У затишному сквері на розі вулиць Київської та Князів Острозьких в Житомирі самотньо височіє порожній постамент. В липні 2016 року тут демонтували погруддя сина білоруського народу, Героя Радянського Союзу, Григорія Івановича Шелушкова, який загинув у боротьбі за свободу нашої землі. Адже саме Григорій Іванович Шелушков був одним із організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні.
Народився він 19 травня 1899 р. у с. Рудні-Бронській Рогачівського району Гомельської області в Білорусії у селянській сім’ї, брав участь у Громадянській війні, після закінчення якої залишився служити в лавах Червоної Армії.
У 1936 році Григорій Іванович Шелушков переїздить до м. Бердичева Житомирської області, де стає секретарем парткому машинобудівного заводу «Прогрес», згодом інструктором Бердичівського райкому партії. У 1940 році Г. І. Шелушкова обирають першим секретарем Коростишівського райкому партії і він переїздить до місця нової роботи.
З початком Великої Вітчизняної війни, ще напередодні окупації області, було сформовано партійно-комсомольське підпілля для боротьби із загарбниками на окупованій території. Серед секретарів підпільного обкому залишився в живих лише один – Григорій Іванович Шелушков.
Його конспіративна квартира в ті дні знаходилась у Коростишеві. Г. І. Шелушков, розуміючи, що на його плечі лягає вся відповідальність за подальшу долю партійного підпілля на початку липня 1941 року приїздить до Житомира і наполегливо шукає надійних людей для створення підпільних та диверсійних груп, керує їх діяльністю.
На початок 1942 року в Житомирі Шелушкову вдалося створити близько 20 таких груп. Він налагодив зв’язки з підпільними групами в Коростишівському, Чуднівському, Потіївському, Брусилівському, Житомирському районах.
У березні 1942 року було створено керівну трійку на чолі з Г. І. Шелушковим, яка посилила зв’язок з підпільними групами області і розгорнула подальшу підпільну боротьбу проти окупантів.
У травні 1943 року підпільний обком партії готував вихід підпільників у партизанські загони, щоб розгорнути масову відкриту боротьбу з німецькими окупантами. Проте перед самим проведенням цієї операції, 25 травня 1943 року, провокатори, що проникли в комітет, видали його керівників. У цей час і був заарештований Григорій Іванович Шелушков.
Біля с. Довжик Житомирського району знаходиться братська могила, де серед 10 тисяч партизан, що були розстріляні німецько-фашистськими окупантами в 1941-1943 рр. похований і Григорій Шелушков.
На сайті Житомирської міської ради опублікований протокол постійної комісії з питань бюджету, економічного розвитку, комунальної власності, підприємництва, торгівлі та залучення інвестицій №139 від 04.09.2018р.
У рекомендаціях до протоколу йдеться про те, що відповідним виконавчим органам міської ради потрібно провести інвентаризацію демонтованих пам’ятників у м. Житомирі та визначити місце їх зберігання.
Обіцяного владою музею пам’ятників радянської епохи поки не було помічено, на батьківшину Героя Радянського Союзу Г. І. Шелушкова погруддя не передали, оскільки “боялись” за його долю, щоб випадково не став екземпляром приватної колекції.
Тож зараз погруддя видатної людини пилиться в закутках декомунізованих об’єктів Житомира.
Нагадаємо перелік пам’ятників, пам’ятних знаків, анотаційних дощок, що підлягали демонтажу:
1. Іменні антоційні дошки:
– Баранову В. К. на початку вулиці Баранова;
– Бугайченку І. Ф. на будівлі ПрАТ “Ліктрави”;
– Ватутіну М. В. на будівлі центрального автовокзалу;
– Гречку А. А. на будинку № 1 по вулиці Гречка;
– Котовському Г. на будинку № 10 по вулиці Перемоги;
– Жукову Г. К. на вулиці Маршала Жукова;
– Черняховському І. Д. на будинку № 2 по вулиці Черняховського;
– Шелушкову Г. І. на будинку № 76 по вулиці Київській;
– Щорсу М. О. на початку вулиці Щорса;
– Гамарнику Я. Б. на будинку № 2 по вулиці Яна Гамарника;
2. Пам’ятні дошки:
– Кременицькому В. О. на будинку № 9 по вулиці Театральній;
– Житомирській обласній більшовицькій організації на будинку № 3 по вулиці Любарській;
– комуністичній обласній партконференції на будинку № 11 по вулиці Великій Бердичівській;
– Житомирській раді робітничих, селянських і солдатських депутатів на будинку № 32 по вулиці Великій Бердичівській;
– заснуванню Щорсом М. О. школи червоних командирів на будинку № 27 по вулиці Пушкінській.
3. Пам’ятні знаки:
– на честь нагородження Житомира Орденом Червоного Прапора по вулиці Перемоги (між майданом Перемоги та Соборним);
– на місці поховання Боженка В. Н. біля пам’ятника О. Пушкіну на початку бульвару Старого.
4. Пам’ятники:
– Бородію О. Д. на розі вулиць Бородія та Шевченка;
– Шелушкову Г. І. у сквері на розі вулиць Київської та Шелушкова.
