Люди, сировина і гроші йдуть у ті країни, де розвинена промисловість, а постачальникам сировини залишається бідність, борги, ультиматуми і залежність від інших держав. Країні, яка не має власної промисловості, завжди диктують, якою мовою їй розмовляти, що робити з землею, що робити з пенсійним віком і як взагалі жити, бо вона не має власної опори і шукає постійних зовнішніх подачок і підказок.
Залиште свій коментар
