Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
У центрі Житомира помер чоловік
У центрі Житомира помер чоловік

У центрі Житомира, навпроти Телецентру,...

  • У центрі Житомира помер чоловік
    У центрі Житомира помер чоловік

    У центрі Житомира, навпроти Телецентру,...

  • Колишня житомирянка відкрила інтернет-магазин одягу з українськими мотивами
    Колишня житомирянка відкрила інтернет-магазин одягу з українськими мотивами

    Валентину Шафран (Світельську, Коноброцьку) добре...

  • Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі
    Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Житомирі

    У дворі однієї з багатоповерхівок...

  • Чоловік, в якого стріляли на Польовій у Житомирі, помер у лікарні
    Чоловік, в якого стріляли на Польовій у Житомирі, помер у лікарні

    43-річний житомирянин, замах на вбивство...

Новини
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко: уявити перехід Росії після смерті Путіна до демократії неможливо

Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко: уявити перехід Росії після смерті Путіна до демократії неможливо

20-05-2023
Російсько-українська війна відбувається і на полі бою, і на теренах ідеологій. Україна виборює своє право на суверенність та свободу, які Росія хоче забрати і нав’язати свій так званий "русскій мир". Для того, щоб боротися з цією кривавою ідеологією треба розуміти проти чого саме йде бій. Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко у цьому році видав книгу з назвою, котра відповідає сьогоднішньому виклику перед українцями – "Як зруйнувати русскій мир".

"Українські Новини" вирішили поспілкуватися з Денисенком для того, щоб дізнатися, яке політичне майбутнє можна очікувати у країні-агресорі Росії. У нашій розмові ми обговорили сценарії, які можуть відбутися після відставки/смерті російського диктатора Володимира Путіна, та хто зможе взяти до своїх рук владу у РФ. Також ми підняли питання, чи стала Росія васалом Китаю та як боротися з "русским миром".

У медіа багато поширюється інформації про наш контрнаступ, у соцмережах багато обговорюють. Я хотів би дізнатися про можливості нашого ворога. Як вважаєте, чи має РФ потенціал для наступальних операцій цього року в Україні і не тільки?

Теоретично потенціал у Росії, безумовно, є. Чи практично буде цей наступ цього літа? Я схиляюся, що якщо щось і буде, то це буде локально на певних ділянках фронту для того, щоб завадити нашому контрнаступу. Якщо вони і думають про наступальні дії, то виключно для того, щоб сковувати на певних ділянках наші війська.

Яким бачите сценарії закінчення війни? Скільки триватиме і у що може перерости? Наприклад, чи буде повна поразка Росії або війна розгорнеться у більших масштабах?

Росіяни мріють про розгортання цієї війни у величезних масштабах, але їм нічого не вдається. Станом на зараз у світі немає жодної країни, яка б хотіла розгортання цієї війни на якісь більш широкі території, в тому числі єдиний російський сателіт – Білорусь. Це не вигідно нікому: Європі, Китаю, Індії… Не існує жодної точки у світі, де б хотіли розгортання цієї війни на інші території. Не те, щоб практично, навіть теоретично немає такої країни. Та ж Північна Корея, умовно кажучи, не зацікавлена у будь-якій ескалації подій на інших територіях. План Кремля по повторенню світової революції традиційно провалився.

Максимум, що хтось може прогнозувати зараз – це ситуацію до кінця літа цього року, тобто до кінця умовних наступальних дій з обох сторін. З того моменту буде точка біфуркації (набуття нових особливостей унаслідок рухів динамічної системи за незначної зміни її параметрів). Після цього є велика множинність варіацій, куди може рухатися ситуація. Вона може рухатися до заморозки чи від в’ялопоточного конфлікту до продовження конфлікту в дещо меншій інтенсивності. Давати прогнози – це тикати пальцем в небо. Обов’язково хтось попаде і потім буде розповідати, що він крутий аналітик, але насправді зараз щось прогнозувати неможливо.

Які є можливі сценарії після того, що Путін піде?

Там відбудуться зміни за будь-яких обставин. Вірогідність змін у сторону заморозки конфлікту в Україні, відкачування назад, а також в сторону того, що вони будуть більше робити кроки стосовно переговорного процесу – 70% на 30%. Де остання цифра означає, що прийде хтось більш упоротий ніж Путін, хоч це дуже малоймовірно. 70% того, що еліти почнуть шукати варіанти до перемир’я, виходу із ситуації та спроб зберегти якесь більш-менш цивілізоване обличчя і балансувати між Заходом і Китаєм. Смерть Путіна відкриває вікно можливостей.

Чи призведе його відставка чи смерть до зміни режиму, навіть до демократії?

Станом на зараз уявити у РФ перехід до демократичного суспільства неможливо. Єдине, про що ми можемо говорити, це про створення менш авторитарного режиму. Максимум до чого може дійти – пом’якшення режиму. Говорити про скачок до демократії та відкриті вибори – дурниця. Україні потрібно, щоб у Росії став реально слабкий центр, а також різке посилення регіонів з великою децентралізацією фінансів і політичних можливостей цих регіонів з подальшими відцентрованими процесами. Чесно кажучи, поки що ми можемо говорити тільки про те, що після фізичної або політичної смерті Путіна існує висока вірогідність того, що центр буде слабшати. Вони цього дуже бояться.

Зараз існує тільки одна група у Кремлі, точніше дві групи, котрі працюють у тандемі, що мають можливості багато у чому безболісно, наскільки це можливо після 23 років одноосібного управління, більш-менш утримувати нинішню вертикаль влади. Мова про групу Ковальчуків і так званих технократів Греф-Кірієнко. Вони працюють зараз у тандемі і контролюють всі ключові телеканали, соцмережі, уряд, центробанк і 50 регіонів із "89" (включно із так званими "новоутвореними", тобто окупованими). Вони мають 2/3 регіонів, де їхні люди стоять в управлінні. Їм не вистачає посилення у силовому блоці – армії чи спецслужбах. Багато-хто вважає, що Пригожин – людина, яка так чи інакше рухалась у фарватері Ковальчуків. Багато-що вказує саме на це. Бажання Пригожина змінити міністра оборони або голову генштабу відкривало б цим групам просто безмежні можливості людських і фінансових ресурсів. Поки що їм не вдалося цього добитися.

Якщо говорити про теоретичну модель "Путін завтра помре", то єдина група, яка б змогла достатньо швидко і відносно спокійно утримати вертикаль влади у своїх руках – це тандем Ковальчуків-Кірієнка.

Ви уже згадали що в РФ вже 23 роки поспіль одноосібна влада. Згадуючи ту ж саму історію, часто йде міфологізація диктатора. З’являються якісь чутки про нього, навіть небилиці, адже влада закрита від суспільства, тому люди можуть вигадувати багато-що. На фоні параду 9 травня у Москві хотів дізнатися, чи вірите ви у існування у Путіна двійників?

Путін часто сам міфологізував своє минуле. Його офіційна біографія багато чим відрізняється від неофіційної. Я спеціально цікавився, а що виграв майстер спорту з дзюдо Володимир Путін. У радянські часи для отримання звання майстра спорту потрібно було бути призером чемпіонату чи турніру. Ми читаємо про те, який він видатний дзюдоїст, але немає жодної інформації, що виграв дзюдоїст Путін. Я у жодній відкритій літературі не знайшов цього.

Якщо ми будемо говорити про психотип Путіна, то одна з українських дослідниць нещодавно на конференції зробила доклад, де вивела образ людини, яка дивиться на все із-за кутка і заглядає.

До речі, дуже сильно розкрутили історію, що Путін нібито побачив в дитинстві пацюка, якого загнали у куток, а потім цей пацюк кинувся. Показували, що він і є цей пацюк, якого не можна заганяти у куток. Насправді, це міф, бо Путін по своїй натурі боягуз і все, що він робить у складні моменти – ховається у куток і вичікує. В нього немає внутрішнього "Я" як такого, він дуже багатоликий. Коли ми говоримо про особистість Путіна, то повинні розуміти, що це людина, яка весь час дивиться із-за кутка і вичікує свого моменту.

Раніше я вважав, що у нього немає фізичних двійників. Зараз я більше схиляюся, що все ж таки хтось є. Людина точно не може настільки відрізнятися у різних ситуаціях. Путін протягом двох днів боявся з кимось поздороватися, а потім у Маріуполі за руку здоровався з людьми. Він має когось, хто його підміняє, але на ключових зустрічах з’являється справжній Путін.

Наскільки ймовірним є сценарій громадянської війни в РФ після відставки Путіна?

Станом на зараз якихось праобразів громадянської війни не існує. Можливість розвитку сепаратизму існує тільки у двох регіонах РФ – Чечня і Якутія. Поки є Путін і Кадиров, то сепаратизму у Чечні не буде. У випадку з Якутією, мова йде про величезну територію, але всього з 1 млн населення, тому вірогідність невисока. Також є піврегіони, які можуть протестувати. Наприклад, Татарстан, але там відбувається дика русифікація протягом останніх двадцяти років. Русифікація полягає у тому, що їх аналог нашого ЗНО у Татарстані рідною мовою здавала тільки одна дитина позаминулого року. Також у Татарстані демографічна ситуація полягає у тому, що у ньому 52% населення – татари, а 48% – ні. Дуже важко уявити собі національний рух, який би почав видавлювати ці 48%.

Якщо говорити про якісь мононаціональні республіки, то їх є кілька, вони дуже депресивні і бідні, їхні еліти розуміють, що головні гроші приходять з центру. Мова йде про калмиків, тувінців, чеченців, ось і майже все. Стосовно інших республік, то там малий відсоток корінного населення. Буряти – 30% від населення республіки, башкіри – теж і так далі. Тому немає потенціалу.

Кірієнко будував регіональну політику протягом останніх років на тому, що більшість губернаторів – "парашутисти". Всього сім-вісім губернаторів по всій РФ місцеві. Всі інші – люди прислані з центра. Всі національні проєкти, які є основою фінансування регіону, йдуть через губернатора, який у ручному режимі, давати комусь кошти чи ні. Будь-яка еліта залежна від центра, адже розуміє, що гроші йдуть звідти. Єдине, що сколихнуло б цю історію – політична і фінансова децентралізації. Фінансова дасть за кілька років укріпитися місцевим елітам, які б розуміли, що ці гроші у них, бо вони їх заробляють і можуть витратити. Без цього продовжиться глобальна залежність еліт від фінансування з центра, а відтак і повна політична залежність цих еліт.

Чи може буде громадянська війна за владу наближених?

Громадянська війна передбачає, щоб хтось воював проти когось. Вірогідність громадянської війни у РФ – 1%. Чи буде це якось розвиватися? У таких моментах завжди відбувається великі катаклізми, які можуть призводити до великих політичних і навіть воєнних змін. Чи з’явиться хтось настільки афористичний, хто підніме ціль повстання у регіонах? Не знаю. Чи буде у нього фінансування, зброя і можливості для того, щоб всі ці речі робити? Громадянська війна – це величезні людські і фінансові ресурси. Це також воєнні ресурси. Чи є в регіонах стільки зброї, щоб захопити владу.

А сценарій перевороту?

Будь-який переворот зробити не складно. Питання у тому, хто може утримати владу. Єдина структура, яка б могла теоретично могла б наблизитися до перевороту – тандем Ковальчукі-Кірієнко. Але вони точно цього зараз робити не збираються. Я думаю, що всі інші не готові до чогось подібного.

Наскільки ймовірним є розпад РФ після відставки Путіна?

Якщо б Путіна завтра не стало, то вірогідність того, що Росія починає розпад рівний нулю. Ми не розуміємо, які процеси там будуть починатися. Якщо там розпочнуться серйозні відцентрові процеси, то теоретично це можливо. Ми повинні зрозуміти, що Росію можуть розвалити тільки росіяни. Один з міфів, який у нас є, це те, що її можуть розвалити татари, чеченці або інші.

Другий момент, Росія може розпадатися тільки тоді, коли буде зовнішній поштовх – Китаю чи США, не важливо чий. Треба, щоб одна із сторін захотіла цього розпаду.

Будь-який сепаратизм будується на кількох дуже чітких історіях. Перше – міф про окремість території і ряд регіонів мають теоретично такий міф. Друге – слабкий центр, а цього поки що немає. Третє – патерналістська політика щодо підлеглих, що зараз присутнє. Четверта – місцеві еліти, які підтримають міф про окремішність територій, а це знаходиться у зародковому стані. Також у зародковому стані п’ятий фактор – наявність великих парамілітарних структур, які мають охоплювати до 1% населення. Цю нішу можуть зайняти приватні військові компанії різних рівнів і різного гатунку. Останнє – міжнародний фактор, який підтримує або ні цю історію. Класичний приклад – Ефіопія і Еритрея. Поки існував СРСР, щоб не робила Еритрея, вона не могла відділитися. Коли Союз розвалився, тоді Еритрея утворила незалежну державу.

Мають збігтися всі зазначені шість факторів або хоча б п’ять із шести, але міжнародний – ключовий. Якщо цих шести факторів немає, то це все не більше ніж балачки.

Чи не може бути такого, що світова спільнота не допускатиме розпаду РФ через розпорошення ядерної зброї?

Якщо світ буде розуміти, що це прогнозовані історії – це одна річ. Якщо це передбачатиме війну між ядерними державами – інша. Тут дуже багато факторів. Ми хочемо якихось лінійних відповідей, а тут класичний випадок, коли на одне пряме питання може бути кілька правильних відповідей.

Російсько-українська війна включає в себе також і боротьбу проти рашизму. Україна хоче вигнати зі своїх територій цю ідеологію. Як нам не допустити потім її повернення?

Ми повинні провести дуже жорстку люстрацію для відносно невеликої кількості людей. У парламенті є два законопроєкти про люстрацію. Один передбачає люстрацію для умовних 5-10 тис. людей і я підтримую такий підхід. Він має бути дуже жорстким, з дуже великими дискусіями у суспільстві. Підхід має передбачати викидання з політики за підняття того ж мовного питання.

Другий законопроєкт передбачає підхід, за яким передбачається люстрація для всіх тих, хто був у проросійських партіях з 2014 року. Це неможливо зробити. Ухвалення такого закону потопить цю історію.

Люстрація – це перший елемент. Другий важливий елемент – це те, що має відбутися величезна дискусія у суспільстві, яка повинна передбачити психотерапію для суспільства. Ми всі повинні через себе пропустити останні тридцять років і дати відповідь, чому нам не вдалося і які помилки ми повинні не повторити. Коли ми говоримо про колективну відповідальність росіян, що вони винні у путінізмі, ми точно таким же чином маємо говорити про колективну та індивідуальну відповідальність українців, тобто кожного з нас, починаючи з того, що ми обирали не тих людей і велися не на ті ідеї.

Багато-хто наголошує, що Росія стає васалом Китаю, особливо на фоні візиту до Москви Сі Цзіньпіна чи дійсно це так?

Так і є. Кінець 2022 року - 2023 рік – це переломні моменти для російської імперії. По суті Путін де-факто цим візитом Сі Цзіньпіна підписав васалітет РФ перед Китаєм. У своїй ненависті до Заходу він вважає, що краще стати васалом Китаю, аніж спробувати грати з Заходом. Чому це відбувається? Це його психологічні моменти, можемо про це не говорити. З точки зору економіки Росія стає залежною від Китаю. Імпорт із КНР в РФ виріс за останній рік на 150%. Китай стає ключовим гравцем на російському ринку по дуже багатьом видам продукції. При цьому, треба розуміти, що станом на зараз Росія досягла піків свого експорту. Все, що можна експортувати, вони вже експортують. Збільшити експорт із Росії, не змінюючи структури економіки, вони не зможуть. Та і змінити структуру економіки вони не зможуть. Вони будуть технологічно залежні від Китаю, як ні від кого іншого. З цієї точки зору Росія перетворюється на хвіст китайської економіки без технологічних проривів, залишаючись сировинною країною, яка буде залежати у видобутку цієї ж сировини від технологій Китаю.

Росія для КНР справді союзник чи лише сировинний придаток?

Росія стає для Китаю сировинним придатком, бо по ключовим технологічним речам вони відстають і будуть з кожним роком все більше відставати. Вони не є союзниками. Російсько-українська війна – інструмент у геополітиці Китаю. Росія для них не союзник і не об’єкт, а інструмент в їхній геополітичній позиції, де вони хочуть новітній біполярний світ, де є два гегемона.

Як далі розвиватимуться російсько-китайські відносини?

Можемо говорити лише про те, що Росія глобально залежна від Китаю. Якщо б завтра сталося чудо, чого насправді не буде, і Китай би сказав, що не буде продавати Росії товари сірого імпорту, тоді б російська економіка рухнула протягом трьох місяців. Російська економіка залежить на 80% від трьох країн – Китай (Гонконгська юрисдикція), Арабські Емірати і Туреччина.

Для Китаю потрібна керована Росія, яку очолює зрозуміла для них людина. Вони готові під російським прапором освоювати російські території.

Я так розумію, що воєнної інтервенції від Китаю до Росії не варто очікувати?

Це міфологія. Їм це взагалі не потрібно. Так, вони грають зараз у певні ігри. Так, вони малюють карти із китайськими назвами нині російських, а колись китайських міст. Так, там говорять потихеньку по-китайськи і через умовних 50 років Китай може захотіти забрати ці території, але якщо і не забере, то буде їх доїти. Їхня задача – доїти ці території, а не управляти ними. Якщо вони впадуть для них, як дозріле яблуко, – прекрасно. Не впадуть – будуть дивитися. Вони розуміють, що зараз напасти на Росію і захлинутися у цих територіях немає сенсу, коли ти можеш і так за дешево мати все те, що Росія так просто тобі віддасть.

Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко: уявити перехід Росії після смерті Путіна до демократії неможливо


Чи можна назвати поточну ситуацію геополітичною смертю РФ?

Росія перестає бути імперією. Поточний рік і особливо 9 травня чітко показали, що Росія перестала бути країною, яка має імперські амбіції на цей момент. Вони уже змирилися, що навіть теоретично не можуть протистояти США чи колективному Заходу. Вони шукають старших партнерів, сподіваючись залишатися серйозним регіональним гравцем, але технологічно вони будуть відставати, тому і фінансово не будуть мати можливості для того, щоб вирішувати геостратегічні проблеми.

9 травня збувся найстрашніший сон російського націоналіста, коли цей самий націоналіст попросив таджика, узбека, казаха і вірменина захистити РФ. Коли запросили президентів, щоб невідомий дрон не впав на червону площу. По суті вони сказали: "Захистіть нас, будь ласка". Це побачив весь світ. Цього не зрозуміли у Росії, але те, що весь світ зрозумів, що відбулося, не треба сумніватися. Китайці, дивлячись на це, сміялися.

Але вони гордо кричать про "русский мир".

Треба почати з дефініцій. Що означає "русский мир" не знає ніхто. "Русский мир" – унікальна ідеологія, яка немає дефініцій, на відміну від соціалізму, комунізму, капіталізму і будь-чого. Я зібрав 183 різних дефініцій, що означає "русский мир" і зупинився. Фактично кожен, хто хоче, може придумати свою дефініцію "русского мира". При цьому їх об’єднує кілька речей. Перша – це абсолютна всеїдність, тобто немає такої ідеології, яку б міг вмістити в себе "русский мир". Умовний сталініст і умовний церковник російського православ’я прекрасно поєднуються. "Русский мир" може поєднати абсолютно все, що йому захочеться. Друге – він не виходить за межі держави, адже є частиною російської держави. "Русский мир" не може ставати наднаціональним або міжнаціональним.

Я наведу два визначення "русского мира". Дефініція письменника Олександра Проханова, яка є визначальною, щоб зрозуміти, що таке "русский мир". Проханов сказав, що "русский мир" – это всё", а далі продовжив, що це "трава на земле, звезды на небе, фавелы в Венесуэле" і всяка інша беліберда. А друге, більш приземлене, – це визначення Владислава Суркова. Він сказав про те, що "русский человек не видит поваленного забора возле своего дома, не видит грязи под своими ногами, потому что взгляд его устремлен вдаль и он видит только великое будущее".

"Русский мир" – це і російська культура. Кенселінг культури, незалежно від позиції її діячів, призведе до знищення "русского мира"?

Знищувати культуру набагато тяжче, аніж "русский мир". Для "русского мира" російська культура – лише малюсінький елемент. Коли ми говоримо, давайте закенселимо Пушкіна, Толстого і Достоєвського, то це дуже складно зробити. Чи потрібно це зробити в Україні? Так, потрібно. Чи можливо це зробити у частині світу? Так, можливо зробити. Але, чесно кажучи, уявити собі дискусію у Нью-Йорку: "А чи можна нам заборонити Шостаковича і Прокоф’єва, як частину русского мира?". Ні, точно не вдасться, точно таким же чином зараз композитор Вагнер ставиться у всіх операх світу. Тому що він – Вагнер. Погано я ставлюся до Прокоф’єва і Шостаковича чи ні, але це видатні композитори.

Тому, коли хтось вважає, що нам зараз потрібно почати першим ділом у світі боротися з Толстим і Достоєвськім, то ми програємо. Ми повинні розуміти, що ми програємо цю війну. Я вважаю Достоєвського графоманом, це моя щира точка зору, але величезна маса яйцеголових інтелектуалів скаже, що він видатна людина, бо він відкриває для них щось. Боротися з Достоєвським потрібно в останній момент.

Я скажу єретичну точку зору, але нам не вдасться нашими силами побороти Толстого та Достоєвського. Якщо ти не можеш цього зробити, то треба не в лобову йти, а займатися тактикою непрямих дій.

Говорячи про територію України, буде абсолютно правильно знищити всі пам’ятники Пушкіну по всій країні. Але, знищуючи щось, паралельно треба чимось заміняти. У нас, на жаль, наша гуманітаристика взагалі цим не займається. Немає нашої історії ХХ ст., немає нашої історії ІІ світової війни, немає новітніх підходів до історії України. Ми досі живемо у наративах і періодизації радянської історії умовно від Київської Русі до 2023 року. Я говорю про найпростіші аспекти, а цих нюансів маса. Ми повинні зараз у найшвидших темпах напрацювати величезну кількість нових текстів, які замінять всі ці речі. Поки ми з вами розмовляємо, не треба забувати, що росіяни почали роботу над новою 20-ти томною історією Росії. Поки ми з вами говоримо, місто Київ викреслено з усіх підручників російських шкіл, де йде мова про Київську Русь. А ми не хочемо напрацювати наші тексти. Це невеликі гроші, але ми повинні їх вкладати. Гуманітарний фронт не менш важливий, ніж інші.

Як знищити цей "русский мир"?

Механізми, за якими функціонує російська держава, яка і є уособленням цього "русского мира", не змінювалися з часів Івана Грозного. Чотириста років підряд відбувається весь час реплікація однієї і тієї самої ситуації. Єдине чого боїться "русский мир" – це "хорошого сьогоднішнього дня". Найстрашніше, що може бути, коли російський політик говорить, що "нам не нужно величие, нам нужна нормальная жизнь сегодня". Поясню про що йде мова. Зараз проти війни найбільше виступає середній клас, тому що він розуміє, що таке більш-менш нормальне життя. Як тільки у Росії з’являється група політиків, яка починає продукувати історію про нормальне життя сьогодні, що і потрібно їм нав’язувати і змушувати будувати саме таку ідеологію, "русский мир" буде підкошений протягом одного покоління, тобто 30 років. Коли хтось говорить, що їм потрібно нав’язати демократію, то це небилиця. Демократія до цього не призведе. Станом на зараз у Росії 99% населення живе в ідеології "русского мира". Просто є софт-варіант Навального, є хард-варіант Прігожина, але по суті вони однакові. Єдине, що може бути – це спроба повернути "русский мир" на 30 градусів і забрати з нього 70% "величия", але додати 100% "хорошого сьогоднішнього дня". Україна сама не зможе сама це зробити, треба ще зовнішній фактор.

Як ви ставитеся до "хороших русских"? Чи варто співпрацювати з ними українцям або повністю ігнорувати їх і зробити повний кенселінг усіх росіян?

Ми не зможемо зробити повний кенселінг усіх росіян. Не треба брехати самому собі. Зараз є корисні росіяни і некорисні. Наша задача робити так, щоб хороші чи погані росіяни ставали для нас корисними на цьому конкретному етапі. Інших варіантів у нас немає.

На головну сторінку

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Новини