В Олевську пенсіонера, який 23 роки прожив у своєму будинку, хочуть разом із сім’єю вигнати на вулицю. Власник оселі Василь Гончарук впевнений, що до цієї афери причетний перший заступник голови обласної ради Сергій Крамаренко.
Стоси листів у прокуратуру та судові позови до різних інстанцій не дали жодного результату. Не допомогло навіть звернення в Секретаріат Президента часів Віктора Ющенка. Вже двоє людей заявляли про свої претензії та бажання заволодіти будинком на 4 кімнати. Так держава, місцева влада та Сергій Крамаренко, який зараз є правою рукою голови облради, віддячують за роботу колишньому директору Олевського фарзаводу Василю Гончаруку.
Перший заступник голови обласної ради Сергій Крамаренко
Будинок-примара викидає неприємні жарти своїм господарям
Свого часу протягом трьох років (1993-1995) Василь Гончарук був директором Олевського заводу електротехнічного фарфору (фарзаводу). До того він працював на посаді головного інженера Озерянського комбінату залізобетонних гідротехнічних конструкцій в Олевському районі. Коли змінив місце роботи, довелося переїхати в Олевськ, а з часом забрати і дружину та двох дітей. Сім’я не мала власного житла у місті. Коли Василь Іванович звернувся до голови райдержадміністрації, той порадив на зборах колективу підняти питання про зведення будинку для керівника заводу. Працівники жодних заперечень не мали і в жовні 1993 року оселю почали будувати. За словами Василя Гончарука, тодішнє Міністерство машинобудування і військово-промислового розвитку також надало погодження, а через банк відкрили фінансування на цей об’єкт.
1 квітня 1995 року сім’я перейшла в одну кімнату, де розмістили ліжка та плиту для приготування їжі. В інших приміщеннях продовжувалися ремонтні роботи, але вже за кошти самих власників, бо у глави сім’ї на заводі закінчився контракт, який йому не продовжили.
«Пам’ятаю той день як зараз. Всі тоді думали, що так я жартую на 1 квітня, коли казав про наше новосілля. Проте цей будинок і досі грає зі мною злі жарти», – каже Василь Гончарук.
Пенсіонер Василь Гончарук
Через економічні труднощі фарзавод опинився на межі банкрутства. Задля його порятунку підприємство звільняли від податків і навіть відтерміновували виплату боргів. Ще у 1994 році згідно з Указом Президента «Про корпоратизацію підприємств», майно заводу і недобудований будинок потрібно було передати на баланс органів місцевого самоврядування. Попри численні зміни в законодавстві та самому підприємстві, дім Гончаруків і досі не опинився на балансі міськради.
Власник дому показує розпорядження голови Олевської райдержадміністрації від 12 грудня 1996 року, де чітко вказано, що будинок прийнято в експлуатацію 5 грудня 1996 року на основі актів держкомісії.
Обіцянка «подумаємо-вирішимо» затягнулася на 10 років
Проблеми в сім’ї почалися у 2001 році. Тоді на фарзаводі з’явився новий господар Михайло Крамаренко. Він викупив 31% акцій державної частки підприємства. В один із днів його заступник прийшов до колишнього директора Василя Гончарука.
«Цей заступник одразу до мене: «Ви незаконно живете в нашому недобудованому об’єкті», – пригадує розмову Василь Гончарук, – Я кажу, в якому недобудованому? У вас є акт державної прийомки і розпорядження голови адміністрації. А він повторює, що у них немає будинку, а тільки незавершене будівництво. Потім Михайло Крамаренко помер і завод перейшов до його сина Сергія Крамаренка. Ми неодноразово з ним зустрічалися, він мені постійно повторював: «Подумаємо, вирішимо…». Я просив підняти профспілкові документи, але ж їх на той час уже не було. Всі папери знищили, і що ти кому доведеш… Виходить, що я став захватчиком чужого майна, в якому прожив багато років. Сергій Крамаренко разом зі своїм управляючим у 2008 звернулися в міську раду, аби їм видали свідоцтво про право власності на будинок. На той час я прожив там 12 років, я його добудовував і ще й зараз цим займаюся. Крамаренко заявив, що завод перебуває у фазі банкрутства і будинок, як незавершене будівництво, не можуть ні передати, ні продати. Я повірив у чесність людини (Сергія Крамаренка, – ред.), як і виконком. Йому дали дозвіл, і мій будинок опинився у власності заводу. Сподівався, що так буде простіше нарешті передати дім мені і закрити питання».
Незадовго після цього управляючий заводу пан Базарний викликав Василя Гончарука до себе і показав контракт із Сергієм Крамаренком. У документі йшлося, що будинок, де мешкають Гончаруки, передається управляючому. Василь Іванович звернувся до суду, але його рішення шокувало сім’ю. У ньому йшлося, що він не має жодних прав на будинок і всі його вимоги незаконні. Господарський суд постановив передати приміщення на баланс міської ради.
Далі у цій заплутаній ситуації трапився ще один інцидент. Пан Базарний звільнився з заводу і подав у суд на Сергія Крамаренка, бо так і не отримав обіцяного житла. Василь Гончарук подав зустрічний позов, та йому знову відмовили у вимогах, а суд так само вимагав, аби міськрада забрала на баланс будинок. Нічого не вирішила й апеляційна інстанція. Щоправда, звернення Василя Івановича в Секретаріат Президента Віктора Ющенка мобілізувало чиновників. Його, Сергія Крамаренка, і пана Базарного викликали в облдержадміністрацію. За словами Василя Івановича, на той час вже була відповідь із регіонального відділення Фонду держмайна, яка роз’яснювала, що при покупці фарзаводу на балансі підприємства ніякого житла не було.
Василь Гончарук додає: «Крамаренко каже, що ми несли затрати. Але які, коли ремонт я закінчував сам і вікна встановлював за свої кошти. По акту будинок зданий у 1996 році, то про що мова? Тоді ж у кабінеті мені пояснили, що по закону, якщо підприємство у стані банкрутства, будинок треба передати на баланс або продати по залишковій вартості тим, хто там проживає. Він коштував тоді 18 тис. грн. Я був готовий взяти кредит і позичити гроші. Але Крамаренко каже, що ми на це не згодні і питання будемо ще розглядати».
«Візьму вила і піду в облраду до Крамаренка!»
Обіцяне вивчення болючого для сім’ї питання затягнулося до 2016 року. Тоді в оселю Василя Гончарука прийшов чоловік, котрий, як стверджує господар, представився юристом Дмитра Лазаренка (нинішній голова Олевської райдержадміністрації, – ред.). Зі свого телефону гість показав документи на право власності половиною будинку. Мовляв, викупив частину житла Гончаруків. Як з’ясувалося, папери й справді були оформлені належним чином у нотаріуса.
Нинішній господар переконаний, що без згоди Сергія Крамаренка цього не могло статися. Враховуючи те, що будинком не розпоряджається міська рада, а його привласнив собі завод, право на володіння формально можна віддати кому завгодно без жодних докорів сумління.
Василь Гончарук не приховує свого обурення: «Крамаренко просто продав частину мого будинку, і ніхто мене навіть не попередив. Виходить, що дім продали разом зі мною та моєю сім’єю якомусь рабовласникові. Зараз усі мовчать. Документи в них є, і в будь-який момент мене можуть просто вигнати. Ми з дружиною пенсіонери, а з нами живуть донька та її чоловік. Що мені тепер робити? Судам і правоохоронним органам я більше не вірю. Єдиний вихід – візьму вила і піду в облраду до Крамаренка. Це ж символ його партії. У мене інших слів, як скотиняки, немає. Так всіх називає лідер Радикальної партії і шеф Крамаренка. Треба, щоб Олег Ляшко знав, з ким він сам має справу».
За інформацією джерел, наближених до керівництва ТОВ «Олевський ФарЗавод», будинок родини Гончаруків був проданий підставній людині за безцінь – 18 тисяч гривень. Більше того, аби замести сліди та заробити на людському горі, нерухомість планують внести як заставу до фінансової установи з метою отримання кредиту.
Тим часом при в’їзді в Олевськ всіх зустрічає фото із серйозним поглядом першого заступника голови обласної ради Сергія Крамаренка. Він впевнений, що «Олевська громада використає шанс жити краще». Очевидно, що громада – це наближені до нього люди і аж ніяк не пенсіонери Гончаруки, яких високопосадовець давно має намір вигнати з будинку. Можливо, комусь і стане жити краще в оселі, у яку господарі копійка за копійкою вкладали свої скромні заробітки, ставлячи на ноги ще й дітей.
На останній сесії обласної ради Сергія Крамаренка обрали головою комісії з оцінки корупційних ризиків у Житомирській обласній раді. Саме житлове питання Василя Гончарука і стане тестом для високопосадовця. Якщо депутатський корпус довірив Сергію Крамаренку таку важливу справу, то він не може підвести. Боротьбу з корупцією потрібно починати із себе. Чи не так?
Василь Іванович наважився на розмову з кореспондентом газети «Субота» від розпачу. Він сподівається, що публікація приверне увагу до безчинств, у яких фігурує перший заступник голови облради Сергій Крамаренко.
