217 років тому народився французький письменник Оноре де Бальзак. Його дружиною була графиня Евеліна-Констанція Вікторія Ганська, яка своїм шлюбом прославила Україну для поціновувачів французької літератури. 1576.com.ua вирішив поцікавитись історією кохання великого літератора та графині з України.
Після вінчання Бальзак сказав Евеліні: “Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! У твоїй особі я підкорив Росію!” Вони листувалися більше двадцяти років, перш ніж одружитися.
Евеліна Ганська була жінкою вродливою й розумною. Вона любила подорожувати, була знайома з Пушкіном, досконало володіла кількома європейськими мовами, грала на фортепіано. Також любила танцювати й неодноразово була зіркою балів у Санкт-Петербурзі, Європі, літературних салонів в Одесі.
Представники аристократичних родів того часу досить часто листувалися з великими письменниками та філософами. Не була виключенням і Евеліна Ганська. Але, починаючи листування з Оноре де Бальзаком, навряд чи вона здогадувалася, чим закінчиться та затія.
“…Коли я читала ваші твори, серце моє калатало. Ви показуєте істинну гідність жінки. Кохання для жінки – небесний дар. Мене захоплює дивовижна чутливість вашої душі, адже завдяки їй ви розгадали душу жінки”, – писала незнайомка. В листі також висловлювалися думки щодо деяких творів Бальзака і, зокрема, вже виданого на той час роману “Шагренева шкіра”.
Звісно, як знаний ловелас і любитель авантюр, Бальзак не міг проігнорувати таке послання. Таким є початок “віртуального роману” всесвітньовідомого письменника й багатої польської графині Евеліни Ганської. Нині доволі важко уявити десятилітні стосунки у виді романтичного листування, а тоді, півтора століття тому, Бальзак написав Евеліні чотири з половиною сотні (!) листів.
Про першу зустріч Евеліна і Оноре де Бальзак домовилися у Швейцарії в містечку Невшатель, куди подружжя Ганських приїхало 1833 року, бо це були рідні місця виховательки їхньої доньки Анни.
В середині 1830-х Бальзак надіслав чужинці рукопис щойно завершеного роману “Батько Горіо” з присвятою: “Пані Е. Г. Все, що зроблено руками мужиків – належить їх паннам. Де Бальзак”.
Більшість листів Евеліни Ганської не збереглося – за її проханням, певно, через страх пліток і публічного розголосу (оскільки Ганська була одружена), Бальзак знищив їх. Окрім того, одна з коханок Бальзака, пані де Бреньоль, вкрала кілька листів Евеліни й зажадала за них викуп.
Після смерті чоловіка Ганська була заклопотана влаштуванням життя дочки Анни, крім того, в неї почалися проблеми з родиною чоловіка, яка намагалася відсудити в Єви родинний маєток. Рідня чоловіка була незадоволена тим, що Ганський надав дружині в довічне користування весь свій статок. Родичі тільки й чекали якогось промаху з її боку. Іноземка заборонила Бальзаку приїжджати до неї і благала, щоб надіслані нею листи не потрапили в чужі руки. Евеліна дуже боялася, що, якщо вона вступить у другий шлюб, у неї заберуть дочку. Вона не витримала б цієї розлуки. Була й інша причина такої рішучої відмови від відносин з Бальзаком – за ті сім років, що пройшли з моменту їхньої першої зустрічі, Іноземка постаріла і не була впевнена, що буде подобатися коханому.
13 вересня 1847 року Бальзак прибув до маєтку Ганської у Верхівню. Від зими 1848-го і весь наступний рік він пробув в Україні.
Весною 1850-го 50-літні закохані отримують згоду на шлюб з умовою, що Ганська відмовиться від своїх статків. Тому маєток у Верхівні Єва передає своїй дочці, Анні Ганській, зобов`язавши ту виплачувати їй дев`ять тисяч карбованців сріблом щорічно.
Подружжя не хотіло привертати до себе зайвої уваги, до того ж Бальзак почувався не дуже добре. Церемонія була дуже скромною. Серед присутніх – дочка Евеліни Анна з чоловіком графом Жоржем Мнішеком та ще коростишівський вельможа граф Густав Олізар. Збереглася церковна книга із записом про вінчання (нині вона перебуває у Житомирських архівах).
Бальзак пише:
Тільки Ви повинні дізнатися від мене про щасливу розв\’язку великої і прекрасної драми серця, що тривала шістнадцять років. Три дні тому я одружився з єдиною жінкою, яку любив, яку люблю ще більше, ніж раніше, і буду любити до самої смерті.
Після весілля Евеліна назавжди покинула батьківщину. Коли подружжя приїхало в Париж, Бальзак був уже важко хворий. Евеліна віддано доглядала за ним.
Здоров’я Бальзака дедалі погіршувалося, і 5-ти місячний шлюб перервався 18 серпня 1850 року – смертю письменника.
Вдова Бальзака за заповітом стала єдиною його спадкоємицею. Він визнав за собою борг перед нею в 130 000 франків. Евеліна дала йому в борг втричі більше. Їй радили відмовитися від спадку, обтяженого величезними боргами. Жінка проте сказала, що зобов\’язана як Евеліна де Бальзак всі борги чоловіка сплатити. А крім них взяла на себе утримання матері Бальзака, хоча у тієї були й інші діти. Майже всі статки графині Ганської перейшли в руки кредиторів.
Евеліна залишилася в Парижі у будинку на вул. Фортюне, який Бальзак придбав перед одруженням, записавши його на дружину. За допомогою інших літераторів (а інколи і власноруч), Евеліна закінчує дещо з творів Бальзака й видає їх. Заміж вона більше не виходила, хоча шанувальників, незважаючи на свій вік, мала ще багато.
Бальзакознавці по-різному відносяться до ролі Евеліни Ганської у житті французького письменника. Одні вважають її справжньою музою Бальзака, його “Північною зорею”. Кажуть, що вона щиро й віддано його кохала (Андре Моруа, Марсель Бутерон, Жуль Юсон Флері. Гонзаг Сен Брі, Бой Желенський).
Інші вбачають у її вчинках холодний розрахунок й жадобу до його слави (Стефан Цвейг, Октав Мірбо, Натап Рибак). Вона любила його славу, а він – її гроші, – так скажуть згодом заздрісники про Евеліну Ганську та Оноре де Бальзака. Їхні стосунки не схвалювали ані французький бомонд, ані польська аристократія, ані навіть цар Микола І. Та, пропри всі негаразди, поштовий роман тривав 16 років і закінчився вінчанням у Бердичеві та кількома місяцями офіційного подружнього життя.
