Здається, лише нещодавно у бердичівських навчальних закладах лунали промови з нагоди початку навчального року, як вже настав час підводити його підсумки. Так саме, як і в інших школах, будували плани, раділи новачкам та з гордістю споглядали за тими, хто вийшов на фінішну пряму, у місцевій «музикалці». Аж ось настав час перегорнути назад 9 сторінок партитури під назвою «Навчальний рік 2010-11», аби переглянути найцікавіші рядки із новітньої історії Бердичівської музичної школи. Хтозна, можливо, із глядацької зали за учнями, які цьогоріч залишають стіни закладу, із тремтінням всередині спостерігали перші його випускники, яким сьогодні всього-навсього десь у районі вісімдесяти. Комусь буде важко повірити, але творчий звіт і випуск Бердичівської музичної школи, що днями відбувся у міському Палаці культури ім. О. Шабельника, 66-й за рахунком: у квітні 45-го, коли Європою ще гриміли залпи війни, заклад вперше подарував країні юнаків і дівчат, серце яких поранила музика. Рани, що їх наносить прекрасна мелодія чи проникливі вірші, відносять до типу важких. Напевне, вони єдині, про загоювання яких люди не мріють. Нинішнє покоління місцевих фахівців з музики – не виключення: педагоги-музиканти вірять у те, що 50 учнів, які у 2011-му залишають школу, здібні, наполегливі та з іскрою Божою, вони повинні знайти себе у цьому непростому світі.
Валерій Редчиць, директор Бердичівської музичної школи: «Я впевнений, що ці діти отримали знання на досить високому рівні. У них є потяг до музики, до мистецтва. Ми не ставимо собі за мету готувати учнів лише для спеціальних закладів, але хочемо готувати їх як особистостей – культурних, вихованих, які люблять і поважають музику.»
От хто вже точно може сказати, що їхні випускники успішно працюють у всіх сферах життя, то це колективи «музикалки». Бердичівські музичні освітяни радіють і пишаються тим, що чимало колишніх їхніх випускників не забувають свій рідний заклад. Адже у ньому вони отримали те, що не визначити жодною математичною формулою, не описати жодним філологічним терміном.
Валерій Редчиць, директор Бердичівської музичної школи: «Є такий вираз: «Краса врятує світ». То я хочу сказати, що, дійсно, мистецтво врятує світ, тому що людина, яка не поважає і не розбирається у мистецтві, людина неповноцінна. Вона багато загубила у своєму розвитку. Діти, які закінчили мистецькі заклади – набагато освіченіші, більш культурні, вони не роблять поганого, а стають добрими і порядними людьми.»
Із директором музичної школи повністю згоден Василь Толочко. Секретар Бердичівської міської ради впевнений, що у цих дітей гарне майбутнє. Від імені міського голови посадовець подякував колективу закладу і особисто Валерію Редчицю за їхній внесок у поширення культури у місті та країні. Блискучий виступ представників культурного Бердичева у Житомирі – на творчому звіті – переконаний, то є результат роботи і цього колективу.
Василь Толочко, секретар Бердичівської міської ради: «Я б дуже хотів би, щоб такими, якими вас сьогодні зустріли у МПК, вас зустрічали на престижних конкурсах, що неодмінно будуть у вашому житті. Випускникам Бердичівської музичної школи аплодували зали Нью-Йорку, Парижу, С.-Петербургу, Токіо. Я переконаний, що ті випускники, які сидять сьогодні у перших рядах, будуть не лише брати участь, а й перемагати у престижних конкурсах.»
Слова про бердичівлян в Європі й в інших частинах світу – не просто слова. Участь у заході брали і такі музиканти, які вже встигли підкорити світ своєю творчістю. Колись, згадують, і їх обдарували внутрішнім багатством вчителі бердичівської «музикалки».
Володимир Марковський, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів: «По моему мнению и музыкальная школа, и художественная – наилучшее лекарство и способ для воспитания личности. Как и в любом учебном заведении, в Бердичевской музыкальной школе есть и звездочки, и звезды, дети участвуют в конкурсах и жизнь свою, в основном, связывают с музыкой и живут в этом мире, слава Богу. Это прекрасный мир, в который можно ненадолго юркнуть от действительности. Мир музыки помогает нашу жизнь сделать ярче, краше, богаче.»
Більшість із цих дітей прийшла до музичної школи у 5-6 років і вони вже хочуть творити, говорять вчителі. Педагоги згадують, як колись самі закохалися у сім чарівних нот і підсумовують: вони з особливим задоволенням занурюватимуть дітей у глибинний світ музики. Вже з першого уроку.
Інна Книжник, вчитель вокалу Бердичівської музичної школи: «Музика допомагає усім людям. Мені вона допомагає років з 3-х. Вже тоді мені сказали, що музика – то буде мій хліб…, що вона приноситиме мені велике задоволення. І це справдилося: я не можу жити без музики. Це – моє життя, моя робота. Ми стараємося зробити так, аби діти, наші випускники музику пронесли у своєму серці через все життя.»
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
