Вже наступного тижня, 12 квітня, Олександр Ірванець приїде не творчий вечір у Житомир. А ми пропонуємо читачам сайту «Житомир-онлайн» інтерв’ю із поетом вже зараз.
Отже, Олександр Ірванець про Житомир, «Санітарочку Раю», Острозьку академію та початок сезону мандрів.
Які асоціації та враження викликає у Вас місто Житомир?
Ну, оскільки родом я з Рівного, то Житомир для мене – перше (і єдине) велике місто на шляху до Києва. А насправді, я знаю і люблю Житомир, маю в ньому чимало друзів. Окрім того, Житомир для мене – місто з творів Валерія Шевчука, місто Бориса Тена. До речі, Борис Тен – Микола Хомичевський, був моїм земляком, з Рівненщини.
З чим цього разу приїде до Житомира?
У видавництві Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» вийшов томик моїх вибраних віршів «Санітарочка Рая». Там є і давні мої твори, і новіші. Оскільки у Житомирі буваю регулярно, то вважаю за потрібне і цього разу представити шановній житомирській публіці своє нове видання. А публіка у вас добра, я в цьому вже не раз переконався. До речі, перший вечір нашої групи «Бу-Ба-Бу», до якої крім мене входять Віктор Неборак і Юрій Андрухович, окрім Києва і Львова, де ми виступали раніше, відбувся саме у Житомирі, в бібліотеці, наприкінці 80-х років минулого сторіччя. Потім ми виступали у багатьох містах України, а також в Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, й навіть на кораблі у Середземному морі.
Одні автори кажуть, що останні події в Україні не дозволяють їм мовчати, а це відповідно відображається у творчості. Інші переконують, що військові дії та політична ситуація щоразу поглиблюють депресивний стан, песимізм та розпач. Як все те, про що ми щодня читаємо і дивимося у ЗМІ впливає на творчість Олександра Ірванця і де Ви черпаєте натхнення?
Я – автор соціальний. У мене є чимало злободенних творів, політично-сатиричних. Деякі з них увійшли й до збірки «Санітарочка Рая». Свого часу я мав свої маленькі програми з сатирично-політичними римами на 5-му каналі, потім на каналі TVІ. Але я знаю й шаную письменників, які не відгукуються на теми актуальні, намагаючись писати про вічне. Тобто – письменники мусять бути різними. І література теж.
Студентам Острозької академії пощастило не лише вивчати Вашу творчість, а й безпосередньо спілкуватися з Вами на парах. Розкажіть, будь ласка, про викладацьку роботу. Які дисципліни викладаєте студентам? Чи комфортно творчій людині підлаштовуватися під чіткий план лекцій, семінарів, вимог до оцінювання? Ви більше любите студентів чи студенти Вас?
Я не досліджував цього питання. Проте, гадаю, ми зі студентами відчуваємо обопільну симпатію. А викладаю я дуже небагато, маю 0,25 ставки, і це дисципліни літературні, пов’язані з театром: теорія і практика драми, а також види, жанри й еволюція драматургії. Мої лекції важко назвати класичним лекціями, швидше це постійні практичні заняття. Ми зі студентами читаємо п’єси, потім обговорюємо їх, я намагаюсь пояснити, як влаштований, сконструйований драматургічний текст.
Нещодавно в ефірі одного із телеканалів Ви розповідали про те, що працюєте над п’єсою і романом. Які творчі плани на найближчий час?
Дійсно, працюю, проте розповідати про речі незавершені не люблю. Окрім того, я ще й перекладаю нову п’єсу з польської мови, і за місяць-два сподіваюсь показати її режисерам. Також попереду літо, теплий сезон, і я наміряюся багато мандрувати з виступами. Можна вважати, що цей сезон я відкриваю виступом у славному Житомирі.
