Останні оплески відлунали вчора на адресу Богдана Ступки.
За давнім акторським звичаєм, майстрів проводжають саме так – оплесками і вигуками “Браво”! З театру на Байкове українці йшли за труною. Черга на прощання з Богданом Ступкою розтяглася на кілометри. Людей прийшло так багато, що громадянську панихиду довелося продовжити.
Останні години з Богданом Ступкою його близькі провели в церкві на Аскольдовій могилі. І тільки після всенощного відспівування актора відпустили до шанувальників.
На сцені траурні декорації і нескінченний потік людей. Наскільки серйозна втрата, ще не можуть збагнути в рідному театрі, де 34 роки Ступка був і рушієм, і натхненником, і вчителем.
Тут уся мистецька Україна. Режисери, оператори, сценаристи, актори – усі, хто працював зі Ступкою, вважають, що їм у житті пощастило, бо вони бачили, як актор номер один перевтілювався на сцені і знімальному майданчику.
Ступка ще встиг знятися у 4 фільмах, прем\’єри яких пройдуть вже без нього.
Йому ще дуже хотілося працювати, і він погоджувався на нові ролі. “На небесах могли б і почекати, в раю особливо. У нас були плани. Він хотів зіграти комедію, він ніколи не знімався в комедіях”, – розповідає режисер Микола Засеєв-Руденко.
Але працювати вже не давала хвороба. Рак кісток швидко прогресував.
“У нього все тіло боліло, всі кісточки, так його ця хвороба з\’їла. Він просто казав: “За що така хвороба тяжка, за що така кара?” – розповідає вдова Богдана Сильвестровича Лариса. Осанні 40 днів, розповідає жінка, Ступка прощався з родиною. Вони разом згадували найяскравіші моменти життя. Він готувався до смерті, але радів кожному новому дню.
Родині співчували теперішній президент і двоє колишніх. Прощатися прийшли дипломати і урядовці. Коли вони були в залі, доступ людей обмежували, на вході до театру виникала тиснява.
Прощання з Богданом Ступкою в театрі ім. Франка мало закінчитися о першій годині, але людей так багато, що громадянську панихиду довелося продовжити. Зібралась надзвичайна кількість киян, львів\’ян, шанувальники Богдана Ступки з\’їхалися зі всієї України. Юрба шанувальників розтяглася на кілометри, люди чекали годинами, щоб на хвилинку зупинитися і подякувати.
Під завісу на сцені з\’явився легендарний капелюх, без якого Ступку неможливо уявити. Родина принесла його найулюбленіший – солом\’яний – з чорною стрічкою. Зал заповнений ущент, але усіх він просто не може вмістити.
Останні оплески для української легенди півгодини лунали на вулиці.
