Жителі села Заріччя Ружинського району вже другий рік намагаються відсудити пасовище, на якому 25 років поспіль випасали корів. Майже 10 гектарів землі колись належали колгоспу, а після його розпаду ділянку віддали під випас худоби. Все було спокійно до жовтня 2014 року, коли на пасовище приїхала техніка і почала його орати. Спочатку селяни не могли отямитися, кого зацікавила глиниста й неродюча земля, від городів на якій відмовилася не одна людина.
Жителі Заріччя стверджують, що стали свідками самозахоплення пасовища учасниками АТО. П’ятеро бійців вирішили розробити пасовище, адже за законодавством мають право на земельні ділянки. Люди кажуть, що тоді в АТОвців не було жодних дозволів. Документи вони почали готувати лише у квітні 2016 року. До того ж, один із військових разом із ними три роки й сам випасав там свою худобу.
Тепер близько 30 корів ніде пасти. Для людей це справжні трагедія, адже вони тримають тварин, бо це їхні годувальниці. Жодні звернення до представників влади не дали результату. Саме тому люди вирішили звернутися в суд. Тим часом частина відповідальних за земельні питання чиновників уже звільнилася з роботи. Селяни вважають, що посадовці наплутали із документами, а вони стали жертвами їхньої байдужості.
Люди розповідають, що минулого року на пасовищі, зораному ще восени, заріс бур’ян. Натомість влітку вони випасали худобу на землі, за яку з їхніх паїв вирахували по 100 грн., бо ж іншого виходу не було.
Сьогодні, 10 квітня, 22 жителів села Заріччя приїхали на засідання в апеляційний суд області, де розглядається їхня справа. Вони хочуть, аби судді прийняли справедливе рішення, яке б влаштувало і власників корів, і учасників АТО.
Наталія Пилипчук розповідає: «У нашому селі більше немає землі, де ми могли б випасати своїх корів. Ми хочемо, аби це пасовище залишилося нам. Та ж не з АТОвцями приїхали сюди судитися. У селі всі за те, щоб їм, навпаки, передали кращі землі, придатні для обробітку. Вони є, але трохи далі від села. Нам туди ж корів вигонити дуже далеко».
Інша жителька села Марія Соболь додає: «Такого документу, що це наше поле немає. Та коли підняли земельні книги, знайшли, що це землі запасу нашого села. Ми тут у суді за правильним рішенням. Якщо нас не підтримають, то поженемо худобу на мотузках до Ружинської райдержадміністрації. Що нам робити? Доведеться корів зарізати, а самим помирати з голоду».
Про деталі розгляду справи селян із Заріччя читайте на сайті «Житомир-онлайн» згодом.
