Найболючішим питанням залишається питання фінансування шкіл. Необхідно встановити вчителям заробітну плату, яка б відповідала рівню зарплат у промисловості згідно чинного законодавства. Потрібно дати можливість вчителям вдосконалюватись і розвиватись, забезпечивши виплати на науково-дослідну та експериментальну діяльність. Важливо надати вчителям статус державного службовця, щоб вони отримували гідну пенсію. Освіта має бути з характером, а для цього вчитель повинен пишатися свою професією, відчувати себе фінансово та соціально захищеним.
На сьогодні прийнята Національна стратегія розвитку освіти, яка повинна чітко визначати стан сучасної освіти, проблеми, шляхи їх вирішення та очікуваний результат. Насправді ж, в ній такої інформації немає. Замовчується те, що деякі урядовці неправомірно закривають українські школи; немає навіть посилання на те, що Україна на сьогодні є учасником Болонського процесу, того, що це нам дає, які можливості перед нами відкриває. Про проблеми вчителів взагалі не згадується.
Хоча, я підтримую деякі пункти, які стосуються стандартів освіти для початкової школи. Я цілком підтримую відміну ГТО (“готов к труду и обороне”) як залишку радянської системи виховання, але тоді, потрібно сформувати у школах спортивні секції. Я згідна з тим, що в початковій школі діти, дійсно, можуть і повинні вивчати іноземну мову, але для цього потрібно забезпечити відповідну базу.
Важливим є й питання мовного закону. Ніхто не сперечається з тим, що російська мова є мовою широкого вжитку в Україні. Проте, саме українська мова – це основа нашої культури, наших цінностей і традицій. Мова – це один з атрибутів незалежної держави. А тому, мовний закон підриває не лише основи нашої самобутності, але й української незалежності.
Я глибоко переконана що українська освіта, маючи свої основи педагогіки, закладені Ващенком, Русовою, Макаренком, має бути з характером, і цей характер має бути українським. Дякую всім!
