В українських “парадах Побєди” беруть участь аферисти з бойовими нагородами.
Огидне фото , зроблено у 2010 році.
Єдиною жінкою, що втричі нагородженої орденом Вітчизняної війни, є Попова Надія Василівна (1921 р.) – Заступник командира ескадрильї 46-го гвардійського жіночого полку нічних бомбардувальників 4-ї Повітряної армії 2-го Білоруського фронту, Герой Радянського Союзу, гвардії майор -3 ордена I ступеня, але вона служила в авіації (тобто не може носити піхотну форму).
Всі інші багаторазові (від 3-х і вище) кавалери ордена Вітчизняної війни – виключно чоловіки. Але, можливо, третій орден був отриманий в 1985 р., коли до 40-річчя Перемоги цим орденом нагороджувалися всі живі учасники Великої Вітчизняної війни. Однак …
Давно перебуваючи на заслуженому відпочинку, в похилому віці бабуся за рік встигла отримати (судячи по погонах) звання генерал-майора. Мало того – поруч із зіркою Героя Радянського Союзу спокійнісінько влаштувалася зірка Героя Соціалістичної праці.
Поверніться назад і ще раз подивіться на минулорічний знімок – одна особа та одна зірка. А яка кар\’єра за рік! Однак. Останнє нагородження званням ГСТ відбулося 21 грудня 1991 р. (оперна співачка з Казахстану Бібігуль Тулегенова).
Була в Радянському Союзі така льотчиця Гризодубова Валентина Степанівна (1909-1993). Так ось вона була ЄДИНА жінка за всю історію СРСР, удостоєна двох вищих звань – Герой Радянського Союзу та Герой Соціалістичної Праці.
Тим не менш, ніщо не заважає стояти підробленому генералу на параді, приклавши руку до непокритої голови
Ось ще один “морський вовк” з Севастополя в 2010 році
По перше: нагороди розташовані як попало, упереміш ордена і значки. Ордена “Вітчизняної війни” та “Червоної Зірки” знаходяться зліва, а повинні бути праворуч і т.д. Кожен хто служив знає порядок розташування нагород.
Ліворуч ордена Сталіна – самопальний орден “Адмірал Ушаков”. Цей орден – п\’ятипроменевої, а тут – восьмипроменевий. Але справа навіть не в цьому. Справжнім орденом нагороджувався тільки командний склад військово-морського флоту (офіцери), але не матроси. На фото – персонаж у формі матроса.
По-третє: найцікавіше. На фото видно Георгіївський хрест, хоч і боком, але видно (на правій стороні грудей, лівіше медалі “За бойові заслуги”).
Наскільки відомо, в Росії не залишилося в живих нагороджених цим царським орденом (Знак Відмінності Військового ордена Св. Георгія для нижніх чинів). Нагороджували їм до 1917 р. Пізніше, до 1920 р., тільки білогвардійців Врангеля, Колчака, які (хто вижив) пішли за кордон в еміграцію і служити в РККА не могли. Останній Георгіївський кавалер Федоров Н.В. помер в США в 2003 р. у віці 102 р.
Але найпрекрасніше, що цей морячок за рік зробив божевільну кар\’єру і в травні 2011 року виглядав так
Різницю між матросом і капітаном першого рангу, думаю, всі розуміють.
Ще один ряжений ГЕНЕРАЛ АРМІЇ
Судячи з відомчого знака на правій стороні грудей, цей генерал – чекіст. Один знак “Ветеран” з профілем Дзержинського, інший – “Особливі відділи КГБ СРСР”.
За всю історію СРСР двічі Героїв Радянського Союзу було 154 людини. За опублікованими сучасними даними, в живих 27 осіб – з них 24 космонавта СРСР і троє авіаторів.
За всю історію СРСР одинадцять Героїв Соціалістичної Праці були також і Героями Радянського Союзу. Єдиний з них залишився в живих – Головченко Василь Іванович – старшина-фронтовик, директор радгоспу. Відповідно, на генерала армії він не тягне.
Під зірками розташовується обширна орденська колодка. Перша нагорода, як і належить за старшинством – орден “Леніна”. Їх 7 штук (!).
Однак по сім разів орденом Леніна були нагороджені тільки троє:
– Міністр загального машинобудування Сергій Олександрович Афанасьєв;
– Маршал Радянського Союзу Іван Христофорович Баграмян;
– Маршал Радянського Союзу Семен Михайлович Будьонний.
Наступний орден “Олександра Невського”. За статуту ордена їм нагороджуються тільки командири Червоної Армії-дивізій, бригад, полків, батальйонів, рот і взводів і все.
Наступні три ордени – “Жовтневої революції”. Відомі імена дворазових кавалерів цього ордена, а от про триразового кавалера джерела мовчать.
Зрозуміло, що це – не самодіяльність даних товаришів, а спланована акція. По всій видимості, є розпорядження організувати певну кількість “героїв-ветеранів”.
Владі потрібні такі вірні “ветерани”, вони не будуть скаржитися на жебрацькі пенсії і дорогі ліки, вони слова не скажуть про те, що обіцянки влади все сильніше, а ветеранів все менше і менше, вони можуть і на 100 річницю перемоги з\’явитися .
А скоро дійсних ветеранів не залишиться зовсім. Залишаться тільки от такі, як ці, ряджені. Підроблені ветерани будуть символізувати нашу перемогу.
