На телеканалі “1+1” стартував проект “Євро на нервах”, під час якого група іноземних фанатів приїхала до України, щоб перевірити готовність країни до проведення чемпіонату Євро-2012.
Участь у проекті беруть п\’ятеро вболівальників з Бразилії, Африки, Азії та Європи: Гарет Тейлор, британський студент, який навчається у Лондоні; Фредеріко Самартіні, бізнесмен з Бразилії, який працює у Лондоні; Кунж Шах, індійський студент, який навчається у Лондоні; Гілдас Тунва, вчитель з Камеруну; та Данар Леейтма, спортивний журналіст з Естонії.
Фанати підписали контракт, за яким вони не мають права залишити подорож на півдорозі та поїхати додому, і вони власноруч знімають на відео усе, що з ними відбувається в Україні.
Проблеми у хлопців виникли одразу після прибуття до України, на виході з аеропорту “Бориспіль”, коли вони намагались знайти транспорт для того, щоб потрапити у Київ. У довідці аеропорту хлопцям пояснили, що обіцяні автобуси, якими вони могли потрапити до Києва, відбувають від іншого терміналу. Перейшовши глухої ночі від одного терміналу аеропорту до іншого, туристи виявили, що нікого автобусу там немає, хоча за розкладом він мав там бути. А таксисти запропонували іноземцям заплатити за поїздку до центру Києва занадто високу ціну – 500 гривень.
На Хрещатику туристів зустріли відсутність вказівників, брудні та непрацюючі електронні інформаційні дошки. “Що це за чортівня?! Як тобі український комп\’ютер?”, – іронічно запитав Данар, стукаючи пальцем по “мертвому” монітору. А українські міліціонери на прохання пояснити, як пройти до Олімпійського стадіону, попросили хлопців запитати про це у когось іншого. А деякі стражі порядку просто мовчки відвертались від іноземців.
На київському Залізничному вокзалі, куди Фред приїхав купувати квиток до Білої церкви, не виявилось жодного вказівника чи стенду англійською мовою, а серед касирів ніхто не зміг відповісти англійською мовою. Не купивши квиток до Білої Церкви на потяг, Фред вирішив дістатись туди іншим транспортом. Доїхавши на метро до станції метро “Дружби народів”, фанат 40 хвилин прочекав, поки маршрутка до Білої Церкви повністю заповниться – водій категорично відмовлявся їхати, поки в машині було бодай одне вільне місце. “Я вперше бачу таку неповагу до пасажирів”, – обурився іноземець. У самій маршрутці Фреда здивувала повна відсутність обладнання – пасків безпеки, підлокітників чи підголовників, а також наявністю каністр з пальним прямо у салоні. “Це дуже і дуже небезпечний транспорт, я просто шокований“, – сказав Фред.
А повернувшись з Білої Церкви до Києва, Фред з Надею відправились на Олімпійський стадіон на матч “Динамо” – “Арсенал”, куди спокійно пронесли у рукаві пляшку горілки.
У Кунжа і Гілдаса пригоди розпочались ще у Києві, коли прийшли у найперший у Києві міні-готель під назвою “Мрія”. Хлопці були шоковані побаченим – двоповерхові ліжка, смердючі облізлі санвузли, а з вікон страшенно дуло. Наступного дня вони автобусом поїхали у Батурин, проте через незнання водієм англійської хлопці проїхали потрібну їм зупинку. Тому Кунжу і Гілдасу довелось три з половиною години пішки, прямо по проїжджій частині, йти до Батурина. Проте діставшись міста, жодного гетьманського палацу іноземці так і не знайшли.
