Новина про заміну начальників міліції одразу у 8 областях України, в тому числі й на Вінниччині, сьогодні тема №1 в рядах місцевих правоохоронців. Адже призначення два роки тому у Вінницьку область житомирянина та керівника особистої охорони спікера Литвина — генерала Валерія Ноніка – викликало в 2010-му повний кадровий перетряс в УМВС Вінниччини.
Тоді після відставки авторитетного земляка — Василя Кіндратовича Поліщука – з органів пішли багато професіоналів своєї справи, а їхні посади здебільшого зайняли «варяги» із Кіровограда, Криму та інших областей. І весь цей час хвиля невдоволення «новою» міліцейською командою на Вінниччині лише наростала, щоб кілька місяців тому вилитись у комплексну перевірку органів правопорядку і ротацію Ноніка ймовірно на закарпатського генерала.
Втім, варто пригадати, що першими про «кришування» бізнесу в області заявили свого часу місцеві «металісти». Вийти на люди зі своїми одкровеннями, ставками «мзди» і тарифами за «прикриття» тіньових мільйонних оборотів власники пунктів прийому металобрухту так і не наважились. Але історія про «збір грошей» із вінницьких металістів тоді прогриміла на всю область.
Далі сигнали про контроль бізнесових потоків людьми у погонах надходили від підпільних спиртових «баронів», бо, як на зло, один за одним на кордоні Вінниччини із Молдовою були викриті кілька масштабних спиртопроводів дном Дністра. Кажуть, цей надприбутковий бізнес перекачування на Україну дешевого молдовського спирту існував давно. Але коли «спиртовикам» оголосили нові ставки «оподаткування», дехто відмовився оплачувати завищені апетити і поплатився за це… Бо ж відомо, що нічого випадково в світі великих грошей не стається! Просто ці кримінальні капітали перетікають, як спирт, із однієї кишені в іншу.
Далі міліцейська Вінниччина стала свідком майже відкритого конфлікту в рядах міліцейського начальства, коли одному полковнику з дуже відомим прізвищем з команди Валерія Ноніка довелось терміново перебиратись в теплу і комфортну Одесу-маму.
А про дорогі джипи найближчих родичів, «золоті» салони в сусідньому обласному центрі, корпоративні виїзди високого начальства і водночас побори з рядових інспекторів досі гудить силовий бомонд Вінниччини.
Бо одна лише історія з шикарною квартирою «№33» в престижному мікрорайоні Вінниці «Поділля» досі змушує здригатись ветеранів житлової черги з місцевих правоохоронців. Адже два роки тому на одному з засідань виконкому міськради було прийняте рішення видати ці 100 квадратних метрів «службового житла» новому обласному начальству, і серед мешканців квартири «№33» фігурували практично всі родичі одного відомого генерала… На запитання про можливу приватизацію цих державних «службових» квадратних метрів, що тоді оцінювались в 120-140 тисяч зелених, власник новенької квартири нервово відмахнувся від незручного прямого запитання «33-го каналу», мовляв, не ваша справа… Щоб вже за кілька місяців приватизувати це житло за копійки…
– Коли приходить новий начальник міліції та привозить свою команду, це зрозуміло кожному, бо він хоче мати надійний тил, — вважає екс-начальник МВС Вінниччини генерал Василь Дремлюга. — Але чим цей тил буде займатись — роботою чи «кришуванням» – залежить, перш за все, від людської моралі самого начальника і його найближчого оточення. Коли мене призначили на посаду начальника, то кадровий перетряс в області серед міліції був мінімальний… Хіба що поїхали додому «южане». Тому я за призначення місцевих кадрів у міліції, бо специфіку регіону краще знають саме вони.
А ще я ні в податковій, ні в міліції не отримував службове житло. Коли в черзі на квартиру стоїть тисяча твоїх підлеглих, це «заробітчанство» на державних квартирах просто аморальне…
Депутат Верховної Ради Володимир Стретович вважає, що зміна начальників міліції у восьми областях — результат невтішних виборів для партії влади у цих регіонах.
У кого і які «прізвиська» серед наших високопосадовців з’явились останнім часом через їхню професійну етику, надмірні апетити та спортивну фігуру, нині знає вся Вінниччина в погонах. Але це вже зовсім інша, дійсно смішна історія…
Бо якщо серйозно, то кричущі вимоги «Батьків вбитих дітей» повторно розслідувати кримінальні справи про загибель їхніх синів та дочок досі не виконані високопосадовцями в погонах. Чому?
Досі у Вінниці «працюють» десятки валютних «мінял», сотні нічних повій по саунах і готелях та підпільні зали гральних автоматів… Невже вони нікому не платять за мовчазну згоду свого існування?
Чому дотепер не розкрито обставини смерті успішного та перспективного молодого вінницького слідчого Валентина Дзьоня, якого знайшли мертвим у власному службовому кабінеті Староміського відділу міліції 19 травня 2010 року? Адже наступного ж дня начальник управління внутрішніх справ у Вінницькій області генерал Валерій Нонік повідомив засобам масової інформації, що в кабінеті слідчий вистрелив собі в скроню з табельної зброї заступника начальника слідчого відділення Староміського райвідділу Максима Суслика.
І цей «скорботний» список можна продовжити! Чи захоче і зможе порушити корпоративну етику новий начальник вінницької міліції – генерал Віктор Русин – стане відомо найближчим часом.
Новий керівник УМВС Вінниччини Віктор Русин народився 24 серпня 1962 року в місті Свалява Закарпатської області. Розпочинав свій трудовий шлях міліціонером взводу патрульно-постової служби. Закінчив Українську академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».
З 2001 року В.Русин працював заступником начальника одного з відділів управління ГУБОЗ МВС України, а згодом очолив управління карного розшуку УМВС України в Закарпатській області. У листопаді 2003 року Віктора Русина було призначено першим заступником начальника УМВС України в Закарпатській області. Він — заслужений юрист України.
Указом Президента України № 861/2011 від 23 серпня 2011 року полковнику міліції Русину Віктору Павловичу присвоєне спеціальне звання генерал-майора міліції.
Хто такий Валерій Нонік
Валерій Нонік народився 16 травня 1959 року в Житомирі. Закінчив Чернігівський державний педагогічний інститут імені Т. Г. Шевченка, Київську вищу школу Міністерства внутрішніх справ Радянського Союзу.
З лютого 1983 року працював начальником загону спецкомендатури у Нікополі Дніпропетровської області.
З 1986 по 1988 рік працював начальником відділення боротьби з розкраданням соціалістичної власності, а з 1988 року – заступником начальника Нікопольського районного відділу міліції Дніпропетровської області.
З 1991 по 1995 рік проходив службу в управлінні боротьби з організованою злочинністю у Дніпропетровській області.
З 1995 року працював в управлінні боротьби з організованою злочинністю в Житомирській області.
У жовтні 2003 року з посади першого заступника начальника міліції в Житомирській області – начальника управління боротьби з організованою злочинністю призначений тимчасово виконуючим обов’язки начальника міліції в Кіровоградській області, а з листопада 2003 року – начальником цього ж управління.
У 2006 році був керівником охорони Блоку Литвина.
У січні 2007 року був призначений начальником міліції в Чернігівській області.
У 2010 році став головним міліціонером Вінницької області.
