«Закон як дишло – куди повернеш, туди і вийшло», – саме за цим принципом, здається, живуть наші правоохоронці. Ні в Конституції, ні в Кримінальному кодексі України цей рядок не згадується, але для місцевих «погононосців» закон не писаний. Вистачає й того, що всі ми, українці, знаємо, на що здатен наш закон (по суті, ні на що), але правоохоронцям Житомира цієї «слави» виявилося замало, саме тому вони вирішили вийти на новий рівень – міжнародний – і заявити про себе навіть громадянам Ізраїлю. Проте не зауважили одного – що менталітет в іноземців інший, і коли їм плюють у лице, вони не мовчать.
Шахрай-альфонс виманив у громадянки Ізраїлю кругленьку суму.
До нашої редакції звернулася громадянка Ізраїлю Ірина Геллер. Сказати, що жінка від місцевої правоохоронної системи просто в шоці – це нічого не сказати. Ірина проживає в Ізраїлі з 1989 року. У липні 2013 року до неї у соцмережі «Однокласники» додався житомирянин, такий собі Михайло Дубенко.
«Було все ніби добре, – розповідає Ірина. – Спочатку довгі переписки, потім багаточасові телефонні розмови. Через декілька місяців мене запросили на гостину до Житомира. Ідилія продовжувалась. Михайло навіть познайомив мене з матір’ю, яка у всі вуха нахвалювала сина. Зі спокійною душею та думками про світле продовження стосунків я через деякий час повернулась до Ізраїлю.
Проте не пройшло багато часу, як щось почало йти не так. Михайло почав просити у мене матеріальної допомоги. Причини такої потреби у фінансуванні були різними – від банальних «немає за що жити» до екстравагантніших «потрібно на бізнес», «затримали в міліції – потрібно на хабар слідчому». Ще тоді я почала дивуватись із місцевих законів. Проте я відправляла ці кошти, адже дійсно думала, що у людини, яка мені дорога, біда. Поступово апетити ставали все більшими – доводилось робити грошові перекази все частіше. З наступним своїм приїздом я побачила, що у Михайла нове авто. Ще тоді почали закрадатися сумніви, але їх розвіювала мати Михайла, яка постійно наводила аргументи на захист того, що її син каже правду.
Невдовзі Михайло сказав, що мати померла і йому знову потрібна кругленька сума , тепер уже на похорон. Але коли через два дні на мій телефонний дзвінок відповіла «чудом воскресла» мати, я зрозуміла, що мене водять за носа. Через деякий час «горе-залицяка» і зовсім зник», – розповідає Ірина.
