Ще з весни небайдужі вишевичани включились у роботу зі створення територіальної громади. На загальних зборах села жодна людина не висловилася проти. Але тільки бажання жителів та наявності інфраструктури недостатньо для створення громади. Для нас основою була самодостатність у коштах.
А З ФІНАНСАМИ у Вишевицькій сільській раді кепсько. На початку року рада затвердила бюджет у сумі 113 тис. грн, тоді як тільки на зарплату працівникам потрібно 208 тис. Пригадую слова Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана: «Є сільські ради з бюджетом 330 тисяч гривень, і ця сума їм потрібна лише на зарплату. То що тоді зробить така сільрада для села?». Якби пан Гройсман знав про наш бюджет, то, мабуть, висловився б різкіше.
Де ж узяти кошти? Щоб їх мати, треба… працювати в межах законодавства, виправдовуючи довір’я жителів села. Можу навести безліч прикладів. Про ефективну роботу Забілоцької сільради писала наша «районка». На різні потреби села ця рада виділила 670 тис. грн. Кичкирівська сільська рада поповнює свій бюджет на 500 тис. грн тільки за рахунок оренди паїв та ставів. А у наших Вишевичах стави роздали, грошей у бюджет ніхто не платить, зате повивішували таблички: «Ловити рибу заборонено».
А люди ж он живуть. Після обрання на посаду сільського голови Ірші А. Козленко сільрада за п’ять років спромоглася збільшити свій бюджет уп’ятеро. Мабуть, принцип роботи Іршанської сільради такий: де заробляються гроші, там повинні сплачуватися податки. Зрозуміло, чому одна київська фірма з території Іршанської сільради перебралась у Вишевичі, де можна не платити за оренду землі.
Не знаю цифр бюджету Вепринської сільради, але на тлі жевріння Вишевицької вона на чолі з В. Старовойтом зробила чимало: облаштувала в’їзди в село, впорядкувала кладовище, встановила сміттєві контейнери. А скільки сил та енергії віддав голова, щоб природний газ дійшов до села!
У міру своїх можливостей працює і сільський голова Межирічки. Лише цього року школі, культурі, медицині надано 77,7 тис. грн.
А що зроблено місцевою владою для нашого села? Чогось особливого не можу пригадати. Хіба що пробили свердловину та провели водогін до школи вартістю 44 тис. грн. Ці кошти, оголошено, надали орендарі земельних паїв Кузнецов та Присяжнюк. Щедрий жест? Але ж вони мали б сплатити до бюджету сільради 270 тис. грн. Де ж решта — 226 тисяч?
Гадаєте, у Вишевичах недостатньо джерел надходжень до бюджету? Джерела є. Закон дозволяє відчутно поповнювати бюджет за рахунок оренди землі та непереоформлених у спадщину земельних паїв. За цими двома статтями сільська скарбничка недоотримує не менш як 600 тис. грн щороку. Скажімо, на території села достатньо торговельних, розважальних та інших закладів, а платить за оренду землі тільки підприємець М. Бойченко. Інші, можливо, теж платять, тільки куди? Найбільшу в межах села територію (23,5 га) займає АПК «Пронк» із Києва, а торік за оренду землі ним сплачено всього 13685 грн.
Для порівняння: фермер у сусідньому селі орендує ділянку 0,5 га і теж платить приблизно 13 тис. грн. Чому «Пронк» має платити у 47 разів менше?
Можна було б відчутно поповнити бюджет, надаючи в оренду землі запасу. За ділянку розміром 60 га сплачено лише 5700 грн, а за 70-гектарну — нічого. Спитаєте, куди дивляться депутати, сільський голова, чому не звертались до спеціалістів району? Та зверталися 12 депутатів до голови райдержадміністрації, щоб відрядив спеціалістів із земельного відділу, фінуправління та податкової для надання консультативної допомоги. Приїхали три «специ» на сесію сільради 17 червня. Ще не повністю двері у «Волзі» відчинились, як представниця земвідділу О. Зінченко гаркнула: «Чому відриваєте нас від роботи, скільки можна?».
Утім, останні слова «скільки можна» варто б переадресувати керівникам району: «Скільки можна гальмувати реформи?» Адже ми звернулися до представників влади за кваліфікованою порадою. Сподівалися, що разом зробимо аналіз по кожній фірмі, знайдемо прийнятне рішення, як наповнити бюджет. Проте ділової розмови не вийшло.
На запитання до представника податкової: «Чи справедливо, що різні підприємства платять податок за оренду землі з базисної вартості: один по 41,08 грн за 1 м2, другий по 28 грн, а третій — узагалі копійки?» пролунала відповідь: «Так не повинно бути». Загалом же відчувалося, що перед приїздом до Вишевичів хтось провів спецінструктаж із цими держслужбовцями.
Після цього ми зрозуміли, що не слід чекати допомоги з району, що єдина надія — організувати громаду і самим виправляти становище. А можливо, ще й до прокурора доведеться звернутися, щоб відстояти фінансові інтереси села.
Як не важко було вирватися з районних лещат, Вишевицька громада створена. Районне керівництво цю роботу гальмувало. Спочатку нам нав’язали в партнери три віддалені на 20 кілометрів села. Райфінвідділ не включав у розрахунки надходження до нового бюджету коштів од оренди людських паїв та землі. Добре, що наполегливо спрацювали голови сіл Веприн та Ірша, спонукали до дії голову Вишевичів і довели, що тутешня громада матиме все необхідне для розвитку та фінансової самодостатності.
