Прочитав статтю Сергія Лещенка «Терпець урвався». Це діагноз. Діагноз страшний і незворотній. Цілий пласт українського суспільства живе з єдиним бажанням – бажанням бути колонією.
Суть статті зводиться до тези, що Київ розчаровує американців, бо генпрокуратура заважає НАБУ, а крім того, піддавшись тиску Берліна, Київ відсунув(!!!) американців від мінського процесу. І все це веде до того, що американці в нас розчаровуються.
Можна детально проаналізувати кожну тезу і пояснити чому Лещенко не правий. Але, насправді, більш важливо інше – громадянське суспільство, яскравим виразником якого є Лещенко, виробило нову систему цінностей. І основа цієї системи полягає в одному єдиному жесті: побігти і настукати. Не розібратися всередині, не вступити в жорстку внутрішню дискусію, а відразу пожалітися іноземцям.
Я неодноразово писав і говорив, що ми перетворюємося на Африку, коли дзвінок посла США чи Євросоюзу важить більше ніж думка окремого міністра. В цьому винна, звичайно, влада, яка дозволяла, щоб з нею так себе поводили. Але головним провідником такої політики є громадянське суспільство.
Підказки США чи ЄС потрібні перш за все для їхньої економіки. Коли на нас тисне Євросоюз, що потрібно скасувати закон про заборону вивозу лісу-кругляка, це означає, що європейці не хочуть вирубувати Альпи чи Татри, а хочуть вирубувати українські Карпати. Але жоден єврооптиміст не скаже цього вголос. І не скаже це по одній причині: він живе в парадигмі настукати і пожалітися, а критика тут зайва.
Для всіх тих, хто так багато кричав про президента Ізраїля і його виступ в Раді, потрібно пам\’ятати одну єдину річ – він себе так поводить, бо він знає, що ми рухаємося в сторону африканізації і головні антикорупціонери і єврооптимісти не скажуть нічого про нього. Вони зразу почнуть кричати, що в усьому винен президент чи міністр закордонних справ України, замість того, щоб хоч тут об\’єднатися і засудити перзидента Ізраїля.
Я не хочу, щоб Україна перетворилася на забиту африканську країну з зовнішнім управлінням. Я не хочу безвіза, який передбачатиме зменшення санкцій проти Росії. І ще я страшенно не хочу, щоб якийсь вісімнадцятий клерк в якомусь департаменті ЄС, США чи Росії вирішував куди нам рухатися. Тому, коли я чую про те, що США в нас розчарувалися, я хочу послати лещенків дуже далеко. Бо позиція слабака, чи вибачте, сцикуна, призведе до того, що ми програємо все.
Чому Саакашвілі зміг робити реформи в Грузії? Бо він, слухаючи американців, умів в певних мроментах їх посилати. Чому Польща така успішна? Бо уміла посилати ЄС. Чому Орбан має неймовірні кошти від ЄС? Бо він дозволяє собі порушувати правила. Тільки так можна стати успішним. А шлях побігти і настукати – це шлях лузера.
