48-річна Галина Голуб залишилася наодинці з проблемою – напівзруйнованим будинком після пожежі і катарактою. Про це редакції газети «Субота» повідомили небайдужі сусіди.
48-річна жителька Олевська колись мала велику сім’ю, а зараз – згарище і самотність. Будинок Галини Голуб знаходиться неподалік середмістя, поблизу двох пилорам і приватного сектору. Та повірити, що у помешканні хтось живе – важко: відсутність частини даху, паркану і зруйновані шибки вікон та дверей. Видає життя тільки розвішана білизна на сусідньому дереві та димар, що заледве випускає сіру пару.
На порозі нас зустріла пані Галина, сказала готуватися до гіршого і попередила, щоб не втікали. І справді – як тільки відкрили двері, з кімнати кинувся густий смог. Жінка пояснила, що вона щойно розпалила пічку. Технологія обігріву доволі сумнівна: піч тільки поверху накрита легкою жерстянкою, тому є джерелом ймовірної пожежі. «Я вже не боюся задихнутися, вже звикла», – додає мешканка.
Небезпечна відкрита піч слугує і чи не єдиним джерелом світла, бо будинок повністю знеструмлений. Також денне світло проходить крізь невеличке віконечко, біля якого розміщене кухонне робоче місце жінки.
Стеля усюди повністю прогнила через часткову відсутність даху і постійну вологу у приміщенні, грибок тут теж усюди – навіть на мокрому ліжку-матраці. Подекуди розкидані картопля, яблука, ганчірки й віник. Дрова Галина збирає самотужки, і нагадують вони більше суччя, яке перегоряє через годину-другу.
Небайдужі вчили Галину покроково орієнтуватися у місцевості, деякі за поміч вимагали пляшку горілки
«Зір, – каже Галина, – втратила ще влітку». Відтак мешканка Олевська мала чималі проблеми з орієнтуванням. Додає, що небайдужі люди були, зокрема й колишній зять Володимир, який допомагав покроково долати ландшафтні перешкоди, проте були й ті, хто вимагав міцних напоїв за безкорисливу допомогу. Дехто погрожував. Зараз же пані Галина намагається самостійно рухатися і жити. На питання, що їсть і п’є, героїня відповідає, що звичайний раціон часто стихійного характеру: то принесуть картоплю, то якийсь борщ чи суп, а воду збирає в окрему посудину – таз, що стоїть при вході. Вода надходить з-під гнилої стелі. «Деколи приносимо й ми, якщо знаходимо сил», – каже Галина Мельник, друга сусідка.
Галина Голуб позбавлена батьківських прав, та одна з доньок досі переймається її життям
Про те, чому Галину позбавили батьківських прав, ми дізналися на місці. При цьому сама жінка розповідає історію неохоче: каже, що раніше пила з колишнім чоловіком, через це у неї забрали четверо дітей, про останню – найменшу – не знає нічого.
«Я одного разу поняла, що так більше не можу, і пішла від чоловіка»
Після розлучення Галина купила цей будинок за 200 гривень без належної документації, поселилася із середньою донькою, котра одна погодилася жити з горе-матір’ю. Жили разом, поки будинок не спалахнув від рук неповнолітніх розбійників.
«Помню, шо перед цим до нас заходило три чи чотири подростка, а потім вони кинули пляшку з горючим і дом загорівся», – зауважує Галина. Нападки неповнолітніх повторювалися ще декілька разів:
«Вони приходили вночі і нічого не казали, били мене. От лежу я на ліжку, приходять вони і починають просто бити, ні за шо».
Через регулярні відвідини розбійників Галина звернулася в поліцію, правоохоронці затримали тільки декілька з них, інші – на волі. Потім донька Анжела виїхала в Донецьк, а Галина залишилася наодинці.
Зі слів Галини, їй допомагають тільки сусідки, натомість факт заперечує старша донька Віта, яка проживає разом зі своєю сім’єю поблизу Олевська:
«Хай вспомнить, хто їй оплачував відновлення усіх документів після пожару чи хто її насправді годував, коли вона не мала й буханця хліба в хаті».
Тривалу відсутність у гостинах донька Галини пояснює й тим, що не може через трьох дітей і чоловіка щодня їздити до матері.
«Ви пойміть, у мене тоже сім’я, і не такі фінанси, шоб постійно все купувати мамі. Все, що можу, роблю».
Соціальні служби не реагують, було їх тут чимало
Першими у дзвін почали бити сусіди, які весь час підтримували жінку, проте зараз, через брак часу і фінансів, не мають такої змоги. «Ми визивали сюди чиновників, навіть приїжджала комісія. Та вони все більше розводили руками, ніж виконували обіцяне», – каже Клавдія Федорівна.
Племінниця Галини Голуб пані Алла додає, що зверталися до міської ради, служби соціальної підтримки, писали заяви, та все коту під хвіст, бо відповіді немає. Ситуацію ускладнює й незаконно придбаний будинок Галиною Голуб, якого зараз намагаються відібрати колишні господарі. Родичі героїні підозрюють, що ініціаторами такого кроку стали власники пилорам, що поряд.
«Нині йде боротьба за цю розвалюху через землю тієї пилорами», – розповідає сусідка Клавдія Федорівна.
Ще одна проблема – Галині поки не можуть дати групу інвалідності. «Спочатку тітці треба зробити операцію на оці, а тільки потім думати про соціальну пенсію, оскільки фізичний дефект виправити можна».
Родичі та сама Галина Голуб борються за своє місце під сонцем – відновлення старого будинку та приватизацію землі, що навколо. Та основне поле бою – звісно, хвороба героїні. Ось такий юридичний парадокс: для того, щоб отримати соціальну допомогу, треба спочатку зробити операцію. Поки у родини такої суми немає, отже поки Галина живе у старому напівзруйнованому будинку і щодня ризикує померти від смогу чи переохолодження.
Сім’я Галини Голуб просить усіх небайдужих долучитися до збору коштів та зробити свій внесок, щоб жінка бачила і могла самостійно працювати: 5168 7573 3443 4265 (картка Приват-банку на ім’я Голуб Галини Іванівни).
