Народні депутати вирішили, що постраждати від «покращень» у країні повинні не тільки люди, але і звірі
Нічим, здавалося б, не примітна дата 13 лютого 2013 року ризикує стати воістину «чорним днем календаря» для українських заповідників. А все тому, що саме в цей день колишній «б’ютівець», а з 2011-го – полум´яний «регіонал» Віталій Барвіненко зареєстрував у Верховній Раді свій перший в нинішньому скликанні законопроект. В якому запропонував дозволити екологічний та мисливський туризм в біосферних заповідниках.
Прикриваючись, як випливає з пояснювальної записки, якимись не названими проблемами окремо взятого Кілійського району Одеської області і розташованого в ньому Дунайського біосферного заповідника, депутат хоче дозволити екологічний та мисливський туризм у біосферних заповідниках. А також передати контроль за зонуванням і, як наслідок, використанням заповідних територій місцевій владі – мовляв, вони краще знають ситуацію і ефективніше розберуться з будь-якими проблемами, навіть заповідними. Щоправда, рідною Одещиною Барвіненко вирішив не обмежуватися, пропонуючи внести зміни одразу до Закону «Про природно-заповідний фонд України» – тобто пропонуючи відстрілювати звірину, що охороняється законом, на загальнонаціональному рівні.
Чому член Комітету ВР з питань будівництва, ЖКГ та регіональної політики раптом перейнявся полюванням (раніше його більше цікавили акцизи на алкоголь і сигарети), можна лише здогадуватися. Але законотворчий запал Барвіненка відразу ж привернув до себе увагу екологів. Які цілком резонно обурилися, що під виглядом «туризму» влада має намір запустити повноцінний відстріл дичини в заповідниках, національних парках, заказниках та інших охоронних зонах. Та й необхідність відібрати контроль над заповідниками в упертих вчених і віддати його набагато поступливішим чиновникам «на місцях», теж викликає дуже похмурі підозри.
За підрахунками експертів, це вже четверта спроба правдами і неправдами відкрити заповідники для полювання. Останній серйозний сплеск такої активності припав на жовтень 2010-го. Коли «регіонали» Володимир Макеєнко і Леонід Климов також пропонували дозволити полювання в біосферних заповідниках. Щоправда, тоді депутатські апетити були скромнішими: Макеєнко і Климов (теж, до речі, з одеським минулим) пропонували дозволити відстріл дичини лише в зонах антропогенних ландшафтів – тобто, по суті, мало не в будь-якому населеному пункті або поблизу його. А заодно, знову ж таки, віддати зонування на відкуп місцевим владам.
Навіть поверховий аналіз закону Барвіненка дає підстави сказати, що це, загалом, той самий проект 2010 року, переінакшений на новий лад. Навіть пояснювальні записки до обох документів починаються з однієї і тієї самох фрази: «Останнім часом, після заборони мисливської діяльності у зонах антропогенних ландшафтів (Макеєнко-Климов, 2010 р.) – в Кілійському районі Одеської обл. (Барвіненко, 2013 р.), виникла низка проблем, які зумовлені об´єктивною специфічністю даної території». Далі в нинішньому варіанті йде глибока творча переробка, однак лейтмотив від цього не змінюється. Дублюються, часом дослівно, і пропоновані зміни: у варіанті 2010 року депутати хочуть змінити статті 18, 26 і 40 Закону «Про природно-заповідний фонд України», в нинішньому році спокою парламентаріям не дають все ті ж законодавчі норми, ще й до статті 21 на додачу.
Однак Барвіненко пішов далі, запропонувавши стріляти дичину не тільки в зонах антропогенних ландшафтів, але і на буферних, і навіть заповідних територіях. Тобто, по суті, скрізь. А оскільки сумніватися в тому, яким саме «туристам-мисливцям» потрібні такі варварські зміни, якось не доводиться, то результат нововведень очевидний, і в разі ухвалення цього закону на заповідники чекає доля звичайних мисливських господарств. В яких, як розповідали «Коментарям» екологи ще два роки тому, вже практично не залишилося звіра. А якщо автори закону ще й розширять зону відстрілу, то тваринам, по суті, не залишиться місця, щоб вижити.
Відверто кажучи, вражає, з якою завзятістю народні обранці рік у рік наступають на одні й ті самі заповідні граблі, сподіваючись, що цього разу вже точно пощастить, і ніхто нічого не помітить. І як не вміючи – точніше, не бажаючи – боротися браконьєрством, українські можновладці намагаються звести його в закон.
У 2010-му «антизаповідний» закон Макеєнка і Климова прийняти так і не вдалося. Чи вдасться «продавити» його реінкарнацію цього разу – покаже час. Який у партії влади поки що є: перший постріл – це якщо за законом – можна буде зробити лише з 1 травня, коли відкриється мисливський сезон на самця козулі. Наступними в приціл – з червня – потраплять бабаки. Ну, а ближче до осені у депутатів, що «наприймаються», почнеться повне роздолля, і в розхід уже піде і птах, і весь інший звір.
