєте курс України до НАТО. На Вашу думку, це дозволить Україні посилити свої позиції на міжнародній арені?

- Коли раніше ми говорили про необхідність вступу України до НАТО, деякі наші дуже активні молоді депутати й активісти кричали, що нехай тільки спробують, та ми їх на поріг не пустимо. Коли ж вперше за всі роки незалежності генеральний секретар НАТО виступив у сесійній залі Верховної Ради, ці ж люди і слова проти не сказали, його вітали оплесками. Тому що навіть вони зрозуміли, що це необхідно, що від цього Україна тільки б стала сильнішою, тільки б посилила міжнародну безпеку.

- Ви стабільно голосуєте "За" за законопроекти, що дозволяють підвищити прозорість уряду і влади (за відкриті дані, прозорість власності на ЗМІ, електронні сервіси, публічні закупівлі). Як Ви вважаєте, дозволило прийняття цих законопроектів підвищити рівень доступності і прозорості влади й урядових організацій?

- Без прозорої влади неможливо побудувати довіру народу до свого уряду, тому ми будемо працювати, щоб підвищити доступність і підзвітність влади людям, які її вибирають!

- За останні чотири роки Україна, наче той Фенікс, поступово відроджується з попелу. Почала функціонувати армія, відбулось переформатування судової системи. Одним словом, у державі було проведено ряд реформ. Чи пішли на користь ці зміни населенню України? Адже в той же час матеріальне становище українців не стає кращим…

- Я хочу, щоб мої земляки це почули. Те, що в 1917 році українська еліта, український уряд не втримала державу, дотримання принципу "два українці, три гетьмани", призвело того, що в 30-х роках мільйони українців померли в страшних муках голоду. Померли від голоду і дві мої тітки в Радомишльському районі. Вони померли тому, що за 20 років до цих жахливих подій тогочасна українська еліта не об'єдналася і не захистила державу. Якщо ми зараз підемо на повідку таких же еліт, які кричать "давайте повернемо назад, якби не вони, такого б не було, давайте назад дружити з Росією, то не буде війни", то через 20-30 років це закінчиться трагедією! Я звертаюся до своїх земляків: якщо Ви не хочете, щоб Ваш син, внук загинув десь в Афганістані чи Сирії, то нам не можна повертати. Не можна піддаватися на провокації, не можна повернути назад, бо отримаємо нові трагедії. Історія дає гарні уроки, потрібно їх тільки вивчити.

- Щодня з України і Житомирщини зокрема йде відтік кваліфікованих спеціалістів. Як зупинити це? Чи спроможна держава сьогодні щось запропонувати молоді, яка мріє жити в достатку, з якісною медициною та освітою?

- Починаючи з 2014 року я був сконцентрований на збереженні держави. Це була моя генеральна ціль, задача і завдання. Зараз, коли ситуація трохи починає стабілізуватися, я хочу зайнятися і проблемами свого регіону, Житомирщини. Я рідко розповідаю, але тільки за останній час я ініціював програму насадження лісів, сприяв питанню щодо виділення 35 мільйонів гривень на полігон ТПВ в Коростені, десяти мільйонів - на дорогу, 13 мільйонів - на очисні споруди в Олевську.

Ми змогли захистити державу. Але щоб виграти цю війну раз і назавжди, нам потрібна не тільки армія. Нам потрібні потужні міста, живі і сильні громади, нам потрібні ефективні підприємства і нормальні дороги. Нам потрібна стабілізація ситуації з видобутком бурштину.

Я дуже пишаюся своїм рідним регіоном. Адже більшість Героїв України, більшість тих, хто стояв на передовій і віддав своє життя за нас і нашу державу, - це воїни з Житомирської і Дніпропетровської областей. Не з тих, які традиційно ототожнюються з націоналізмом і патріотизмом. Саме житомиряни, які ніколи не кричали, що вони патріоти, які часто розмовляють російською чи суржиком, коли постала загроза, вийшли і віддали свої життя за свою землю, свою державу, майбутнє свого народу!


- Це мій борг перед загиблими і живими - зробити сильний регіон, забезпечити людям умови для гідного життя, для роботи! Зробити все можливе для свого регіону і для України

- За фахом Ви історик-суспільствознавець. Яку історію передбачаєте Україні?

- 4 роки після Майдану - ще не строк для історії, щоб робити підсумки та висновки. Але я можу сказати, що найголовніше, що ми утримали державу. У нас інша армія, інша обороноздатність, інший дух та ідея! І з такими людьми ми зможемо відновити країну!

Народний тижневик "Субота"

Джерело статті: Житомир-Онлайн

На головну сторінку

«    Вересень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930 
Новини