Заява СБУ про залучення кума Путіна Віктора Медведчука до переговорів з терористами задля звільнення заручників лише ширма, якою прикривають політичні мотиви такого рішення.
В переговорах з терористичними “ДНР” та “ЛНР” у “мінському форматі” знову з\’явилася одіозна постать колишнього глави адміністрації президента Кучми та кума російського диктатора Путіна Віктора Медведчука.
Першим про участь лідера проросійської організації “Український вибір” в переговорах заявив головний терорист Донеччини Олександр Захарченко. “Про мінські перемовини вже відомо багато. Найголовніше, що призначений Медведчук – людина, яка вестиме переговори з обміну полоненими. Така відбулася зміна в Україні”, – повідомив Захарченко.
Враховуючи ставлення українського суспільства до постаті “сірого кардинала” часів Кучми, в СБУ в той же день спробували пояснити ситуацію. “В СБУ дійшли висновку про доцільність нестандартних заходів, аби добитися головного – звільнення цих людей ще до Різдва. В СБУ визнали за доцільне до реалізації плану залучити робочу групу у складі першого заступника голови СБУ, керівника Антитерористичного центру при СБУ Василя Грицака, голови Міжвідомчого центру з обміну полоненими Юрія Тандіта та інкорпорувати до цієї роботи Віктора Медведчука” – заявили у прес-службі відомства.
Насправді, пояснення СБУ виглядає як ширма. Знаючи про більш ніж теплі стосунки між Медведчуком і Путіним, складно повірити, що участь кума російського президента не ініціювала саме Росія. Нагадаємо, на самому початку переговорів з терористами Медведчук разом зі своїм давнім партнером а нині нардепом від “Оппозиційного блоку” Нестором Шуфричем брав в них участь. Подейкували навіть і про можливе призначення Медведчука губернатором. При чому, кого саме представляв на тих переговорах Медведчук так і не було чітко артикульовано.
Сам путінський кум тоді заявляв, що ніяка влада йому взагалі не потрібна, а він начебто просто посередник, в той же час Шуфрич розповідав, що його патрон поїхав на переговори після зустрічі з Петром Порошенком і, відповідно, представляє українську державу. Ще одна сторона переговорів – ОБСЄ стверджувала, що Медведчук представляє терористів Донбасу. Але всі при цьому чітко розуміли, що єдиний чиї інтереси може представляти Медведчук, – це Путін.
В червні участь Медведчука у переговорах обмежилася першим раундом, після чого він був від процесу відсунутий, в тому числі і через несприйняття його українським суспільством. Повернення путінського кума виправдовують благородною метою звільнення заручників. Проте можна не сумніватися, що насправді місія Медведчука не гуманітарна, а політична. Швидше за все, завдання, яке лідер “Українського вибору” отримав від російського президента, полягає в просуванні на переговорах путінського сценарію “заморожування” війни на Донбасі з утворенням такої собі української Чечні, яка, зберігаючи фактичний контроль з боку російських військових та місцевих терористів, залишатиметься на фінансовому утриманні Києва.
Не виключено, що путінським “смотрящім” за Лугандоном має стати саме Медведчук, який вже неодноразово довів свою відданість кремлівському куму. З іншого боку, попри відсутність самого Медведчука у Верховній Раді, його інтереси там представлені в тому числі і частинною народних депутатів від проросійського “Опозиційного блоку”. Отже, підсилення Медведчука на Донбасі паралельно означатиме зростання політичної ваги орієнтованих на нього проросійських депутатів “п\’ятої парламентської колони”. Наразі в “Оппоблоці” на перші ролі вийшла група “газовиків” на чолі з колишнім главою адміністрації Януковича Сергієм Льовочкіним, але здається Медведчук та Ахметов, які зблизилися в останні місяці, здаються Путіну більш передбачуваними та надійними союзниками.
