24 серпня, на День Незалежності, було відкрито гранітну дошку Олега Ольжича на вулиці, де він народився. У більшості житомирян ця вулиця асоціюється з ДЕПО, коли водій тролейбуса оголошує, що їдуть до Ольжича. Ольжич був видатним поетом, археологом, членом Проводу ОУН, борцем за Незалежність України. 1944 року його було закатовано у німецькому концтаборі.
Ініціювала відновлення дошки, так як її вкрали 20 років тому, журналістка Олена Галагуза.
“Кілька років тому до виконкому Житомирської міської ради звертався від імені Житомирської “Свободи” щодо відновлення дошки Юрко Градовський. Для реалізації цього проекту треба було доопрацювати документи, вирішити питання фінансування. Як видно, партія не забажала це зробити. Тоді я взяла ініціативу у свої руки: написала звернення до міської ради, попросила Анатолія Мазарчука переробити дизайн дошки. Гроші ні в кого не просила. І 11 червня цього року виконком міської ради одноголосно прийняв рішення надати мені дозвіл для встановлення. Консультував мене постійно Градовський”, – розповідає Олена Галагуза.
Дошку вирішили робити з граніту, бо металеві довго на стінах міста не тримаються.
“23 серпня мій тато свердлив дірки для дошки, і тоді ми дізналися від краєзнавця Георгія Мокрицького, який нам допомагав, що буквально тиждень тому на вул. Якіра вкрали іншу – мідну – дошку Ольжича, встановлену біля храму, де його хрестили”, – веде далі журналістка.
У будинку, де висить нова гранітна дошка, раніше були обшарпані стіни. Олена особисто попросила Житомирського міського голову Володимира Дебоя посприяти із вирішенням цього питання.
“Думаю, мешканці навіть зраділи дошці, бо стіни привели в порядок, вже не відпадає штукатурка”, – усміхається Олена Галагуза.
За словами журналістки, вона щаслива, що ця подія не політична і не має відношення до жодної з партій.
“Я не розумію, як можна волати про любов до України, не докладаючи ніяких зусиль для цього. Для чого у День Незалежності махати прапорами і навіть не прийти вшанувати свого видатного земляка?”
Молитву за героїв під час відкриття дошки читав отець Юрій із Свято-Михайлівського кафедрального собору. Його підвезли свободівці, але вони не наблизилися до 50 людей, які завітали на подію.
