Антон Михайлов: «У Держархіві області можна знайти інформацію, якої більше ніде немає»

Якщо раніше до архівних матеріалів доступ був обмеженим, то нині всі бажаючі можуть з ними працювати. Відкритість, доступність та сприяння тим, хто шукає свої корені, вивчає історію чи потребує документів, які підтверджують окремі факти у біографії – це основні принципи роботи Державного архіву Житомирської області.

Майже півроку цією установою керує Антон Михайлов. У нового директора є власне бачення розвитку архівної справи. Про фонди архіву, генеалогічні дослідження та унікальні документи читачам газети «Субота» в інтерв’ю розповідає Антон Михайлов.

– Антоне Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, що сьогодні являє собою Державний архів Житомирської області?
– Держархів області за кількістю, обсягом та географією документальних матеріалів є одним із найбільших в Україні. У його фондах зберігаються документи з історії Житомирської, Вінницької, Волинської, Київської, Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей, які входили до Волинської губернії. Окрім цього, є також документи про окремі населені пункти республіки Молдова. У 22 сховищах нашого архіву налічується майже 2 мільйони архівних справ, які є власністю держави. Лише безпосередньо під час роботи в цій установі я зрозумів, що тут не просто зберігаються документи. Унікальність архіву полягає в тому, що саме він дає можливість знайти інформацію, якої більше ніде немає.

– У яких ситуаціях люди найчастіше звертаються в архів?
– Цьогоріч архів уже відвідало понад 5 тисяч громадян. При цьому, приємно констатувати, що кількість користувачів фондами нашої установи постійно зростає. Як бачимо, в добу високих технологій документи не втрачають своєї цінності та унікальності. Насамперед до архіву приходять громадяни за архівними довідками для здійснення своїх соціально-правових гарантій, майнових прав, підтвердження національності. Найбільша кількість запитів, які виконує архів, стосується інформації про народження, шлюб та смерть. У таких документах, орієнтовно з 1922 року, є відомості про походження, тобто національність. Саме вони і є підставою на оформлення «карти поляка», підтвердження чеського, німецького, єврейського походження. Спостерігається також збільшення кількість користувачів, які проводять самостійні дослідження. Для цього у нас є читальна зала, де кожен може опрацьовувати замовлені документи. Зазвичай там збирають матеріали для написання наукових робіт, але найбільше таких дослідників вивчають власний родовід. До речі, постійними користувачами Держархіву є громадяни Ізраїлю, Польщі, Німеччини, Росії, Білорусі.

– Ви згадали про генеалогічні дослідження. Зараз багато людей, які хочуть дізнатися про свій родовід, користуються недешевими послугами дослідників. Однак, таку розвідку можна й здійснити самостійно. Які перші кроки потрібно зробити тим, хто надумав створити своє генеалогічне дерево?

– Наші користувачі мають можливість проводити генеалогічне дослідження самостійно або написати заяву з проханням, щоб цим займалися фахівці архіву. У першу чергу потрібно відслідкувати місце події, де був створений відповідний документ. Перед початком пошуків варто здійснити своєрідне розслідування у своїй родині та максимально дізнатися дівочі прізвища членів сім’ї по жіночій лінії. Це дозволить зібрати інформацію про народження, шлюби, смерті родичів. Вивчення родоводу дає можливість зібрати дані і про майнові права. При цьому, стандартних випадків у генеалогії не буває. Комусь вдається отримати багато інформації, а в інших такі пошуки можуть ускладнюватися. В нашому архіві є цікавий випадок. Один дослідник протягом 4,5 років роботи з архівними документами знайшов понад 100 своїх родичів.

– У Державному архіві Житомирської області зберігаються унікальні документи, що датуються XVI-XVII століттям. Розкажіть, будь ласка, про що саме йде мова?

– Один із найдавніших документів, визнаний унікальним на державному рівні, це датований 1561 роком лист Великого князя Литовського Сигізмунда-Августа про звільнення бояр Виговських від всіляких повинностей крім служби земської господарської. Цікавими є документи з автографами польських королів від Сигізмунда І до Станіслава-Августа та всесвітньо відомих історичних осіб, таких як гетьмана України Павла Тетері, полководців Олександра Суворова та Михайла Кутузова. Особливо цінними є архівні документи, пов’язані з іменами видатних українських та зарубіжних письменників Івана Кочерги, Бориса Тена, Лесі Українки, Оноре де Бальзака, Олександра Купріна та інших, метрики про народження Максима Рильського, Івана Огієнка, Олега Ольжича (О.Кандиби), Івана Фещенка-Чопівського, Сергія Корольова, які зберігаються в архіві. Із власних спостережень можу сказати, що найчастіше наші дослідники замовляють справи із фонду Волинські дворянські депутатські збори.

– Чи мають можливість дослідники, які приходять в архів, користуватися цими унікальними документами?

– Ми надаємо користувачам усі документи зі сховищ, окрім тих, що не оцифровані або потребують реставрації. Дослідники мають можливість робити фотокопії самостійно. Окрім цього, таку послугу можемо й запропонувати ми. Фахівці архіву самі оцифровують цінний документ, аби його не пошкодити та надають фотокопію користувачеві.