9-річна Вероніка Веремійчук із села села Орепи Новоград-Волинського району Житомирської області страждає від сколіозу 4 ступеню.
“Маючи таку спину, я не відчуваю, що мені важко: я бігаю та граюся з друзями “– розповідає Вероніка.
Вероніка – молодша донька в багатодітній родині 54-річної Лариси Веремійчук.
Від народження вони знали, що дитина особлива, проте до медиків ніколи не зверталися, мовляв Вероніка не скаржилась.
Проте 2 роки тому хвороба почала прогресувати і Вероніка просто на очах почала змінюватись.
На сполох тепер забили всі – сусіди, односельчани, педагоги, все, аби лише Лариса звернула увагу на стан своєї доньки.
Сусіди зібрали велику суму для Вероніки, але в останню мить її мати знову відмовилась.
Лариса розповідає:
“Звичайно ми зверталися до лікарів і навіть цілий рік носили спеціальний корсет.Після того, як Вероніка виросла, ми новий корсет їй не купили, тому що за нього потрібно було платити, а фінансових можливостей таких не було..
Останній раз ми проходили обстеження в Житомирі років два тому.”
Сама Вероніка розповідає:
“В майбутньому я бачу себе високою і стрункою, з довгим волоссям, щоб робити зачіски.
Я граюсь з друзями – в хованки, квач, будуємо хатинку на дереві..
Я хочу, щоб мені зробили операцію, щоб я росла.”
Галина Глазова, дитячий лікар-ортопед Новоград-Волинської лікарні розповідає:
“Вперше я побачила Вероніку в 2016 році, коли ми обстежували дітей в школі – вже тоді в неї був сколіоз 3 ступеню. За документами, дитині ще у віці 2 років поставили такий діагноз у лікарні Житомира.
Причому тоді її на рентгенологічне обстеження привід сусід – Василь Кібзюк, а не мама. Після відповідних обстежень дитина була направлена в клініку “Охмадит” на огляд професора Фещенка, на яку вони так і не потрапили.
Раніше у дитини кут скривлення хребта був 32, а зараз 93 градуси.
Матір була проінформована про те, що якщо буде і надалі відбуватись деформація хребта, то це все може призвести до паралічу.”
Валерій Бахмут, лікар-ортопед, поцікавився в якому році дитина отримала інвалідність і куди йдуть кошти від виплат держави на лікування дитини, на що мати Лариса дала приголомшуючу відповідь:
“Вероніка два роки тому отримала 2 групу інвалідності. Всі виплати, а це трохи більше ніж тисяча гривень йде на те, щоб одягнути і взути дитину..
Ще два роки тому мені сказали, що операція для дитини буде коштувати приблизно 120-150 тисяч гривень..”
Проте лікар Валерій Бахмут пояснив, що на даний час така операція буде коштувати як мінімум 15 тис. доларів.
Лариса пояснила, чому вона на той момент не почала збирати кошти:
“Ми зробили картку, проте на неї ніхто гроші не скинув..”
Проте саме ті “байдужі люди”, а саме громада села Орепи надали ситуації розголосу і звернулися за допомогою.
Сергій Романюк, голова Орепівської сільської ради коментує дану ситуацію:
“Про картку ми не знали. Проте ми робили все можливе для зробу коштів – у магазині стояли скриньки з фото Вероніки, де збиралися кошти.
Також був спонсор, який міг допомогти фінансово – на той момент громада могла зібрати ту суму, яка потрібна була.
Питання стояло лише в дозволі матері, а вона давала негативну відповідь, аргументуючи те, що боїться, що операція пройде неуспішно.
Якщо ситуація і надалі буде лишатись такою, то Лариса Іванівна лишиться без материнських прав”.
Тато Вероніки – Кібзюк Василь живе на сусідній вулиці.
“Треба ще довести чи вона моя дочка.. і я не проти зробити тест ДНК.” – коментує Василь.
Проте голова сільради радить краще ці кошти витратити на лікування чи реабілітацію дитини, а чоловік не виключає зв’язку з Ларисою і не проти допомогти з операцією.
Після повторного дослідження Вероніки лікарі ще раз наголосили на тому, що дитина потребує негайного оперативного втручання і лише після цього матір Лариса дала письмову згоду на проведення операції.
