Петро Порошенко: рік при владі
25-05-2015
Якби президентські вибори відбулися навесні 2015 року, президентом знову став би Петро Порошенко. Про це свідчить опитування Центру Разумкова. За Порошенка могли б проголосувати 19,4%. Тож, хоч кількість прихильників чинного президента за рік суттєво впала, та він досі лишається найбільш рейтинговим політиком України.
Очевидно, що президента критикують. За невирішену проблему Донбасу, невиконані обіцянки, непроданий бізнес і ймовірні незаконні забудови. Водночас оглядачі відзначають і певні здобутки п’ятого президента України: це, зокрема, боротьба з корупцією, люстрація та залучення до чільних державних посад іноземних фахівців.
За словами політолога Олександра Палія, досягненням президента є постійна демонстрація уваги до Збройних сил. Іншим важливим аспектом оглядач називає близькість нинішньої влади до суспільства.
«Якщо з’являється публічна критика, то влада на неї реагує, і досить швидко – звільняються чиновники, виправляють якісь речі. Влада зараз залежна від суспільства, демократичних процедур, громадської думки. Нарешті корупція, схоже на те, в рази менша, ніж раніше», – каже Олександр Палій.
Набрав невластивих президенту повноважень?
За рік президентства Порошенко намагався зосередити більшість важелів влади в своїх руках.
«Він почав з того, що хотів бути причетним абсолютно до всього що відбувається в країні. Звідси його тяга до таких речей, як Рада реформ. Все, що не пов’язано з міжнародною політикою, нацбезпекою і обороною, є віданням прем’єр міністра. Але Порошенко захотів і туди влізти. І через це набрав на себе повно невластивих президенту функцій, з якими не може справлятися, і взяв на себе частину політичної відповідальності за боротьбу з корупцією, проведення реформ. Це колосальна помилка», – каже політолог Юрій Палійчук.
Інші ж навпаки – вбачають в такому явищі необхідність під час війни.
«Порошенко має відповідати за питання безпеки і зовнішньої політики. Але під час війни безпека – це практично все. Тому значна концентрація впливів це не є погано, він є верховним головнокомандувачем і має впливати на рішення в тому числі урядові. Водночас, він не говорить про повернення до тієї Конституції диктаторської. Він концентрує в себе повноваження, які не заборонені, а передбачені Конституцією», – зауважує Олександр Палій.
Інколи виглядає що ці реформи – просто від безгрошів’яЩодо кадрових рішень президента, то їх експерт називає «далеко неоптимальними». Адже тут на Порошенка та його політику таки впливають різноманітні старі зв’язки, які часто прямо суперечать національним інтересам. З іншого боку, Порошенко «любить ставити на основні посади «своїх, перевірених людей. А таких на сьогодні йому не вистачає, каже Палій.
«Наполеон свого часу свою гвардію у 10 тисяч людей знав в обличчя, я не знаю, чи президент всіх голів райдержадміністрацій знає, а у нас їх зараз близько 450», – переконаний політолог.
Водночас він зауважує, що деякі чиновники, призначені президентом, не знають чим займатися на своїх нових посадах. Тому вони просто «бігають по колу і підписують якісь папери».
«Так, вони крадуть значно менше, або, може, взагалі хтось не краде. Але стратегічне фундаментальне бачення секторів – в одиниць. Це така реформаторська половинчастість. Рішучого випалювання корупції «каленим залізом» ми не бачимо. Бачимо багато арештів. Але були затримання Єфремова. А де ж закон, який би забороняв виходити під заставу людям, які звинувачуються в серйозних злочинах? Де системні зміни в судовій системі, системі прокуратурі? Інколи виглядає, що ці реформи – просто від безгрошів’я. Захід хоче реформ, ми будемо реформуватися, щоб отримати ці кошти. А реформаторського драйву нема. При тому що дуже багато речей можуть бути реалізовані безкоштовно», – каже Палій.
Реванш олігархів?Порошенко неодноразово обіцяв «деолігархізувати країну». Водночас, так скалося, що завданням кожного українського президента стає втримання балансу між олігархами, як між людьми, що володіють найбільшим фінансовим і медійним ресурсом. І Порошенку поки вдається утримувати баланс сили між основними політичними гравцями, каже політолог Юрій Палійчук. Прикладом тому є історія з Коломойським.
«Не факт що Коломойський не захоче взяти реванш, але поки Порошенку вдається втримати ситуацію», – каже він.
З одного боку – задекларована боротьба, з іншого – збережені з олігархами зв’язки.
Люди, які заробляють на владі, мають на неї серйозний доступ, в тому числі і до депутатів, і якщо робити дуже різкі кроки це, напевне, розвалить коаліцію. Якщо Єремеєва робити простішим бізнесменом, то багато депутатів повстане проти цього», – каже редактор інтернет-видання «Наші Гроші» Олекса Шалайський.
Водночас, він додає, що певні кроки по кожному крупному олігарху президент таки зробив: «Абсолютно чіткі кроки по Коломойському з «Укртатнафтою», по Фірташу з Іршанським ГЗК і газовим свердловинам, по Ахметову з ціною вугілля і так далі. Інша річ, що поки ці кроки не стали такими кардинальними, щоб ми відчули, щоб олігархи почали пищати».
І, за словами журналіста-розслідувача, кроки ці показовими назвати аж ніяк не можна.
«Спокійний виважений Коломойський, який вночі приїхав відстоювати своє держпідприємство, не з «показушності». І так само збори шахтарів Ахметовим і так само фірташевські заяви – це серйозна боротьба. Такої боротьби в Україні ще не було», – переконаний Шалайський.
Джерело статті: Радіо Свобода