Цю тендітну дівчину звати Олена Чиж і вона – демінер!
Дівчина «очищує» землю від залишків війни: від вибухонебезпечних предметів, – про це повідомляють в групі Суспільне Око у Фейсбук.
У 2014 році Олена збиралася виходити з декрету і повернутися на колишнє місце роботи в Державну міграційну службу Первомайська. Здійснити ці плани не вийшло, тому дівчина разом з дитиною поїхала до своєї матері в сусіднє Золоте.
«Тоді ми ще не розуміли, що до колишнього життя повернутися не вийде. Виїжджали максимум на місяць, думаючи, що все владнається, ми повернемося, і будемо жити, як раніше. Але пройшов місяць, два, рік, ніяких поліпшень не було», – ділиться дівчина.
Через чотири роки, помінявши не одне місце проживання, Олена вирішила остаточно закріпитися в Золотому. Мама пообіцяла допомогти з дитиною, а дівчина стала шукати нову роботу. І її новий вибір виявився абсолютно нетиповим.
«На оголошення про посади демінерів натрапила випадково в Інтернеті. Таку вакансію пропонувала міжнародна гуманітарна організація Датська Група з розмінування (Danish Demining Group), яка працює в Україні з 2014 року і спеціалізується на розмінуванні територій», – каже Олена
Маючи досвід роботи в міліції, дівчина заповнила заявку і відправила резюме. Невдовзі їй передзвонили, покликали на співбесіду, а незабаром схвалили її кандидатуру.
Одна з серйозних труднощів в роботі демінерів – це погода. Якщо на вулиці похмуро і дощитиме, процес зупиняється. Видимість і чутність стають гіршими.
«Я б хотіла вірити в те, що конфлікт закінчиться. Але ця небезпека від мін нікуди не дінеться. Так що моя робота на довгі роки: будемо робити все, для того щоб якісно очистити забруднену вибухонебезпечними предметами територію, щоб тут знову змогли працювати фермери, щоб я і моя дитина могли спокійно вийти на вулицю і прогулятися по цих місцях. А не так, як зараз, коли боїшся зробити кожен крок.
Це мій край, я тут виросла, тут майже все моє рідне», – розповідає Олена.
