Коли прокинешся, народе мій, коли?
Коли в душі озветься волі трепет?
Запряжені у ярма, як воли,
І думаєм, що так воно і треба.
Все зганьблено, розпродано усе,
Пани твої без совісті і честі.
Їх слово втіху нам не принесе,
Бо там брехня і клоунада жестів.
Тебе цепами тягнуть в «Русскій мір»,
У хитрощі заплутать хочуть знову.
Чого мовчиш? Не чути до сих пір
Твоє правдиве і рішуче слово.
Ні, ствердитись лиш можна в боротьбі —
На часі вже ота критична маса.
Як сурму мужності візьми собі
Вогненне слово нашого Тараса.
Не притуляйся більше до біди —
Послухай щирий заклик свого сина.
Повстань же духом. Й світу доведи,
Що ти народ і дім твій — Україна!
Вадим Крищенко
