Видобуток бурштину на Житомирщині не залишає байдужими не лише місцевих жителів, але й вище державне керівництво. На півночі Житомирщини люди незаконно копають сонячне каміння, а в Кабміні мало не щодня озвучують ідеї про необхідність узаконити цей процес. Однак, чим більше з’являється різних версій, тим заплутанішою стає ситуація.
Привертає особливу увагу остання гучна заява Віце-прем’єр-міністра Валерія Вощевського. «За підрахунками фахівців на сьогодні у надрах на Поліссі залишається до 80% бурштину», – наголошує урядовець.
Зі слів урядовця випливає, що бурштинові поклади на Житомирщині збідніли на 20%. Взагалі, перевірити достовірність цієї цифри складно. Однозначно невідомо, скільки сонячного каміння накопали та збули місцеві жителі та заїжджі старателі. Більше того, поки в Києві пишуть закони і проводять брифінги, на півночі Житомирської області бурштину щодня стає менше.
Валерій Вощевський переконаний, що ситуацію змінить запровадження культури видобутку, комплексне використання надр та сучасні технології. В умовах поліського села це виглядає фантастично.
Культура видобутку – це коли у батьків немає роботи, а разом з ними на копальні ходять діти, пропускаючи шкільні уроки. Лише так можна заробити на життя. Якщо влітку збирають для продажу чорниці або гриби, то бурштину перешкоджають лише сніг та мороз.
На сучасні технології в бурштинових старателів немає грошей. Заступи, лопати, відра з брудною водою та мотопомпи – ось усі знаряддя праці.
Комплексне використання надр – це взагалі окрема тема. Валерій Вощевський вірить в те, що «пошкоджені ділянки підлягають відновленню, місцеві громади мають розуміти, що відповідальні за свою землю та її багатства, та усвідомити перспективи регіону від впровадження цивілізованих технологій видобутку бурштину». Порожня риторика, але не більше. У цьому контексті уваги потребує конкретний приклад.
26 червня на офіційному сайті прокуратури області з’явилася публікація. У ній йдеться про те, що в Олевському районі в апеляційному порядку прокуратура відстояла повернення з незаконної оренди 90 га землі вартістю 1,2 млн. грн., на якій несанкціоновано видобувається бурштин.
Землю повернуть громаді, але що з нею робити? По-перше, там вирубали ліс. По-друге, викопали бурштин. Що буде далі із цією ділянкою пустелі – невідомо. Як мінімум, тут потрібно навести лад і висади ліс, а потім, коли він виросте, знову щось вирішувати.
Все те, що поки пропонують в Кабміні, на місцях виглядає нереально. Урядовці вірять, що незабаром на Поліссі бурштин копатимуть приватні компанії із сучасними технологіями. Окрім цього, вони навіть хочуть визнати райони видобутку бурштину зоною екологічного лиха. І це далеко не всі пропозиції від чиновників, які, на їх переконання, передбачають зайнятість населення та достойну оплату праці.
Поки в Києві планують, на півночі Житомирщини люди самі шукають, чим зайнятися, аби отримати гроші. Копають та збувають бурштин за своїми правилами та цінами. Місцевих не цікавить, що це все називають злочином, пов’язуть їх із контрабандою, корупцією, тіньовими схемами.
Навіть якщо бурштину на Житомирщині стало на 20% менше, то проблем не зникли. Поки в центрі мудрують про різні схеми, на місцях бурштиноокпачі не втрачають часу.
