Річка Хомора, яка протікає через дві області – Хмельницьку і Житомирську, і впадає в річку Случ, вода з якої і потрапляє до центрального водогону, стала небезпечною. Поки екологи з\’ясовують, хто забруднює річку, виявилося, що очисні споруди в кількох селищах не працюють, і стоки йдуть прямісінько у водойму, йдеться в ТСН.
Селищний голова Першотравенська веде показати, що плаває в річці Хомора. Сморід відчувається за сотні метрів.
“Що це вам нагадує дивіться. Клеєва суміш змішується з фекальними відходами”,- показує журналістам чоловік.
Місцеві кажуть , у річці вже не лишилося ні риби, ані жаб. “Тут ще видно трохи, далі воно розмивається чіпляється за камні, на дно злягає і діти будуть купатися. Це масово буде загибель дітей”, – каже місцева мешканка.
Біля берега глибина річки півтора-два метри, зверху вода сіра, а ось така чорна жижа лежить на дні. Екологи маштабами забруднення налякані.
“Повірте, що такого я ще не бачив. Вода мала би бути прозора, а ми бачимо відбувається процес гниття, і не зрозуміло чим це усе може закінчитися. Будь що може бути, будь-які інфекційні захворювання”, – розповідає держінспектор з охорони навколишнього середовища Житомирської області Сергій Федорчук.
І фахівці і селяни певні – річку забуднює селище Понінки. Там, мовляв, не працюють очисні споруди. Усі відходи восьмитисячний населений пункт і тамтешнє підприємство скидають просто в річку. “Це Понінківська паперова фабрика. Клеєва суміш – це вона їхня, а фекальна суміш – з Понінки”, – переконує селищний голова с.Першотравенськ Олександр Денисюк.
Голова селища Понінка, де міститься комбінат каже: нечистоти йдуть на очисні споруди комбінату. Але зараз вони на ремонті і тому працюють лише частково.
На картонно-паперовому комбінаті, який звинувачують у забрудненні ріки, журналістам не раді. Мало того, на територію не пускають ні екологів, ані чиновників.
Зараз у службі охорони довкілля чекають на результати аналізів води. Винних обіцяють покарати. Але відшкодування збитків це півбіди, жаліються люди. Відновлювати річку, кажуть екологи, доведеться роками. І без науковців із цим лихом, вочевидь, не впоратись.
