Нинішня парламентська кампанія стала, мабуть, рекордною за гострим народним, а не нудним партійним креативом
«Жити стане краще, жити стане веселіше!» – як мінімум, півроку дружно обіцяли потенційні народні обранці. Українці на це відповіли хвилею дружної, хоча подекуди і гіркої творчості. Поки політичні партії підраховують, хто і скільки набрав голосів, «Коментарі» вибрали приклади народної творчості, що найбільше запам´ятовуються, і спробували з´ясувати, хто ж став справжнім героєм нинішніх виборів.
Вибір, який не доведе до добра
«Нічого хорошого від нинішніх виборів чекати не доводиться», – приблизно так можна охарактеризувати загальний настрій, що панував серед українських виборців упродовж передвиборних перегонів. Проте можна було виділити і ще один тренд: «Шансів щось змінити більше може не бути». Обидва ці твердження, зрозуміло, знайшли своє віддзеркалення і в народній творчості.
Втім, загальний песимістичний настрій випарувався, щойно справа доходила до висміювання передвиборного креативу самих кандидатів. І, варто відзначити, цілком заслужено.
«Стабільність подолано, руїну покращено»
Партія влади стала, мабуть, головним об´єктом для кепкувань. Не маючи чого пред´явити виборцям як власні досягнення і розуміючи, що на традиційному лаянні «папєрєдніков» уже далеко не заїдеш, штатні піарники Партії регіонів не знайшли нічого кращого, ніж просто зіграти «на дурника». Так Україна дізналася, що «руїну», виявляється, покращено – тобто «подолано», а попереду у країни «стабільність», «добробут» та інше світле майбутнє. Реакція вдячних виборців не змусила на себе довго чекати.
Ще один привід для кепкувань дала змішана система виборів, за якою тепер формуватиметься головний законодавчий орган країни. «Хто всі ці люди?» – риторично запитували прості громадяни, спостерігаючи чергову не відому нікому фізіономію, що різко перейнялася любов´ю до їхньої вулиці, району або міста. Те, з яким цинізмом «свої люди» пропихувалися в кандидати, а потім розкручувалися за рахунок бюджетних коштів і адмінресурсу, переконливо продемонстрував син прем´єр-міністра України Олексій Азаров, котрий несподівано «намалювався» у Слов’яногорську. Виборці з відповіддю теж не забарилися.
Не лишилася без уваги і ненаситність партії влади в приписуванні собі будь-яких можливих досягнень і піарі буквально на будь-якій події – починаючи від шкільних лінійок до щедро обіцяної листоношам видачі бюджетних велосипедів. Так, наприклад, відреагувало інтернет-співтовариство на повідомлення про те, що Янукович відкрив басейн…
…а так – на сам характер виборчої кампанії.
Втім, інколи привід для нервового сміху давало саме життя… Ну, або понад міру обдаровані кандидати.
Окремо варто згадати про відеоролик луганської організації Партії регіонів. Виконаний у популярній нині стилістиці дитячого примітивізму і такий, що містить чи не всі заїжджені самими ж «регіонами» штампи, він цілком міг би претендувати на премію «Тупий і ще тупіший». Якби така, звичайно, була.
Як Шевченко забив гол у свої ворота
Головним провалом виборів, без сумніву, можна назвати політпроект Наталії Королевської «Україна – вперед!». Як не переконувала Корлевська, що у неї «Є мрія», як не світилася поряд із футбольною гордістю країни Андрієм Шевченком, але оцінку її партії виборці дали заздалегідь.
Одне залишилося для багатьох незрозумілим: навіщо «Україна – вперед!» знадобилася Андрію Шевченку. Балів проекту своєю персоною він не додав, а власну популярність через нього знизив. Ще і перетворився з нацгероя, яким за інерцією був після Євро-2012, на об´єкт для кепкувань.
Кандидати – виборцям на сміх
Втім, не можна сказати, що у мережевих гострословів хтось був любимчиком, а хтось – навпаки. Дісталося, загалом, усім. Був би привід.
Паралельно не забули і про інші демократичні інституції на кшталт соцопитувань і передвиборних дебатів.
Окремо варто зупинитися на рекламі КПУ. Своїми графоманськими стражданнями в стилі Маяковського, розвішаними, всупереч законодавству, в столичному метро й інших видах громадського транспорту, комуністи не лише відверто вказали на місце української мови в системі братських комуністичних цінностей, але і викликали стійку відразу у тих, кому бренд «Зроблено в СРСР» набив оскому. Благо, комуністичний рай в Україні поки що пам´ятають добре.
Удар по всіх фронтах
Опозиційні сили мережеві госрослови (і фотожабороби) також не обійшли увагою. Тут одним із головних героїв став Арсеній Яценюк, що відчайдушно розшукує шлях «на саму гору» ще з минулих, президентських виборів. Найпопулярніші теми для іронії – його об´єднання з «Батьківщиною». На другому місці (а може, навіть і на першому) – відомий боксер Віталій Кличко, котрий вирішив іти у велику політику серйознойі надовго і, так чи інакше, грає в секторі вже згаданого Яценюка.
Екс-президент України Віктор Ющенко дуже здивував потенційних виборців своєю появою на рекламних розтяжках – вже кому-кому, а йому на українському електоральному полі сподіватися напевно нема на що. Результат всенародного «визнання» не змусив на себе довго чекати…
Кіт, який розвеселив Україну
Бабуся з котом, без сумніву, найвпізнаваніший хіт нинішніх передвиборних перегонів. Власне, сама фраза «Дізналася, що онук голосував за «Регіони» – переписала хату на кота» бродила по мережі достатньо давно, проте після скандалу з відомим біг-бордом вона отримала, по суті, друге життя, причому нові варіації картинки з´являються досі. Примітно, що «під роздачу» потрапила не лише ПР, але і об´єднана опозиція.
«Міжна!» національного масштабу
Невідомо, про що думав Президент Янукович, відправляючи прем´єра Азарова у відпустку агітувати за партію влади, але результат праці Миколи Яновича став помітний практично відразу.
Те, що Азаров живе в якійсь паралельній реальності, що не має з реальною Україною нічого спільного, окрім джерел доходу, було відомо давно. Але те, з якою старанністю прем´єр відстоює цю реальність, викликало острах і сміх навіть у найзапекліших скептиків. Зате українцям дали чітко зрозуміти, що якщо вони заробляють менше, ніж заявив перший номер у списку Партії регіонів, то це їхня, українців, проблема. Працювати потрібно більше… більше… ще більше!
Втім, сам Президент теж не відставав від підлеглих у наданні нових приводів для жартів і фотоколажів. Під прицілом опинилися не лише його дивна лінгвістична спадщина, але і не зовсім зрозумілі передвиборні рухи тіла. На зразок візиту до Москви, мета якого залишилася незрозумілою як для росіян, так і для українців.
Ну і наостанок – іще раз про котів і виборчий процес. У якому завжди знайдеться щось, над чим можна і подумати, і посміятися.
