Це справді так. Як кожен українець може обрати собі лікаря і підписати з ним декларацію, так і лікар має право вибору: він може відмовитися від пацієнта.
Це може статися за однієї важливої умови: пацієнт за жодних обставин не може бути позбавлений медичної допомоги.
В яких випадках лікар може відмовитися?
• Якщо пацієнт не виконує медичних приписів. Лікар повинен зафіксувати в карті пацієнта або листку непрацездатності вид порушення. Порушенням вважається, наприклад, відмова від вживання ліків або вихід на роботу до того, як лікар закрив «лікарняний» і т.ін.
• Якщо пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку медустанови. Як правило, в даному разі йдеться про заборону куріння в медустанові і дотримання режиму тиші. Правила лікарні, затверджені головним лікарем, мусять бути у вільному доступі.
Зверніть увагу, і в першому, і в другому випадках лікар може відмовитися від лікування пацієнта тільки в тому разі, якщо здоров’ю та життю остан¬нього нічого не загрожує.
Сімейний лікар, педіатр або терапевт може відмовити в укладенні декларації, якщо він вже має оптимальну кількість декларацій. Нагадаєм, для терапевта це 2000 пацієнтів, для сімейного лікаря – 1800, для педіатра – 900. Але з цього року лікарі мо-жуть укладати і більше декларацій. Кожна медуста- нова визначає допустиму кількість, враховуючи свої І можливості та умови роботи.
Місце реєстрації, місце проживання, вік, стать, соціальний статус, історія хвороби, відсутність паспорта або той факт, що людина є внутрішньо переміщеним особою, – не є підставою для відмови в укладанні декларації.
