Професор Франц Францович Бутинець знана й поважна людина в Житомирському державному технологічному університеті. Він захистив свою докторську роботу ще в далекому 1986 році. Франц Францович автор та співавтор 200 книг, у тому числі близько 20 монографій. Його перші четверо аспірантів стали кандидатами наук у 23 роки, а докторські дисертації вони захистили вже у 30. Професор добре знає і розуміє, якою має бути сучасна українська наука, проте його авторитетна думка не цікавить не лише колег, ректора, а й високопосадовців у Міністерстві освіти і науки.
Франц Бутинець вже 2 роки пише листи в Міносвіти, в яких наводить докази того, що науковці нечесним шляхом стають кандидатами і докторами наук. Перша його спроба відновити справедливість і змусити аспірантів та докторантів працювати якісно стосувалася докторської роботи проректора з науково-педагогічної роботи та соціального розвитку ЖДТУ Віктора Євдокимова. У листі до Міністерства освіти Франц Францович доводить, що в науковій роботі проректора виявлено плагіат на 260 пунктів. Однак, у Києві вважають, що це, очевидно, непринциповий недолік. Автору листа просто відписали, що розглянули надану інформацію і її переадресували далі. В університеті теж мовчать. До цього часу там не створена комісія, яка мала б перевірити цей факт та прийняти відповідне рішення.
Відтак, Франц Бутинець намагається самостійно боротися із системою, яка пропускає в освіту і науку некваліфікованих людей. На жаль, така тенденція і надалі набирає обертів.
Так, на вихідних Франц Францович став свідком того, як в ЖДТУ не допустили до захисту докторської дисертації кандидата наук Катерину Боримську. За словами професора, Катерина просто не заплатила гроші своїм колегам за попередній захист. Це дуже прикрий факт, адже молода науковець сама писала роботу і в університеті її знають як справжнього фахівця.
Після ознайомлення з авторефератами двох аспірантів ЖДТУ, які 2 липня планують захищати кандидатські дисертації, Франц Бутинець вирішив почитати їхні роботи. Науковець був шокований, коли вже з першої сторінки побачив ряд недоліків у дисертаціях, які подали до бібліотеки навчального закладу.
Оксана Грицак зі Львова та Ігор Клименко з Києва не займаються науковою діяльністю, але мають намір стати кандидатами наук саме у стінах ЖДТУ. Проте, їхні роботи незавершені й виконані неякісно.
«В одній із дисертацій взагалі немає змісту, в іншій відсутня нумерація сторінок та список використаної літератури. В авторефераті вказується, що один із аспірантів впроваджував результати свого дослідження в ПАТ «Національний кредит», але довідка, яка це доводить, відсутня в дисертації. Більше того, з’ясувалося, що здобувачі впроваджували свої «досягнення» в навчальний процес нашого університету. Цікаво, яким чином, якщо вони тут не працюють…», – розповів Франц Бутинець.
Професор мав намір поінформувати ректора про виявлені факти: «Я підійшов і повідомив, що у мене є цікаві докази про корупцію в нашому університеті, які я хочу показати. Ректор попросив зачекати кілька хвилин, бо у нього якраз екзамен. Після півгодинного очікування я просто пішов».
Таким чином, вже в липні українська наукова спільнота може поповнитися ще двома псевдонауковцями.
Франц Бутинець наголошує: «Немає сумнівів, що Оксана Грицак та Ігор Клименко отримають дипломи в Міністерстві освіти і науки, якщо заплатять гроші. А їхні роботи з багатьма недоліками можуть просто знищити або ж впорядкувати належним чином і подати їх знову до бібліотеки нашого університету».
Для професора Франца Бутинця така практика отримання наукового ступеню є неприпустимою. На жаль, ступені кандидатів і докторів наук отримують просто випадкові люди. А якщо вони приходять в університет, то це взагалі катастрофа, адже такі науковці не зможуть нічого навчити студентів.
Франц Францович знову написав лист на ім’я ректора ЖДТУ, заступника Міністра освіти і науки України та в редакцію газети «Голос України», в якому в черговий раз нагадує про плагіат в роботі проректора Віктора Євдокимова. Він не стомлюється боротися з корупцією в науці, адже переконаний, що обдаровані науковці мають право на визнання, а ті, хто фахово не займається дослідженнями, не повинні забирати це право у справжніх професіоналів.
